ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 вересня 2018 року №826/12434/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаСолом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»
провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - третя особа), про:
- визнання протиправними дій старшого державного виконавця відповідача Кісельової В.В. та дій в.о. начальника відповідача Москаленка О.П. з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1717 від 10.11.2010 року у виконавчому провадженні ВП №23147256 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 з позивача на користь ПАТ "Перший Міжнародний Український Банк";
- визнання протиправними та скасування: 1) постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2010 року, складеної головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Мазур Ю.С. у виконавчому провадженні ВП №23147256, в частині накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_8; 2) акту опису й арешту майна - квартири АДРЕСА_1 від 04.10.2016 року, складеного державним виконавцем Солом'янського районного ВДВС м. Київ Мацко Д. А.; 3) постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 12.12.2016 року, складеної старшим державним виконавцем відповідача Кісельовою В. В.; 4) заявки на реалізацію арештованого майна ВП №23147256 від 08.08.2017 року (вих. №79069), підписаної в.о. начальника відповідача Москаленком О.П. у виконавчому провадженні ВП №23147256;
- зобов'язання старшого державного виконавця відповідача Кісельової В. В. зняти арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_8;
- визнання протиправними дій старшого державного виконавця відповідача Кісельової В.В. щодо визначення вартості майна - квартири АДРЕСА_1, на підставі Висновку про вартість майна, складеного ТОВ "Українська експертна група" станом на 22.02.2017 року, у виконавчому провадженні ВП №23147256;
- визнання протиправними дій в.о. начальника відповідача Москаленка О.П. щодо передачі квартири АДРЕСА_1 на реалізацію у виконавчому провадженні ВП№23147256;
- визнання протиправними та скасування проведення електронних торгів щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 (номер лота 234460) у виконавчому провадженні ВП №23147256.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження №23147256 від 09.12.2010 року щодо майна останнього до моменту отримання листа ДП "Сетам" від 21.09.2017 року про продаж його квартири через електронні торги, що є порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, вказаною постановою накладено арешт на всю квартиру позивача, проте ОСОБА_1 на праві власності володіє лише ? частини квартири. Вважаючи дії посадових осіб відповідача та прийняті рішення у ВП №23147256 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
У своїх запереченнях проти позову представник відповідача стверджує, що позивач була у повному обсязі проінформована та ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження №23147256 від 09.12.2010 року, при цьому, дії державного виконавця та винесені постанови по виконавчому провадженню позивачем не оскаржувались. Відтак, викладені позивачем доводи в адміністративному позові є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
29.09.2017 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому судом ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2017 року відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2017 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.
18.10.2017 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, яким усунуто виявлені судом недоліки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8332/16, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" та призначено справу до судового розгляду.
21.11.2017 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про забезпечення позову, яке судом задоволено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2017 року та зупинено реалізацію арештованого майна позивача.
15.12.2017 року представник відповідача через канцелярію суду надав заперечення на адміністративний позов, які прийнято судом.
У судовому засіданні 07.12.2017 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, що наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у призначене судове засідання явку своїх представників не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Разом з тим, 07.12.2017 року від представника третьої особи через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи для ознайомлення з матеріалами справи.
При цьому, станом на момент виготовлення рішення від третьої особи жодних заперечень та/або пояснень щодо адміністративного позову у справі 826/12434/17 до суду не надходило.
Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення частини 6 статті 128 КАС України, беручи до уваги, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 07.12.2017 суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з однієї сторони (продавці) та ОСОБА_1, ОСОБА_8 з іншої сторони (покупці) уклали договір купівлі-продажу квартири від 24.04.2002 року №048190, відповідно до пункту 1 якого покупці купили в рівних частках кожний квартиру АДРЕСА_1 (Т.1, арк. 22-23).
20.05.2008 року між ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1, яка діяла від свого імені та імені ОСОБА_8 (іпотекодавці) укладено договір іпотеки №6348620, відповідно до пункту 1 якого іпотекодержатель зобов'язався надати ОСОБА_12 кредит до 20.05.2018 року, а останній зобов'язався повернути кредит у розмірі 50 000 USD, а також сплатити проценти за користуванням кредитом (Т.1, арк. 27-42).
Відповідно до підпункту 1.2.1.1 пункту 1.2.1 вказаного договору, предметом іпотеки за цим договором виступає двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в рівних частках кожному (Т.1, арк. 28).
10.11.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. вчинено виконавчий напис №1717, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, за рахунок коштів якої задовольнити вимоги ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" станом на 17.09.2009 року у розмірі 401 276,84 грн. (Т.1, арк. 43).
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2010 року ВП №23147256 відкрито виконавче провадження щодо позивача, боржнику надано час до 16.12.2010 року для добровільного виконання рішення та постановлено накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та належить боржнику (Т.1, арк. 25-26).
04.10.2016 року державним виконавцем Мацко Д.А. при примусовому виконанні виконавчого напису №1717 проведено опис майна, що належить боржнику, про що складено Акт опису й арешту майна (Т.1, арк. 50-53).
Постановою про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 12.12.2016 року призначено ТОВ "Українська експортна група" в особі генерального директора Душинського Є.І. для визначення ринкової вартості майна боржника (Т.1, арк. 44).
Згідно з Висновком про вартість майна від 22.02.2017 року №16791 ринкова вартість об'єкту оцінки станом на дату проведення оцінки становить 557 819,00 грн. (Т.1, арк. 45).
Відтак, відповідачем здійснено заявку на реалізацію арештованого майна ВП №23147256 від 08.08.2017 року №79069, якою передано на реалізацію двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить боржнику (Т.1, арк. 46-47).
Листами від 22.08.2017 року №8384/18-18-17 та від 06.10.2017 року №9926/18-18-17 від ДП "Сетам" позивачу повідомлено про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів (Т.1, арк. 24, 77).
Постановою про відкладення реалізації арештованого майна від 08.12.2017 року відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання стягнення на майно боржника у ВП №23147256 до 18.12.2017 року (Т.1, арк. 164).
Спірні правовідносини регулюються, зокрема, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 19, 55 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон України "Про виконавче провадження"), Законом України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон України "Про іпотеку"), Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402-III (далі - Закон України «Про охорону дитинства»), Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішень та дій посадових осіб Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Абзацом 1, 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Так, 10.11.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. вчинено виконавчий напис №1717, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, за рахунок коштів якої задовольнити вимоги ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" станом на 17.09.2009 року у розмірі 401 276,84 грн. (Т.1, арк. 43).
У силу положень частини 1, 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Крім того, вказаною статтею Закону України "Про виконавче провадження" закріплений перелік прав державного виконавця при здійснення виконавчого провадження. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм, вбачається, що державний виконавець наділений правом вживати заходи примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, а тому, суд вважає, що посадові особи відповідача вчиняли дії з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1717 від 10.11.2010 року щодо позивача у спосіб та порядок визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ (частина 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пп.3.6.3 п. 3.6 розділу 3, п. 4.1 розділу 4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2010 року ВП №23147256 відкрито виконавче провадження щодо позивача, боржнику надано час до 16.12.2010 року для добровільного виконання рішення та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та належить боржнику (Т.1, арк. 25-26).
Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. За умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим Законом, витрат на проведення виконавчих дій, документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами. За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам факсимільним зв'язком або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, направлені факсимільним зв'язком або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Державним виконавцем або іншою особою, уповноваженою державним виконавцем, документи виконавчого провадження можуть бути вручені особисто сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку (стаття 27 Закону України "Про виконавче провадження").
Разом з тим, суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачу та/або отримання ним вказаної постанови відповідачем, при цьому останнім не надано суду належних доказів зворотного.
У силу частини 4 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому написі №1717 від 10.11.2010 року, вчиненому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності громадянці ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (Т.1, арк. 43).
Водночас, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2010 року №23147256, якою відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_1 та постановлено накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та належить боржнику (Т.1, арк. 25-26).
Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 24.04.2002 року №048190, відповідно до пункту першого якого, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 купили в рівних частках кожний квартиру АДРЕСА_1, тобто кожному із вказаних осіб на праві власності належить частина вказаного майна.
Суд звертає увагу, що згідно з договором іпотеки № 6348620 від 20.05.2008 року громадянка ОСОБА_1 діяла від свого імені та від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Отрок Н.В. 20.05.2008 року за № 2405.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач мав право відкрити виконавче провадження щодо боржника - ОСОБА_1 та накласти арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, для задоволення вимог стягувача.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Так, 04.10.2016 року державним виконавцем Мацко Д.А. при примусовому виконанні виконавчого напису №1717 проведено опис майна, що належить боржнику, про що складено Акт опису й арешту майна (Т.1, арк. 50-53).
Суд звертає увагу, що не надано доказів неможливості отримання інформації про місцезнаходження майна, а саме, квартири АДРЕСА_1, з матеріалів справи вбачається, що ця інформація була відома з 2010 року, а опис майна проведено 04.10.2016 року, тобто з порушенням строку, визначеного частиною 4 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження".
Разом з тим, суд вважає, що акт опису й арешту майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не створює для особи правових наслідків, а є тільки формою закріплення такої дії відповідача.
Згідно з пунктом 15 частиною 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Постановою про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 12.12.2016 року призначено ТОВ "Українська експортна група" в особі генерального директора Душинського Є.І. для визначення ринкової вартості майна боржника (Т.1, арк. 44).
Згідно з Висновком про вартість майна від 22.02.2017 року №16791 ринкова вартість об'єкту оцінки станом на дату проведення оцінки становить 557 819,00 грн. (Т.1, арк. 45).
Відтак, суд вважає, що оскаржувана постанова про призначення експерта для визначення ринкової вартості майна боржника не є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки за наслідком прийняття вказаної постанови встановлено тільки факт ринкової вартості майна боржника.
Крім того, Висновок про вартість майна від 22.02.2017 року №16791 є тільки формою закріплення встановлених даних, а тому визначення вартості майна на підставі такого документу з певними недоліками в оформленні не є порушенням вимог чинного законодавства.
Таким чином, суд не вбачає протиправності в діях старшого державного виконавця відповідача Кісельової В.В. щодо визначення вартості майна - квартири АДРЕСА_1, на підставі Висновку про вартість майна, складеного ТОВ "Українська експертна група" станом на 22.02.2017 року, у виконавчому провадженні ВП №23147256.
У силу абзацу 1, 2 пункту 3 розділу ІІ Порядку №2831/5 виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.
Відповідачем здійснено заявку на реалізацію арештованого майна ВП №23147256 від 08.08.2017 року №79069, якою передано на реалізацію двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить боржнику (Т.1, арк. 46-47).
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем надіслано до ДП "Сетам" заявку від 08.08.2017 року вих. №79069 на реалізацію арештованого майна ВП 23147256 - квартири АДРЕСА_1.
Так, електронні торги з реалізації вказаної вище квартири проводились: 18 вересня 2017 року, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №285362 від 18.09.2017 року та листом ДП "Сетам" від 22.08.2017 року №8384/18-18-17; 30 жовтня 2017 року, що підтверджується листом ДП "Сетам" від 06.10.2017 року №9926/18-18-17.
Треті електронні торги призначені на 11 грудня 2017 року, що підтверджується скрін-шотом з веб-сторінки ДП "Сетам" "Торги" (Т.1, арк. 78).
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 48, ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з 02.04.2016 року право користування вказаною вище квартирою належить також малолітній особі - ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т.1, арк. 65).
Відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
За змістом пункту 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону.
Разом з тим, реалізація арештованого майна державним виконавцем здійснювалась без дозволу органу опіки та піклування, що є порушенням прав дитини, оскільки держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при здійсненні дій щодо нерухомого майна. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії в.о. начальника відповідача Москаленка О.П. щодо передачі квартири АДРЕСА_1 на реалізацію у виконавчому провадженні ВП№23147256 є протиправними, а проведення електронних торгів щодо реалізації вказаного майна є таким, що підлягає скасуванню.
У силу частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 182 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Так, вимога позивача про зобов'язання старшого державного виконавця відповідача ОСОБА_5 зняти арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 стосується прав та інтересів фізичної особи ОСОБА_8.
Таким чином, суд вважає, що вказана вимога не стосується позивача безпосередньо, тобто не порушує саме його права та інтереси, а тому суд відмовляє в задоволенні даної позовної вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 5760,00 грн., а саме 640 грн. за кожну вимогу немайнового характеру.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1920,00 грн.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження: 03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 74а, код ЄДРПОУ 35008087), третя особа - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вулиця Андріївська, 4; код ЄДРПОУ 14282829), про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати заявку на реалізацію арештованого майна ВП №23147256 від 08.08.2017 року (вих. №79069), підписану в.о. начальника відповідача Москаленком О.П. у виконавчому провадженні ВП №23147256.
3. Визнати протиправними дії в.о. начальника відповідача Москаленка О.П. щодо передачі квартири АДРЕСА_1 на реалізацію у виконавчому провадженні ВП№23147256.
4. Визнати протиправними та скасувати проведення електронних торгів щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 (номер лота 234460) у виконавчому провадженні ВП №23147256.
5. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
6. Присудити на користь ОСОБА_1 здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1920,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко