Іменем України
18 жовтня 2018 року
Київ
справа №823/25/18
адміністративне провадження №К/9901/55512/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ліквідаційної Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 (суддя-доповідач Совгира Д.І., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі № 823/25/18 за позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2018, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження, позов у цій справі задоволено частково.
Не погоджуюсь з даним рішенням, Ліквідаційна Комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - відповідач) оскаржив його в апеляційному порядку. Проте, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 подану відповідачем 02.03.2018 апеляційну скаргу судом повернуто у зв'язку з не усуненням апелянтом встановлених судом недоліків.
02.05.2018 відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до якої долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку визнано не обґрунтованим, тому апеляційну скаргу залишено без руху для надання апелянту часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
31.05.2018 відповідачем повторно подано клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження, проте ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 йому відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою на підставі положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з вищезгаданою ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, відповідач оскаржив її у касаційному порядку та просить скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга відповідача обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо неповажності причин пропуску ним строку апеляційного оскарження, оскільки, вперше подана апеляційна скарга була повернута з незалежних від нього обставин, а саме, він був позбавлений можливості своєчасно усунути встановлені судом недоліки, оскільки не отримував ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху. Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з цією скаргою до суду.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Приймаючи оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строків на апеляційне оскарження апеляційний суд виходив з того, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам статті 296 КАС України, та її повернення не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. А незгода скаржника з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018, з огляду на його твердження про неотримання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 про залишення апеляційної скарги без руху, є підставою для її оскарження в касаційному порядку до Верховного Суду та не може бути підставою для поновлення пропущеного строку з наведених підстав.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком апеляційного суду, як таким що не відповідає основним засадам адміністративного судочинства в частині забезпечення права на апеляційний перегляд справи та є безпідставним, оскільки.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
З огляду на наведене та те, що рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалене 08.02.2018 після розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, останнім днем для подання апеляційної скарги на зазначене судове рішення було 12.03.2018.
З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу відповідачем подано до суду 02.03.2018, тобто в межах строку встановленого для цього.
До апеляційної скарги відповідач долучив клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Проте, оскільки суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та апелянтом не було додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 її залишено без розгляду та надано відповідачу строк для усунення виявлених судом недоліків строком п'ять днів з моменту отримання цієї ухвали.
Та як вбачається з наявного в матеріалах справи супровідного листа від 19.03.2018 (а.с. 77) та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 78), вищезгадану ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху направлено не апелянту, а співвідповідачу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області.
З огляду на наведене та те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення апелянту ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а також те, що відповідач неодноразово повідомляв апеляційний суд, що не отримував зазначену ухвалу, слід вважати, що перебіг строку для усунення встановлених апеляційним судом недоліків для відповідача так і не розпочався.
Зазначене спростовує висновки апеляційного суду, що повернення апеляційної скарги у даному випадку не було об'єктивно непереборною обставиною, яка не залежала від волевиявлення відповідача.
Крім цього, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що відповідач не міг знати та не мав допускати, що подана ним апеляційна скарга може бути повернута судом, оскільки він мав дочекатись процесуального рішення суду щодо долі поданої ним апеляційної скарги, у зв'язку з порушенням клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Згідно відмітки про відправлення (зворот а.с. 81) копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 про повернення апеляційної скарги направлено відповідачу 20.04.2018.
Та як вбачається з вхідного штампу суду, повторно апеляційну скаргу відповідачем подано 02.05.2018.
Зазначене дає підстави вважати, що повторно апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги з незалежних від його волі причин та є свідченням того, що відповідач вчинив усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження. А тому, колегія суддів вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження відповідачем є поважними та підлягали поновленню.
Відповідно до частини першої та другої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. (ч.1) Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. (ч. 2)
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Ліквідаційної Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі № 823/25/18 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду