17 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/3072/18
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Вершняк Л.Л.,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішень про застосування штрафних санкцій,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2018 № 00032071309 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 42837,27 грн. у тому числі 34269,82 грн. за податковими зобов'язаннями та 8567,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2018 року № 00032141309, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 340,00 грн. у повному обсязі; податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2018 № 00032091309 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 3701,38 грн., у тому числі 2961,11 грн. за податковими зобов'язаннями та 740,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2018 № Ф-00032101309 в частині вимоги від позивача сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 32507,04 грн.; рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.06.2018 № 00032121309 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 7039,98 грн.; рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 06.06.2018 № 00032151309, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 340,00 грн. у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані рішення, які винесені за результатами перевірки контролюючим органом, є протиправними, оскільки в перевіряємий період інших доходів, ніж від проведення підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, не отримував, а твердження відповідача в акті перевірки про необхідність оподаткування отриманих доходів за загальними правилами Податкового кодексу України суперечить чинному законодавству України. Зазначає, що протягом 2016-2017 років від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб був звільнений та декларації про майновий стан та доходи за цей період не повинен був подавати. Також вказує, що в перевіряємий період отриманий ним дохід не був об'єктом оподаткування військовим збором, а тому і військовий збір не повинен був нараховуватись.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, та зазначив, що в наданих на перевірку документах, а саме договорах, рахунках, актах наданих робіт (виконаних послуг) не визначено розмір плати (винагороди) позивача за надані послуги, а фізична особа - підприємець ОСОБА_6 виступає перевізником та/або виконавцем транспортних послуг. Вказує, що позивачем на перевірку не було надано документи, що підтверджують здійснення ним протягом перевіряємого періоду транспортно-експедиційної діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспортом у зв'язку з чим позивачем занижено оподатковуваний дохід за 2015-2017 роки.
Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_6 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 22.09.2009, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. І а. с. 158).
Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 08.05.2018 № 332/13/НОМЕР_1 (т. І а. с. 38-88).
Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення вимог:
- статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, абзацу шостого пункту 6 статті 128 Господарського кодексу та пункту 1 Порядку № 481, а саме: позивачем не надано на перевірку книгу обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 та надано не заповнену Книгу обліку доходів (для платників І-ІІ груп та III груп, які не є платниками податку на додану вартість), яка зареєстрована в Прилуцькій ОДПІ 16.11.2015 року під № 426;
- підпункту 49.18.5 пункту 49.18, пункту 49.2 статті 49, пункту 177.5, пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: позивач не подав до Чернігівської ОДПІ декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік та за 2017 рік;
- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено валовий дохід за 2015 рік на 433714,33 грн. через не включення до складу оподатковуваного доходу коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок протягом січня - березня 2015 року під час перебування на загальній системі оподаткування;
- пунктів 177.2 та 177.6 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено валовий дохід за 2015 рік на 1603023,33 грн., за 2016 рік на 1987301,67 грн., за 2017 рік на 3525475,00 грн., через не включення до складу оподатковуваного доходу коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок протягом квітня 2015 року - грудня 2017 року;
- пункту 177.6 статті 177, пункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: позивачем було завищено суму доходу від здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, так як у разі, якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від видів діяльності, зазначених в його облікових даних, такі доходи оподатковуються за загальними правилами;
- пунктів 177.2 та 177.6 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено оподатковуваний дохід за 1 квартал 2015 року на 17666,09 грн., за 2015 рік на 59783,81 грн., за 2016 рік на 38339,83 грн. та за 2017 рік на 116950,00 грн;
- підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: позивачем за 2016-2017 роки було подано звітність невідповідної форми;
- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: позивачем було занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок за перевіряємий період з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску за 2015 рік на 59783,81 грн., за 2016 рік на 38339,83 грн., за 2017 рік на 116950,00 грн.;
- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: позивач занизив суму єдиного соціального внеску за 2015 рік на 20744,99 грн., за 2016 рік на 8434,76 грн. та за 2017 рік на 25729,00 грн.;
- підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету всього на 3226,11 грн. в тому числі за 2015 рік на 896,76 грн., за 2016 рік на 575,10 грн. та за 2017 рік на 1754,25 грн.
Такі висновки відповідача ґрунтується на тому, що позивачем обрано вид господарської діяльності «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту», водночас на перевірку не було надано документи, що підтверджують здійснення ним протягом перевіряємого періоду транспортно-експедиційної діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспортом. У договорах, укладених з замовниками послуг, фізична особа-підприємець ОСОБА_6 виступає перевізником та/або виконавцем транспортних послуг.
Таким чином, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 в порушення пункту 177.6 статті 177, пункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, було завищено суму доходу від здійснення пі дприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, так як у разі якщо фізи чна особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від видів діяльності, зазначених в його облікових даних, такі доходи оподатковуються за загальними правилами.
На підставі вказаного акту відповідачем було винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 06.06.2018 № 00032071309, яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 46149,68 грн., у тому числі 36919,74 грн. за податковими зобов'язаннями та 9229,94 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. І а.с. 26-27);
- податкове повідомлення-рішення від 06.06.2018 року № 00032141309, яким застосовано штраф у розмірі 340,00 грн. (т. І а.с. 28-29);
- податкове повідомлення-рішення від 06.06.2018 № 00032091309, яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 4032,64 грн., у тому числі 3226,11 грн. за податковими зобов'язаннями та 806,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. І а.с. 30-31);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2018 № Ф-00032101309 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 38636,28 грн. (т. І а.с. 32);
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.06.2018 № 00032121309, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмір 7670,97 грн. (т. І а.с. 33-34);
- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 06.06.2018 № 00032151309, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 340,00 грн. (т. І а.с. 36).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - в редакції, чинній на час проведення господарських операцій) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (частина друга статті 9 вказаного Закону).
Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).
Пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
В силу пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Згідно пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно пункту 177.3 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб (пункт 177.6 статті 177 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пункт 292.4 статті 292 Податкового кодексу України встановлює, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Одночасно, стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначає, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).
Так, згідно висновків акту перевірки від 08.05.2018 № 332/13/НОМЕР_1, під час перевірки встановлено, що позивач, маючи вид діяльності код КВЕД 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту», отримував інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності у межах обраного виду діяльності.
Водночас суд зазначає, що згідно Національного класифікатора України класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, КВЕД 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту» включає - експедицію вантажів, організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом, організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т.ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій), видачу й одержування транспортної документації та накладних, діяльність митних брокерів, діяльність суднових брокерів і агентів з фрахтування місць для авіаційних вантажних перевезень, посередництво з фрахту вантажного місця на судні або в літаку, вантажно-розвантажувальні роботи, наприклад, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу тощо.
Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Таким чином, доходом фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку є розмір отриманої винагороди виключно при здійсненні послуг за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами.
З наданих до суду документів вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6 при проведенні ним господарської діяльності здійснював безпосередньо організацію з перевезення вантажу, тобто здійснював транспортно-експедиторські послуги та отримував винагороду виключно при здійсненні вказаних послуг, а наявність в супроводжуючих документах слова «перевізник» жодним чином не свідчить про отримання ним інших доходів.
Так, суд звертає увагу на те, що позивачем було надано копії договорів, що були укладені з його контрагентами, та які були покладені контролюючим органом в основу акту перевірки (т. І а.с. 90, 93-94, 99, 121-123, 132-133).
Дослідивши зазначені договори, зокрема, і ті, що було описані в акті перевірки, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Саркара-Груп» (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (перевізник) було укладено договір № 1311/2017-1-ТР перевезення вантажу від 13.11.2017, згідно предмету якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання по виконанню транспортних послуг по перевезенню вантажів, визначених в пункті 1.2 даного Договору на умовах та в термін згідно Заявки Замовника, яка є невід'ємною частиною даного Договору (т. ІІІ а.с. 33-34).
Водночас, згідно наданих суду заявки № НОМЕР_2 до вказаного договору, акту № 30/11 здачі-прийняття робіт (надання послуг), договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 25 від 01.02.2015, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрансгрупп» та позивачем, акту надання послуг № 831 від 14.11.2017, товаро-транспортної накладної № 2680 від 14.11.2017, податкових накладних від 14.11.2017 № 30 та № 23 судом встановлено, що фактично перевізником замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Саркара-Груп» було товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрансгрупп», тобто позивачем надавалися виключно транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів (т. І а.с. 201; т. ІІІ а.с. 35, 36, 38, 39, 41, 43).
Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛГРУП» (замовник) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) було укладено договір № 59/тр та додаткову угоду № 1 від 06.09.2013 про надання транспортних послуг по доставці вантажів автомобільним транспортом від 06.09.2013, згідно яких виконавець зобов'язувався доставити довірений йому ван таж в обумовлений пункт призначення згідно письмовою (факсовою) заявки, підписаної замов ником та виконавцем і передати його уповноваженій особі (одержувачеві), а замовник повин ний забезпечити прийом і відпуск вантажів, а також зобов'язується сплатити за перевезення ва нтажу обумовлену угодою сторін плату (т. ІІ а.с. 12-13).
Згідно вказаного договору, зокрема, було надано послуги по перевезенню вантажів, про що складено акт № 2/03 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.03.2016, водночас згідно договору заявки на здійснення перевезення вантажу по Україні від 01.03.2016 № 5 та акту № ОУ-00002 від 02.03.2016, товаро-транспортної накладної № 1815-16 від 01.03.2016, податкової накладної від 20.03.2016 № 2 вказане перевезення за замовленим маршрутом здійснювалось товариством з обмеженою відповідальністю «Кремтрансавто» (т. ІІ а.с. 14-17, 20).
Аналогічними документами підтверджується надання позивачем виключно транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів за договорами, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Долина-центр», товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрансгрупп», товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-Пром».
Так, в матеріалах справи містять також інші документи, що свідчать про надання позивачем саме транспортно-експедиторських послуг за вищенаведеними та іншими договорами, згідно яких вбачається, що при укладенні позивачем договорів на перевезення, фактично вказані перевезення здійснювалося третіми сторонами, а фізична особа-підприємець ОСОБА_6 виступав де-факто експедитором (т. І а.с. 193 - 254; т. ІІ; т. ІІІ а.с. 1-44).
Посилання представників відповідача на відсутність в укладених договорах суми отриманої винагороди повіреного (агента) та зазначення в деяких договорах позивача в якості перевізника та/або виконавця транспортних послуг, що, на думку відповідача, свідчить про здійснення іншої, ніж транспортно-експедиторської діяльності, суд не бере до уваги, оскільки форма договору не може спростовувати його суті, в сама винагорода визначається як різниця між отриманими коштами позивачем та сумою коштів, що була перерахована на рахунки осіб, що безпосередньо здійснювали перевезення вантажів.
Факт перерахування позивачем таких коштів третім особам представниками відповідача в судовому засіданні не заперечувався.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що самим відповідачем для оподаткування доходів за загальними правилами було визначено саме такий розрахунок суми отриманих доходів позивача за перевіряємий період.
Також, суд враховує, що згідно листа Територіального сервісного центру № 7441 Регіонального сервісного центру в Чернігівській області Міністерства внутрішніх справ України від 04.05.2018 № 31/25/13-1361, наданого на запит відповідача в межах перевірки, власні транспортні засоби для перевезення вантажів у позивача відсутні (т. ІІІ а.с. 45- 46).
З урахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій з його контрагентами, які фактично підтверджують реальне надання ним транспортно-експедиторських послуг, суд вважає, що висновки відповідача про те, що позивачем не надано під час перевірки документів, що підтверджують здійснення ним протягом перевіряємого періоду транспортно-експедиційної діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспортом, і, як наслідок, отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 інших доходів, ніж від провадження підприємницької діяльності у межах обраного ним виду діяльності, є спростованими.
Враховуючи викладене, у ході судового розгляду справи відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства, та, зважаючи на ту обставину, що відповідачем не заперечується розрахунок оскаржуваних сум, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06.06.2018 № 00032071309 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 42837,27 грн. у тому числі 34269,82 грн. за податковими зобов'язаннями та 8567,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 06.06.2018 № 00032091309 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 3701,38 грн., у тому числі 2961,11 грн. за податковими зобов'язаннями та 740,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2018 № 00032141309, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 340,00 грн., то суд зазначає наступне.
Так, вказане податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем за не подання платником декларації про майновий стан та доходи за 2016 та 2017 роки.
Водночас, згідно підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.
Таким чином, враховуючи, що судом встановлено, що позивач протягом 2016-2017 років не мав інших доходів, ніж від підприємницької діяльності у межах обраного ним виду такої діяльності, позивач не зобов'язаний був подавати декларації про майновий стан за вказані періоди, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2018 № 00032141309 також є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2018 № Ф-00032101309 в частині вимоги від позивача сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 32507,04 грн.; рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.06.2018 № 00032121309 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 7039,98 грн.; рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 06.06.2018 № 00032151309, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 340,00 грн., то суд зазначає наступне.
Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Одночасно, пунктом 3 частини першої статті 7 Закону встановлено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Так, податковим органом на підставі вищезазначених порушень, встановлено, що отриманий протягом перевіряємого періоду дохід позивача має оподатковуватись на загальних підставах, у зв'язку з чим єдиний соціальний внесок має нараховуватись на суму оподатковуваного доходу, а тому позивачем порушено пункт 2 частини першої статті 7 Закону та внаслідок чого було занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок, за перевіряємий період з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску, за 2015 рік на 59783,81 грн., за 2016 рік на 38339,83 грн., за 2017 рік на 116950,00 грн.
З урахуванням викладеного, позивачу донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу, за результатами перевірки всього на суму (з урахуванням сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування) 38636,28 грн., в тому числі за 2015 рік - 16718,16 грн., за 2016 рік - 4637,12 грн., за 2017 рік - 17281,00 грн., та на підставі абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2018 № Ф-00032101309.
Згідно пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
На підставі викладеної норми, відповідачем винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.06.2018 № 00032121309 в розмірі 7670,97 грн.
В силу пункту 4 частини другої статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як визначено пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
На підставі виявлених контролюючим органом порушень було встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 за 2016-2017 роки було подано звітність невстановленої форми, внаслідок чого відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 06.06.2018 № 00032151309, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.
Так, враховуючи вищевикладені висновки суду щодо недоведення податковим органом отримання позивачем інших доходів, ніж від провадження підприємницької діяльності у межах обраного ним виду діяльності, суд вважає, що нарахування позивачу єдиного внеску на суму доходу у порядку, встановленому для підприємців, що перебувають на загальній системі, є протиправним.
За таких обставин та зважаючи на те, що нарахування єдиного внеску за загальними правилами та застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2015 по 31.03.2015, коли позивач дійсно знаходився на загальній системі оподаткування, позивачем не оспорюється, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2018 № Ф-00032101309 в частині вимоги від позивача сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 32507,04 грн.; рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.06.2018 № 00032121309 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 7039,98 грн.; рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 06.06.2018 № 00032151309, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 340,00 грн., також підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 867,66 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1,17500, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішень про застосування штрафних санкцій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 06.06.2018 № 00032071309 в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 42837,27 грн. у тому числі 34269,82 грн. за податковими зобов'язаннями та 8567,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 06.06.2018 року № 00032141309, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 06.06.2018 № 00032091309 в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 3701,38 грн., у тому числі 2961,11 грн. за податковими зобов'язаннями та 740,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2018 № Ф-00032101309 в частині вимоги від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 32507,04 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.06.2018 № 00032121309 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 штрафних санкцій в сумі 7039,98 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 06.06.2018 № 00032151309, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 867,66 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.10.2018.
Суддя Н.М. Баргаміна