12 жовтня 2018 року
м. Київ
справа №826/18864/16
адміністративне провадження №К/9901/62859/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2018 у справі № 826/18864/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
На адресу Верховного Суду надішла касаційна скарга Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2018 у справі № 826/18864/16.
Одночасно скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Вказана скарга надійшла після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону від 03.10.2017.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною 1, 2 статті 329 передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду складена 13.06.2018, повний текст складено 14.07.2018, проте скаржник звернувся з касаційною скаргою поза межами строку, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване тим, що скаржник вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі №826/18864/16, проте ухвалою Верховного Суду від 11.09.18 було повернуто касаційну скаргу з причин надання документу про сплату судового збору, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до приписів частини 3 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки відповідачем не надано поважних доказів в підтвердження наявності причин наведених в клопотанні про поновлення строку та вчинених ним дій з метою вчасного подання касаційної скарги, зокрема з дати повернення поданої касаційної скарги -11.09.18 (отриманої 26.09.2018 ) до дати звернення зі скаргою вдруге -01.10.2018.
Разом з тим, до касаційної скарги додається платіжне доручення №489 від 23 серпня 2018 року на суму 2756,00, котре сформоване та поведене через систему дистанційного обслуговування клієнтів « Кліент Казначейства - Казначейство» .
Скаржник зазначає,, що між ним та Управлінням Державної казначейської служби у Оболонському районі міста Києва укладено договір про дистанційне розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу "Клієнт Казначейства - Казначейство", пунктом 2 статті 2 якого передбачено, що електронні документи, підписані за допомогою електронного підпису, розглядаються як такі, що мають юридичну силу на рівні з паперовими документами, які підписані відповідними посадовими особами та завірені печатками.
Аналізуючи вищезазначене, електронним документом у розумінні статті 5 Закону України від 22.05.2003 №851-ІV "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон №851-ІV) є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частинами 3, 4 цієї ж статті Закону №851-ІV визначено, що електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною
За визначенням статті 1 цього ж Закону обов'язковим реквізитом електронного документа є обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Згідно з положеннями статті 7 Закону №851-ІV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством, зокрема, Порядком засвідченням наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №680.
Натомість, на адресу Верховного Суду надіслано виготовлену за допомогою засобів копіювальної техніки копію платіжного доручення від 23.08.2018 № 489 на суму 2756,00, а не його оригінал, як це передбачено положеннями процесуального закону і вимагалось в ухвалі касаційного суду про залишення касаційної скарги без руху, яка, до того ж, не є електронним документом у розумінні Закону №851-ІV або його візуальною формою, відображеною на папері, копією електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством, оскільки не містить обов'язкові реквізити електронного документа, відтак не може бути прийняте судом як документ про сплату судового збору.
Таким чином, на виконання вимог статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачу в 10-денний строк запропоновано навести інші обґрунтовані причини пропуску строку, надати докази на їх підтвердження та надати оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.
Керуючись статтями 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2018 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2018 у справі № 826/18864/16.
Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2018 у справі № 826/18864/16 - без руху.
Надати Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова