Справа № 640/5604/18 Суддя 1 інстанції: Колесник С.А.
Провадження: 33/818/100/18
ІМЕНЕМ УкраЇнИ
17 жовтня 2018 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_1, за участю захисника - адвоката ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року,-
ПостановоюКиївського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Як вказано в постанові суду першої інстанції, 24.03.2018 року о 23 год. 58 хв. у м. Харків, вул. Весніна, 7, водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками алкогольного спяніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, та в закладі охорони здоровя (КЗОЗ ХОНД) відмовився в присутності двох свідків. чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постановуКиївського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року та постановити нову, якою закрити провадження у справі у зв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обгрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказує, що він, відмовившись від проходження огляду на місці зупинки ТЗ за допомогою технічного приладу, не заперечував проти проходження огляду у наркологічному кабінеті, і навіть наполягав на цьому. Крім того, районним судом була порушена низка процесуальних прав особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності: суд не звернув увагу, що у протоколі у якості додатку значиться відеозапис, який у матеріалах справи відсутній (замість нього - довідка про те, що відеозапис взагалі не вівся); усі пояснення, окрім одного, написані співробітниками поліції, а не особисто свідками, а останні не були допитані судом першої інстанції. Також, ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про розгляд справи, як то вказано у постанові, так як зазначена у протоколі адреса не відповідає дійсному місцю проживання апелянта. Жодних повідомлень та викликів до суду заявник не отримував.
Одночасно ОСОБА_3 заявив клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, посилаючись на те, що справу було розглянуто за його відсутності, копію оскаржуваної постанови заявник отримав лише 25.07.18р., так як взагалі не знав на якій стадії знаходиться розгляд адміністративного матеріалу.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, тому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник - адвокат ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити. На запитання суду пояснив, що адреса, зазначена в протоколі на момент його складення, була фактичним місцем проживання дружини притягнутого до адміністративної відповідальності, тоді як на даний момент сім*я змінила місце проживання.
Вивчивши матеріали справи, доводи адвоката на підтримку апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, як відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп*яніння.
Факт правопорушення і вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 150610 від 25.03.18р. (а.с. 1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 2, 3, 5).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов»язки у правовому полі держави.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп*яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 ПДРУ, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Твердження апелянта про бажання пройти огляд на стан алкогольного сп»яніння у відповідному закладі охорони здоров»я спростовується письмовими поясненнями свідків, наявними у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, хоча і заслуговують на увагу, проте, не можуть розглядатися як самостійна підстава для скасування рішення суду. Судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи, тоді як останній, змінюючи місце проживання, мав повідомити про це суд та самостійно вживати заходи щодо отримання інформації в суді. Крім того, його права були відновлені шляхом можливості відстоювати свою позиції в апеляційному суді.
Невідповідностей складеного протоколу вимогам чинного законодавства, які б потягли безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Даних щодо оскарження дій співробітників поліції матеріали справи також не містять.
Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суддіКиївського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
Поновити ОСОБА_3 строк апеляційного оскарження постанови суду.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду ОСОБА_1