19 липня 2018 року Справа № 804/3656/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Врони О.В.
розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління з контролю використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використання та охороною земель Головного управління з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_2, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати протокол від 30.03.2018 року №126-ДК/0051П/07/01-18 про адміністративне правопорушення про стягнення штрафу в розмірі 413,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не згодою позивача з протоколом №126-ДК/0051П/07/01-18. На думку позивача, він винесений з порушенням законодавчих норм.
Позивач стверджує, що 03.01.2018 року він уклав договір оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_3 з обов'язковою орендною платою в розмірі 1000 грн. Умови договору та зобов'язання вказані в ньому він виконує. Отже, в нього є цивільно - правовий договір оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим він не повинен нести відповідальність згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за відсутності факту правопорушення згідно ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 197 Кримінального кодексу України та ст.53-1 КУпАП.
21.06.2018 року представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує. Вважає, що перевірку земельної ділянки проведено уповноваженою особою та у відповідності до вимог чинного законодавства, всі викладені в акті відомості відповідають дійсності. Позивач завдав шкоди у зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки та не довів, що шкода завдана не з його вини, а отже не може бути звільненим від її відшкодування з огляду на ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Окрім того, відповідач зауважує, що позивачем було сплачено шкоду у розмірі 413 грн. 81 коп., про що стверджує платіжне доручення від 03.04.2018 року. Сплативши шкоду, ОСОБА_1 підтверджує свій статус як правопорушника та факт вчинення ним правопорушення.
Позивач та його представник просили розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечення на позовну заяву не надав будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.
Розглянувши матеріали справи і доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З 03.01.2018 року ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем № запису 22010000000002240, що підтверджується копією виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
03.01.2018 року позивач уклав договір оренди торгових площ на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (з включенням послуг з їх обслуговування) з ФОП ОСОБА_3 з обов'язковою орендною платою в розмірі 1000 грн.
Як вбачається з копії договору, предметом договору оренди є площа на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, що надається орендодавцем у тимчасове користування орендарю для провадження торгівельної діяльності. Місцезнаходження об'єкту оренди - торгівельна площа по вул.Першотравнева смт.Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області. Загальна площа об'єкта оренди становить 30 кв. м.
У зв'язку із розглядом листа Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області від 15.03.2018 року № 02/53-173 вих. 18 щодо виконання ухвали слідчого судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області Битяка І.І. від 14.03.2018 року по справі № 172/262/18, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області 20.03.2018 року видано наказ № 126 ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності».
На виконання зазначеного наказу, проведена позапланова перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1220755100:04:003:0361 загальною площею 0,4355 га, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.
За результатами даної перевірки складено акт обстеження земельної ділянки № 126-Д/32/АО/10/01/-18 від 30.03.2018 року та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки № 126-ДК/182/АП/09/01/-18 від 30.03.2018 року.
В актах встановлено, самовільне зайняття земельної ділянки орієнтованою площею 0,0054 га по фактичному розміщенню торгівельного павільйону «Рибний світ» в межах охоронної зони пожежного резервуару Васильківського РСГУ ДСНС У Дніпропетровській області у смт. Васильківка Дніпропетровської області, відповідальність за що передбачена п. «б» ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53-1 КУпАП, ст. 197-1 Кримінального кодексу України.
30.03.2018 року посадовою особою Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у зв'язку з виявлення правопорушення земельного законодавства, складено протокол про адміністративне правопорушення №126-ДК/0051П/07//01/-18, в якому зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 п. «б» ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53-1 КУпАП, ст.197-1 Кримінального кодексу України.
До копії актів та протоколу, які були вручені позивачу, додано розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття перевіряємої земельної ділянки в сумі 413 грн. 81 коп. Зазначений розрахунок був сплачений позивачем, згідно копії квитанції від 03.04.2018 року.
Не погодившись зі складеним протоколом про адміністративне правопорушення та розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 413 грн. 81 коп, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав у судовому порядку.
Суд, вирішуючи справу по суті виходить з наступного.
Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Законом, якій визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля є Закон України від 19.06.2003 року №963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі Закон України № 963-IV).
Статтею 5 Закону України № 963-IV визначені органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів.
Так, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, а наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) №308 від 17.11.2016 року затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області.
ГУ Держгеокадастру є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.
Відповідно до статті 5 Закону України № 963-IV: - державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; - державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; - моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.
В рамках даної справи відповідачем здійснювався державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.
Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері використання та охорони земель встановлені статтею 10 Закону України № 963-IV, до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України, давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавстваУкраїни про охорону земель; складати акти перевірки чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленному законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
Порядок оформлення матеріалів у разі виявлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель порушень вимог земельного законодавства, їх обліку, розгляду, а також оскарження та контролю за провадженням у справах про адміністративні правопорушення визначений в Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.01.2017 р. № 6, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 лютого 2017 р. за № 173/30041 (далі - Інструкція).
Згідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, у разі виявлення порушення законодавства у сфері використання та охорони земель, за яке Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачена адміністративна відповідальність, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) (додаток 1).
Відповідно до пп.1,2,7 розділу ІІІ Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справа розглядається у 15-денний строк з дня одержання державним інспектором, правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, державний інспектор виносить одну з таких постанов:
про накладення адміністративного стягнення (додаток 3);
про закриття справи (додаток 4).
Згідно п.9 Розділу III Інструкції, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Якщо при розгляді справи державний інспектор дійде висновку щодо наявності у порушенні ознак кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування, відповідно до статті 253 КУпАП. У такому випадку виноситься постанова про закриття справи, яка надсилається до вищезазначених органів разом з матеріалами справи. До органів прокуратури, органів досудового розслідування направляються оригінали документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно до п. 19 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Протокол № 126-ДК/0051П/07//01/-18 від 30.03.2018 року про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки протокол про адміністративні правопорушення, згідно приписів ст. 251 КУпАП є джерелом доказів у справі про адміністративні правопорушення, на основі якого за результатами розгляду відповідної справи суб'єкт владних повноважень виносить одне із таких рішень: про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи.
Разом з тим, на підставі вказаного акту відповідачем було винесено постанову про закриття справи № 126-ДК/0051По/08/01/-18 від 05.04.2018 р., у зв'язку з наявністю в порушенні ознак злочину, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 197 прим.1 Кримінального кодексу України. Зазначена постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень відповідно до ст.ст. 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права в даному випадку є оскарження вказаної постанови.
В такому випадку, виходячи з приписів ст. 287-289 КУпАП, позивач, як особа щодо якої винесено постанову по справі про адміністративні правопорушення, має право оскаржити дану постанову, протягом десяти днів з дня її винесення, зокрема, до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суд.
Окрім того, частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначениху пунктах 1-4 цієїчастини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд звертає увагу позивача, що він просить повернути незаконно стягнутий штраф в розмірі 413 грн. 81 коп., відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Однак вказана вимога не може вважатися належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача в розумінні ст.5 КАС України.
Відповідно до ст.139 КАС України судові втрати по даній справі стягенню не підлягають.
Керуючись статями 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використання та охороною земель Головного управління з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування протоколу від 30.03.2018 року №126-ДК/0051П/07/01-18 про адміністративне правопорушення та стягнення штрафу в розмірі 413,81 грн. - відмовити.
Судові витрати по справі не стягуються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної
системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_4