19.10.18
Справа № 635/7008/18
Провадження № 2/635/3216/2018
19 жовтня 2018 року смт. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області в складі
головуючого судді Назаренко О.В.,
за участі секретаря Ус Ю.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Біржа нерухомості та основних фондів «Україна» (Універсальна біржа « Україна») про визнання договору купівлі-продажу частини житлового будинку дійсним,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який зареєстрований Біржею нерухомості та основних фондів «Україна» 06.02.1997р. за № Н6-4, дійсним.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 жовтня 2018 року провадження по справі відкрито.
19 жовтня 2018 року від позивача надійшла заява згідно якої позов підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином шляхом направлення судової повістки. Надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, а також в заяві вказано, що Біржа нерухомості та основних фондів «Україна» перереєстрована та має назву - Універсальна біржа «Україна».
Справу розглянуто за відсутності сторін.
З урахуванням того, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд дослідивши надані суду докази, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 12,11,81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Згідно з частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК).
Договір купівлі-продажу був зареєстрований Біржею нерухомості та основних фондів «Україна» 06.02.1997р. за № Н6-4 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 1на /3 частину житлового будинку.
Зобов'язання по договору позивачем було виконано в повному обсязі: вона сплатила оговорену суму за купівлю вказаного майна, а відповідач віддав всі документи на будинок та ключі від нього.
Відповідно до довідки Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації № 43 від 20.04.2018 року власником 1/3 частина житлового будинку за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Південне, вул. Центральна (колишня Радянська), 60.
ОСОБА_3 померла 31.08.2017р., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ВЛ № 598262, виданого 01.09.2017р. Виконавчим комітетом Південноміської ради Харківського району Харківської області.
Після її смерті позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_4 для оформлення своїх спадкових справ на вищевказаний будинок, однак отримала постанову від 05.09.2018р. № 323/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Південне, вул. Центральна (колишня Радянська), 60 , яка належала померлій матері ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що позивачем ОСОБА_1 не подано належним чином оформленого документу, а саме договору купівлі-продажу зареєстрованого Біржею нерухомості та основних фондів «Україна» 06.02.1997р. за № Н6-4,
На житловий будинок 16.04.2018р. було виготовлено технічний паспорт.
Відповідно до ст. 224 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
ОСОБА_3 сплатила за будинок та прийняла його. Таким чином всі зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі, тому договір купівлі-продажу може бути визнаний дійсним в судовому порядку, що передбачено ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, за якою якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Однак на теперішній час ОСОБА_3 померла, позивач не має можливості оформити спадщину, нотаріус відмовила в цьому посилаючись на те, що їй необхідно звернутись до суду з позовом про визнання договору дійсним у зв'язку з тим, що в інструкції про проведення нотаріальних дій не передбачено як правовстановлюючих документів - угод затверджених на біржі. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду.
Укладений на біржі договір не є фіктивним, спрямований сторонами на реальне настання певних правових наслідків.
Відповідно до ч. 2. ст. 220 ЦК України від 2003 року Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч.3. ст. 334 ЦК України від 2003 року Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до ст. 650 ЦК України від 2003 року встановлено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України від 2003 року передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року (що діяв і на момент укладення договору купівлі-продажу від 26.03.1996 р.), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню та вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
Відповідно до ст.13 закону «Про власність», який втратив чинність у зв'язку з прийняттям ЦК 2003 року, об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Громадянин набував право власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом (ч.2 ст.12 цього закону).
Крім того, за положеннями ст. 49, ст.128 ЦК УРСР 1963 р., право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням визнається вручення речей набувачеві. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде
встановлено судом, третейським судом.
Таке правове регулювання правовідносин щодо права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 р.
Відповідно до ст. 204 ЦК України 2003 р. правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтєю 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд у відповідності з ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України може визнати такий договір дійсними.
Важливість визначення моменту переходу права власності на нерухомі речі, пояснюється тим, що саме з цим моментом пов'язаний перехід до набувача відповідного об'єкта правомочностей, що складають зміст суб'єктивного права власності, права володіння, права користування та права розпорядження.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані в ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Ця норма міжнародної конвенції передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном; не допускає позбавлення тією чи іншою особою свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд
Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.
Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, в Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна, державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК). До державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцеві.
Умовою визнання договору, який потребує нотаріального посвідчення, укладеним без такого є БЕЗПОВОРОТНЄ ухилення сторони від його посвідчення та втрата стороною МОЖЛИВОСТІ нотаріально посвідчити правочин, що узгоджуєься з правовою позицією Постанови Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України (№6-1288цс17 від 06.09.2017, де зазначено, що однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Враховуючи вище викладене, зважаючи на те, що сторони за договором домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується договором купівлі-продажу № Н6-4 від 06.02.1997року, укладеним на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна» (Універсальна біржа « Україна»); технічним паспортом на будинок, крім того, відбулося повне виконання договору, зазначене в даному конкретному випадку, виходячи з принципу розумності та справедливості, є підставою для визнання дійсним договору купівлі-продажу.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 28, 119, 133-134,137,141, 175-177,ЦПК України, ч.2 ст. 220, ч.3. ст. 334, ст. 650, ч. 4 ст. 656 ЦК України від 2003 року , ст. 47, ст. 49 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року, суд-
позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку, який розташований за адресою: Харківська область., Харківський район, м.Південне, вул.Центральна (колишня Радянська), 60, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований Біржею нерухомості та основних фондів «Україна» (Універсальна біржа « Україна»), код ЄДРПОУ 23331780, 06.02.1997р. за № Н6-4, дійсним.
Судові витрати залишити за рахунок позивача.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області або до Харківського апеляційного суду.
На підставі ч. 5 ст. 268 ЦПК України повне рішення складено і підписано без його проголошення 19 жовтня 2018 року.
позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: 30030110921, зареєстроване місце проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2
відповідач: Біржа нерухомості та основних фондів «Україна» (Універсальна біржа «Україна»), код ЄДРПОУ 23331780, 61200, м. Харків, пл. Конституції,1 Плац Праці, 4-й під'їзд, 3-й поверх
Головуючий суддя: Назаренко О.В.