Справа № 621/1916/18 Суддя 1 інстанції: Бібік О.В.
Провадження: 33/818/21/18
ІМЕНЕМ УкраЇнИ
17 жовтня 2018 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 27 серпня 2018 року,-
ПостановоюЗміївського районного суду Харківської області від 27 серпня 2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Як вказано в постанові суду першої інстанції, 21.07.2018 о 18 год. 00 хв. ОСОБА_2 в м. Зміїв Харківської області, по вул. Харківській, біля буд. 17 керував належним йому моторолером (скутером) Ямаха, б/н, з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постановуЗміївського районного суду Харківської області від 27 серпня 2018 року та закрити провадження по справі у зв»язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В обгрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказує, що, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп»яніння, в той час як протокол складено саме за відмову від проходження огляду. Також, факти, викладені у протоколі, не відповідають дійсності. Так, у останньому зазначений час його складення «18-00 год.», однак, працівники поліції зупинили ОСОБА_2 о 23-00 год. Крім того, від проходження освідування апелянт не відмовлявся, ніхто не пропонував пройти чоловікові відповідний огляд, від керування ТЗ він також відсторонений не був. Ознак алкогольного сп»яніння у затриманого також не було, що може підтвердити свідок ОСОБА_3 Вказує, що не зміг прийняти участь у розгляді адміністративного матеріалу судом першої інстанції, так як перебував на лікуванні (довідка з медичного закладу додається), у зв»язку із чим не мав змоги спростувати інкриміноване правопорушення, надавши суду відповідні докази.
ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 31), причини неявки суду невідомі.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин та з урахуванням розумних строків розгляду адміністративної справи, суд приходить до висновку щодо можливості розгляду скарги за відсутності ОСОБА_2
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, як відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп*яніння.
Факт правопорушення і вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 018432 від 21.07.18р. (а.с. 1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 2, 3).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов»язки у правовому полі держави.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп*яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 ПДРУ, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп»яніння є неспроможними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, письмовими поясненнями свідків, підписаними останніми власноруч та без зауважень, за змістом яких вбачається, що гр. ОСОБА_2 відмовився як від продуття газоаналізатора «Драгер», так і від обстеження у медичному закладі. (а.с. 2, 3 )
Посилання апелянта на те, що після оформлення протоколу, його не було відсторонено від керування ТЗ, не свідчать про відсутність у його діях порушення п. 2.5 ПДРУ, в той час як вина ОСОБА_2 встановлена на підставі сукупності доказів.
Невідповідностей складеного протоколу вимогам чинного законодавства, які б потягли безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Даних щодо оскарження дій співробітників поліції матеріали справи також не містять.
Доводи щодо неможливості надання доказів невинуватості в суд першої інстанції з огляду на хворобу не підтверджено матеріалами справи. Розгляд справи було призначено 09.08.18р. (а.с.7) та 27.08.18р. (а.с. 8) тоді як медична довідка (а.с. 19) свідчить про факт звернення лише 27.08.18р. на консультацію лікаря до поліклінічного відділення ЗЦРЛ.
Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суддіЗміївського районного суду Харківської області від 27 серпня 2018 року є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 27 серпня 2018 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду ОСОБА_1