19 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/3201/18
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій відповідача щодо не донарахування раніше призначеної пенсії неправомірними; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок з 21.03.2018 та виплату пенсійного забезпечення з урахуванням розміру винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, щомісячної додаткової грошової винагороди, компенсації за невикористану відпустку, з яких було сплачено податок на доходи фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області під час обчислення та нарахування пенсії до розрахунку не були включені винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, щомісячна додаткова грошова винагорода, компенсація за невикористану відпустку, з яких було сплачено податок на доходи фізичних осіб. Вказує, що одноразові види грошового забезпечення, з яких утримано та сплачено податки з доходу фізичних осіб, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що пенсія позивачу була призначена на підставі грошового атестату і довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії від 21.03.2018 № 1 Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України. Вказує, що у наданій довідці про додаткові види грошового забезпечення виплати, які є предметом позовних вимог, - відсутні. Зазначає, що позивачем не надано відповідних доказів, які б підтверджували сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із виплат, які позивач просить включити до розміру грошового забезпечення для призначення пенсії, Також вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода не є щомісячною виплатою, а винагорода за участь в АТО не носить постійний характер. Вказує, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не носять характер щомісячних, а тому не включаються до розміру грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія. Щодо компенсації за невикористану відпустку, зазначає, що вона є компенсаційною виплатою, а не видом грошового забезпечення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 22.03.2018 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 62% грошового забезпечення (а.с. 24).
Вказана пенсія була призначена позивачу на підставі подання про призначення пенсії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.05.2018 № 11/ПВ-7858 та долучених до нього документів, зокрема, грошового атестату № 1 від 21.03.2018 та довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії (додаток до грошового атестату) від 21.03.2018 (а.с. 40-46).
Для обчислення розміру пенсії позивачем було використано грошове забезпечення позивача: посадовий оклад - 5640,00 грн., оклад за військове звання - 1410,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 45 % - 3172,50 грн., та середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі надбавку за роботу в умовах режимних обмежень 10%, надбавку за кваліфікацію 3%, премію 48% - 3440,40 грн.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не враховано при призначенні пенсії винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, щомісячну додаткову грошову винагороду, компенсацію за невикористану відпустку звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі - Постанова № 393) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова № 1294, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» від 20.01.2016 № 18 в пункті 1 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
Таким чином, вказана грошова винагорода відноситься до складу грошового забезпечення осіб, приймаючих участь в АТО постійно з часу її запровадження і має щомісячний характер.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода, носить реальний та постійний характер, а тому відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягає обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Отже, зазначені винагороди та компенсації є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно частини першої статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, щомісячна додаткова грошова винагорода, компенсація за невикористану відпустку, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 346/2949/17, від 22.03.2018 у справі № 604/319/17.
Водночас, як було зазначено вище, розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для призначення пенсії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Так, пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402, передбачено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються, зокрема, такі документи: грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
З викладеного вбачається, що додаткові види грошового забезпечення враховуються для призначення пенсії саме з довідки про додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, а не з грошового атестату.
В матеріалах справи наявна довідка про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії (додаток до грошового атестату) від 21.03.2018, яку відповідачем було взято до уваги під час розрахунку розміру пенсії, однак, як встановлено судом, вказана довідка не містить додаткові види грошового забезпечення, які позивач бажає врахувати при призначенні пенсії.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів подання до органу пенсійного фонду іншої довідки про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
Також позивачем не надано суду доказів надання відповідачу довідок про доходи № 11/1 від 21.03.2018 Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, № 3 Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України та № 11/783 від 29.12.2017 Східного регіонального управління ДПСУ Державної прикордонної служби України для врахування їх при призначенні пенсії.
Разом з цим, суд зазначає, що вищезазначені довідки не відображають сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з вказаних в них сум доходів позивача та не охоплюють 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням зі служби.
Суд наголошує, що органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями самостійно визначати розміри та види грошового забезпечення, що враховується для призначення пенсії. До їх функцій належать виключно питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій. Розмір складових додаткового грошового забезпечення визначається уповноваженим органом в довідці про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було правомірно здійснено розрахунок пенсії позивача на підставі поданих грошового атестату № 1 та довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії (додаток до грошового атестату) від 21.03.2018.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Щодо клопотання позивача встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14033, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.10.2018.
Суддя Н.М. Баргаміна