Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
17 жовтня 2018 р. № 820/2101/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом в якому просить суд:
- визнати протиправними дії (в частині припинення виплати пенсії) Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та визнати протиправною його ж бездіяльність в частині невиплати пенсії ОСОБА_1 з вересня 2017 року;
- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (довічно) та сплатити заборгованість за період, починаючи з вересня 2017 року;
- звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць;
- зобов'язати відповідача у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на пенсійному обліку у відповідача, яким здійснювалась виплата, належних позивачу, сум пенсії. У березні 2016 року виплату пенсії припинили, що стало предметом судового спору у справі №646/5414/16-а. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 позов ОСОБА_1 було задоволено Вказане рішення відповідачем було фактично виконано. Однак, з вересня 2017 року управлінням було знову припинено виплату пенсії. У телефонній розмові працівниками відповідача було повідомлено ОСОБА_1 про те, що у рішенні суду за його позовом не вказано до якого часу потрібно сплачувати пенсію. На думку позивача, такі дії є повторним грубим порушенням прав позивача на соціальний захист, гарантований Конституцією України.
Ухвалою суду від 29.03.2018 року відстрочено ОСОБА_1 сплати судового збору по адміністративній справі №820/2101/18 до прийняття судом рішення по даній справі.
Ухвалою суду від 29.03.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що судом по справі №646/5414/13-а було здійснено перевірку правомірності припинення органом пенсійного забезпечення виплати позивачу пенсії станом на 01.03.2016 та не вирішувалося питання про строк та кінцеву дату виплати пенсії. Натомість, припинення виплати позивачу з 01.09.2017 року пенсії відбулося на підставі рішення управління від 21.11.2017 року згідно протоколу № 47 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам отримані управлінням списки внутрішньо переміщених осіб, що зареєстровані в Червонозаводському районі м. Харкова та перевірені Службою безпеки України опрацьовані шляхом здійснення звірки з Єдиною інформаційною базою даних переміщених осіб. Призупинення виплати пенсії позивачу було здійснено рішенням після обміну інформацією про переміщених осіб з числа пенсіонерів, який проведено 13.11.2017 року, у зв'язку з не підтвердженням фактичного місяця проживання позивача. При цьому, позивач за поновленням виплати пенсії не звертався, а згідно Єдиної інформаційною бази даних про внутрішньо переміщених осіб статус «Переселенець зареєстрований» ОСОБА_1 не має. Отже, задля поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися до органів праці та соціального захисту населення для вирішення питання реєстрації за фактичним місцем проживання і на підставі отриманої довідки звернутися до органів Пенсійного фонду України для вирішення питання щодо відновлення виплати пенсії. Крім того, вказано, що позивачем були пропущені строки позовної давності, оскільки про порушення його прав стало відомо з 01.09.2017 року.
У судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, який відповідно до пенсійного посвідчення серії ААБ №551183, виданого Пенсійним фондом України, є пенсіонером та отримував належну за законом пенсію за віком.
Матеріали справи свідчать, що Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради було взято на облік позивача як внутрішньо переміщену особу, яка фактично проживає за адресою: 61080, м. Харків, вул. Южно-проектна, 46, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довідки від 23.12.2014 року №6333003112 (а.с. 12).
Вказані обставини зумовили необхідність звернення позивача із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до відповідача.
Згідно з абз.14 ч. 1 ст.9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VІІ від 20.10.2014 р. внутрішньо переміщена особа має право на отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування.
Таким чином позивач перебуває на пенсійному обліку в Слобожанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова, де отримував пенсію.
Зі змісту позову та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/5414/16-а від 14.07.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, третя особа Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано рішення управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова від 29.02.2016 року щодо призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2016 року протиправним та скасовано його; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова відновити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2016 року; відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України допущено негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць; у задоволенні позову в іншій части частині - відмовлено.
Як підтверджено сторонами у справі на виконання вказаного судового рішення відповідачем було поновлено виплату пенсії позивачу, проте, в подальшому, виплату пенсії було зупинено.
Зі змісту відзиву на позов вбачається, що припинення виплату позивачу пенсії було здійснено з 01.09.2017 року на підставі рішення управління від 21.11.2017 року.
Зі змісту рішення відповідача вбачається, що на підставі протоколу №47 від 13.11.2017 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, про відмову в поновленні виплати пенсії у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 (дію довідки припинено) (а.с. 39).
Також представником відповідача до суду надано копію протоколу №47 від 13.11.2017 року засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, зі змісту якого вбачається, що комісією прийнято рішення відмовити у призначенні (відновленні) виплати, зокрема, пенсії внутрішньо переміщеним особам згідно з поданням управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради, щодо яких не підтверджено місце фактичного проживання на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відділу державних соціальних-інспекторів управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради, згідно з чинним законодавством з поміж інших ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та в якості причини відмови вказано: 30.09.2016 року дію довідки припинено (а.с.40-42).
Суд зазначає, що ухвалою суду від 23.04.2018 року було зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням у справі №Пз/9901/20/18.
При цьому, Верховним Судом 08.05.2018 року розглянуто зразкову справу №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а) щодо аналогічних правовідносин, за результатами чого прийнято рішення, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до оприлюдненої постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 04.09.2018 року залишено без змін після апеляційного оскарження.
Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені Верховним Судом у пункті 113 рішення від 08.05.2018 року, а отже судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а).
Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами “досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися” права та принципи, що закріплені у Хартії.
При цьому, положеннями ст.8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV (далі Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
В той же час, положеннями ч.3 ст.4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Як встановлено судом, позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Отже, відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою КМУ № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”.
Згідно із п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII.
Відповідно до положень п. 1 та п. 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 пенсії внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання, незалежно від факту реєстрації місця проживання /перебування.
Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам соціальні виплати припиняються у разі: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що відповідно до п. 15 та 16 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року, поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі, припинених відповідно до підпункту 2 пункту 12 цього Порядку, здійснюється за рішенням комісії, прийнятим на підставі подання структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. У разі прийняття позитивного рішення комісією згідно з пунктом 15 цього Порядку соціальні виплати поновлюються через два місяці з місяця прийняття рішення про припинення таких виплат. Комісія може прийняти рішення про поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі з місяця припинення таких виплат у разі, коли така особа перебуває у складних життєвих обставинах і з поважних причин не виконала вимоги структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, передбачені пунктами 6 і 7 цього Порядку.
При цьому, суд зазначає, що положеннями ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем виплату пенсії позивачу було припинено з 01.09.2017 року на підставі рішення від 21.11.2017 року, яке у свою чергу прийнято на підставі протоколу №47 від 13.11.2017 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у зв'язку з не підтвердженням місця фактичного проживання на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відділу державних соціальних-інспекторів управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради та на підставі припинення дії довідки позивача як внутрішньо переміщеної особи.
Однак, суд зазначає, що положеннями Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження місця фактичного проживання на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та на підставі припинення дії довідки внутрішньо переміщеної особи.
У той же час, матеріали справи не містять доказів проведення будь-якого обстеження матеріально-побутових умов позивача, як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування та складання за його наслідками відповідного акту обстеження матеріально-побутових умов або ж рішення про скасування дії довідки, яке прийнято керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи.
Суд зазначає, що згідно із положеннями ст.14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Також суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Зі змісту прийнятого відповідачем рішення вбачається, що останнє не містить в собі зазначення жодних підстав для припинення виплати позивачу пенсії, проте містить посилання на протокол засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Однак, суд наголошує, що з аналізу положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.
Як передбачено положеннями п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Водночас, суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Також у рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Отже, відповідач, призупиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що призупинення виплати пенсії позивачу з 01 вересня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, що фактично призвело до втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу та визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати такої позивачу з вересня 2017 року.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (довічно) та сплатити заборгованість за період, починаючи з вересня 2017 року.
Стосовно доводів представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон № 1058- IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи, встановлені судом обставини протиправності припинення виплати пенсії позивачу, суд приходить до висновку про необґрунтованість таких доводів представника відповідача.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про допущення негайного виконання постанови суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Таким чином, з огляду на обставини того, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про зобов'язання відповідача у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на вищевикладену норму діючого законодавства, суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
У даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання, у зв'язку з чим приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Южно-проектна, буд. 46, м. Харків, 61080) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15, м. Харків, 61140) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та визнати протиправною бездіяльність Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з вересня 2017 року.
Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за період, починаючи з вересня 2017 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення в порядку письмового провадження складено 18 жовтня 2018 року.
Суддя Мельников Р.В.