Провадження № 2/243/3081/2018
Справа № 243/9061/18
16 жовтня 2018 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Ільяшевич О.В.,
за участю
секретаря судового засідання Хміль О.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області) цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -
20 вересня 2018 року до Слов'янського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 02 серпня 2012 року вони із відповідачем зареєстрували шлюб у виконкомі Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області. Однак, спільне життя між подружжям не склалося. Протягом року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, зберегти сім'ю не бажають. Крім того, сторони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із позивачкою та перебуває на повному її утриманні. Відповідач допомоги на утримання сина не надає. Спору з приводу поділу спільного майна чи місця проживання дитини немає.
Переконана, що подальше спільне життя та збереження шлюбу із відповідачем є неможливим, у зв'язку із чим, просила суд ухвалити рішення яким розірвати шлюб зареєстрований між сторонами 02 серпня 2012 року у виконкомі Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області за актовим записом № 23, та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі ? частини від усіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву в якій розгляд справи просила проводити за її відсутності, позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій розгляд справи просив проводити у його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.
У судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 02 серпня 2012 року. Шлюб між ними зареєстрований у виконкомі Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області за актовим записом № 23, що стверджується свідоцтвом про шлюб Серія: І-НО № 297804 (а.с. 4).
Згідно із свідоцтвом про народженнямалолітнього ОСОБА_3, він народився 16 жовтня 2012 року в с. Торське Краснолиманського району Донецької області, та його батьками в свідоцтві записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (свідоцтво про народження Серія: І-НО № 494361 (а.с. 5)).
Спільне життя між подружжям не склалося.
Протягом року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, зберегти сім'ю не бажають.
Згідно із актом комітету мікрорайону ЖЕУ № 3 м. Слов'янська, малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Відповідач допомоги на утримання малолітнього сина добровільне не надає.
Спору з приводу поділу спільного майна чи місця проживання дитини між сторонами немає.
Вказані обставини сторонами не оспорюються, ними визнаються. Крім того, що зазначені обставини сторонами визнаються, вони підтверджуються матеріалами справи, їх визнання відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи і інтереси інших осіб, тому підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову суд не вбачає.
У зв'язку із цим, суд відповідно до ст. 82 ЦПК України, визнає вказані обставини такими, що не підлягають доказуванню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідачем ОСОБА_2 до суду було подано письмову заяву, зі змісту якої видно, що останній, позов ОСОБА_1 визнає у повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.
Суд приймає до уваги таку заяву відповідача у зв'язку із наявністю для того законних підстав.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
При вирішенні питання про розірвання шлюбу, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу, суперечило б інтересам одного з них.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, оскільки встановлено, що подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам позивачки.
Згідно із ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У зв'язку із цим, враховуючи, що позивачка просить після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що слід його залишити.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частинами 8, 9 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2.,3 ст. 181 СК України).
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
З наданих суду доказів встановлено, що дитина власних доходів немає та потребує матеріальної допомоги, а відповідач е працездатним, інших утриманців не має. Доказів на спростування таких висновків суду відповідачем не надано.
Відповідно до положень ст. ст.183, 184 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. - у твердій грошовій сумі.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на викладене, оскільки передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримання дитини судом не встановлено, з врахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, досліджених доказів у їх сукупності, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання їх малолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі ? частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 вересня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.
На підставі ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту пред'явлення позову до суду.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Розв'язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з такого.
Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку із цим, враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про можливість повернення позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, за позовні вимоги про розірвання шлюбу, що становить - 352 грн. 40 коп.
З огляду на викладене, з врахуванням того, що позов в частині вимог про розірвання шлюбу задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню залишкові 50% понесених нею судових витрат в сумі 352 грн. 40 коп. .(а.с. 1).
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У ч.1 ст. 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 6 згаданої статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З врахуванням вказаних положень можна дійти висновку, що у поняття судових витрат, вказаних у ч.6 ст. 141 ЦПК включається також і судовий збір. Наведене положення узгоджується також із частиною другою вказаної норми, де на відміну від частини шостої йдеться про «інші судові витрати».
За таких обставин, слід дійти висновку, що у разі звільнення від сплати судових витрат, у тому числі судового збору, сторони, на користь якої ухвалено рішення, то з протилежної сторони стягуються витрати, які були понесені іншими особами, а решта компенсується за рахунок держави.
Таким чином, враховуючи, що позивачка є звільненою від сплати судового збору при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення аліментів, а позов судом задоволений у повному обсязі, то підстав стягнення судового збору в сумі 704 грн. 80 коп. з відповідача в дохід держави у суду не має, оскільки за вимогами ч.6 ст. 141 ЦПК України, він компенсується за рахунок держави.
Такий висновок суду також узгоджується із нормами, передбаченими ч.1 ст. 142 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 110, 112,180, 182-184 СК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, ст. 223, 259, 263 - 265, 273, 280, 281 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Шлюб укладений між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 (до шлюбу - Ільіна) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 02 серпня 2012 року у виконкомі Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області за актовим записом № 23 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки «Попова» - залишити без змін.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 вересня 2018 року, до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2, з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову про розірвання шлюбу, що становить - 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. на підставі квитанції № 67 від 20 вересня 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Решта судового збору в сумі в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений 19 жовтня 2018 року.
Головуючий - суддя: О.В. Ільяшевич