ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 жовтня 2018 року № 826/9936/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМ України від 25.12.2013 року №975 у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 20.09.2017р. позивачу первино було встановлено другу групу інвалідності довічно. Причиною встановлення інвалідності є захворювання пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. З метою реалізації соціального правового захисту військовослужбовців, передбаченого Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач звернувся із заявою та доданими документами до неї до Одеського обласного військового комісаріату про направлення їх до Міністерства оборони України на комісію для розгляду питання, щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду війни другої групи. Натомість, Міністерство оброни України у Протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 16 від 09.02.2018 року, прийшло до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги оскільки ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, пославшись на те, що стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає виплату такої допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження строкової військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Оскільки у позивача інвалідність настала поза межами тримісячного строку він немає права на отримання такої допомоги.
Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що відповідно до посвідчення Управління соціального захисту населення серії НОМЕР_1 від 29.09.2017р. ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності.
Відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 0776454 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 20.09.2017р. Причиною встановлення інвалідності є захворювання пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Витягом з протоколу засідання Центральної Військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2205 від 10.08.2017 року, визначено, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Те, що причиною інвалідності є поранення, зв'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, підтверджується також наявним в матеріалах справи висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 1084/Ж від 05.07.2017 року.
Згідно з Довідкою командира військової частини № НОМЕР_2 рядовим ОСОБА_1 30.07.1988 року о 12:30 годин при виконанні бойового завдання було отримано багаточисленні поранення і він знаходився на стаціонарному лікуванні.
З метою реалізації соціального правового захисту військовослужбовців, передбаченого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про направлення документів до Міністерства оборони України на комісію для розгляду питання, щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду війни другої групи.
Відповідно до Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 16 від 09.02.2018 року ОСОБА_1 відмовлено в одержанні грошової допомоги, оскільки згідно п.п 6 п.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
На підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України №1774-УШ від 06.12.2016 року), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України.
На підставі статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України №2004-УШ від 06.04.2017 року), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві " днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановленні інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико- соціальної експертної комісії.
Аналізуючи викладені вище норми, суд дійшов до висновку про те, що розмір одноразової грошової допомоги у разі інвалідності такої категорії осіб залежить від часу встановлення групи інвалідності, тобто від дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №1519/983/2012.
Згідно Виписки та Довідки МСЕК серії АВ №0776454 від 91.09.2017 р. позивач є інвалідом ІІ групи з 20.09.2017 р.
Оскільки, інвалідність відповідно до норм чинного законодавства встановлюється на початку року, то вказана в довідці МСЕК дата « 20 вересня 2017 року» є датою звернення для встановлення інвалідності та не є датою встановлення права на отримання одноразової грошової допомоги.
Твердження позивача, що відповідно до ч.1 ст.16-2 Закону України №2011-XII, п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 він має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, є обґрунтованими.
Судом встановлено, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до Порядку № 975, оскільки таке право не пов'язується з часом звільнення його з військової служби, а пов'язується з фактом і часом встановлення йому інвалідності як звільненому зі служби військовослужбовцю, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Згідно з підпунктом шостим пункту 1 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року (далі - Порядок № 975), одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.92 року передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_2 та ОСОБА_3, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
З аналізу вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у військових формуваннях колишнього СРСР .
Вказана обставина свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці колишнього СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.
Більш того, статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.92 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнилися з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Крім того, аналіз змісту Порядку № 975 свідчить, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців військових формуваннях колишнього СРСР до військовослужбовців Збройних Сил України та встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позов підлягає задоволенню.
Проте з огляду на те, що Міністерство оборони України наділено дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у призначенні та виплаті, суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.
На підставі абзацу другого частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про необхідність захисту права позивача шляхом зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Судові витрати по сплаті судового збору у справі відсутні. Позивач доказів щодо розміру та фактичного здійснення витрат на правову допомогу не надав, тому підстави для стягнення таких витрат з відповідача відсутні.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
3. Зобов'язати Міністерство оборони України (адреса, 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект 6, ЄДРПОУ 00034022) прийняти рішення за результатами розгляду питання щодо виплати (або відмову у виплаті) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ід.номер НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, з урахуванням висновків даного рішення суду.
4. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя О.В. Патратій