Кримінальне провадження № 629/2250/17
Номер провадження 1-кп/629/196/18
19 жовтня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Лозова Харківської області кримінальне провадження у відношенні:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, який являється інвалідом ІІ групи, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого:
-23.11.1977 року Лозівським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 142 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. Звільнений 20.09.1982 року по відбуттю строку покарання;
-29.01.1987 року Лозівським міським судом Харківської області за ч 2 ст. 206 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнений 13.12.1989 року по відбуттю строку покарання;
-28.02.1991 року Лозівським міським судом Харківської області за ст. 17, ч. 2 ст. 142, ч.3 ст. 142, ч.3 ст. 222, ст. 42 КК України до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. 14.05.1991 року перегляд вироку від 28.02.1991 року Лозівського міського суду Харківської області Харківським обласним судом: ст. 17 - ст. 142 ч. 2 перекваліфікована на ст. 17 ст. 141 ч. 2, в іншій частині вирок суду залишено без змін. Звільнений 02.10.1998 року по відбуттю строку покарання;
-14.03.2003 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 141, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 143 , ч. 3 ст. 206, ст. 42, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 355 КК України до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна. 11.08.2003 року перегляд вироку від 14.03.2003 року Ленінського районного суду м. Харкова, Апеляційним судом Харківської області ч. 3 ст. 142 перекваліфікована на ч. 2 ст. 142, ч. 4 ст. 189 перекваліфікована на ч. 2 ст. 189, вважати засудженим за ч. 2 ст. 142, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 355, ч. 2 ст. 143, ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна. Звільнений 06.10.2006 року постановою Славяносербського районного суд Луганської області від 28.09.2006 року відповідно до ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбуту частину покарання - 4 місяці;
-05.07.2010 року Апеляційним судом Харківської області за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 306, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. Звільнений 27.06.2015 року постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2015 року відповідно до ст. 81 КК України умовно - достроково на невідбуту частину покаранні 1 рік 10 місяців 29 днів
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,-
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він в невстановлений судовим розглядом час, за невстановлених судовим розглядом обставин, незаконно придбав у невстановленої особи, особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований та незаконно зберігав його, з метою подальшого незаконного збуту іншим особам.
Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичних засобів, ОСОБА_7 домовився із ОСОБА_9 про його збут останній.
Після чого, 16.05.2017 року, в період часу з 20 год. 45 хв. до 21 год. 20 хв., ОСОБА_7 , знаходячись біля магазину «Новосел», який розташований на м-ні 5 в м. Лозова Харківської області, незаконно зберігаючи при собі вказаний наркотичний засіб, діючи з корисливого мотиву, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, продав, тобто незаконно збув ОСОБА_10 1,9 мл. наркотичного засобу, який згідно висновку експерта, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - опію ацетильованого, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,0441 г, за що отримав від неї грошові кошти в сумі 200 гривень.
ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне зберігання з метою збуту, а також збут особливо-небезпечних наркотичних засобів, вчинений повторно.
У відповідності до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Прокурор мав необхідні умови для реалізації його прав щодо подання ним суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості. За ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом.
Так, відповідно до положень ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Дослідивши та проаналізувавши в сукупності надані сторонами докази, перевіривши їх на предмет належності та допустимості, суд, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості прийшов до висновку, що ОСОБА_7 необхідно виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_7 винним себе не визнав, показав, що непричетний до злочину.
На обґрунтування винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України стороною обвинувачення були надані такі докази:
Письмові докази сторони обвинувачення:
- повідомлення заступника начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області, згідно якого, за отриманими даними, наркотична речовина виготовляється на території Дніпропетровської області, яка в подальшому постачається на територію м. Лозова та Лозівського району з Дніпропетровської області громадянином на прозвисько « ОСОБА_11 », котрий для своєї протиправної діяльності використовує мобільний телефон НОМЕР_1 . В м. Лозова наркотична речовина реалізується наркозалежними мешканцями за допомогою громадянина України - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , який для своєї протиправної діяльності використовує мобільний телефон НОМЕР_2 /Том 1 а.с.229-230/;
- постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 11.04.2017 року, згідно якої, прокурором Лозівської місцевої прокуратури доручено провести негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичного засобу - опію ацетильованого в кількості 2 (двох) мл на суму 200 грн. з урахуванням обставин на момент проведення негласної слідчої (розшукової) дії, у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без затримання останнього, з відкритим фіксуванням та втратою грошових коштів, починаючи з 11.04.2017 року строком не більше шістдесяти днів.
Безпосереднє проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчинення злочину у сфері оперативної закупівлі, доручити громадянину з вигаданими анкетними даними: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 /Том 1 а.с. 231-232/;
- протокол огляду грошових коштів від 16.05.2017 року та фотокопій грошових коштів, згідно якого огляд проводився в кабінеті № 24 Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, за участю понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були оглянуті грошові кошти, а саме купюра номіналом 200 гривень, серія номер СЕ 3264586. Дані грошові кошти призначені для оперативної закупки у ОСОБА_7 особливо небезпечної наркотичної речовини опію ацетильованого у кількості 2 мл. /Том 1 а.с.233, 234/;
- протокол огляду покупця від 16.05.2017 року, згідно якого біля буд. АДРЕСА_5 , у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було проведено огляд ОСОБА_9 , яка була одягнена в жіночу кофту чорного кольору, жіночі штани чорного кольору, жіночі туфлі чорного кольору. Будь-які речі та предмети у ОСОБА_9 були відсутні. Їй було вручено грошову купюру номіналом 200 гривень, серія номер СЕ 3264586, для проведення оперативної закупки у ОСОБА_7 /Том 1 а.с.235/;
- протокол добровільної видачі придбаного товару від 16.05.2017 року, згідно якого, в присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , біля буд. АДРЕСА_5 ,., ОСОБА_9 , 1986 р.н., видала медичний шприц об'ємом 5 мл. в середині якого перебуває речовина бурого кольору об'ємом 2 мл. Як пояснила ОСОБА_9 дана речовина являється опієм ацетильованим (наркотичною речовиною), який вона придбала у ОСОБА_7 за 200 гривень. Вказаний медичний шприц з речовиною поміщено в поліетиленовий пакет НДЕКЦ № 0001563, пакет заклеюється, на пакеті поставили свої підписи поняті та учасники /Том 1 а.с.236/;
- протокол оперативної закупівлі від 18.05.2017 року, проведеної в рамках ЄРДР № 12017220380000454 від 02.03.2017 року, згідно якого з ціллю викриття фігуранта в скоєні тяжкого кримінального правопорушення, за ознаками ч. 2 ст. 307 КК України, було підібрано кандидата на проведення оперативної закупівлі наркотичної речовини - опій. В зв'язку з чим, 11.04.2017 року прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області юристом 2-го класу ОСОБА_5 винесено постанову про проведення контролю за вчиненням злочину, а саме проведення оперативної закупівлі наркотичної речовини - опій відносно гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 без затримання фігуранта (постанова № 196т від 11.04.2017 року). 16.05.2017 року було проведено оперативну закупівлю (без затримання фігуранта) на суму 200 грн., з застосуванням оперативно-технічних заходів, в ході якої закупна особа придбала у ОСОБА_7 придбала за 200 гривень та добровільно видала медичний шприц з речовиною 2 мл. /Том 1 а.с.237/;
- протокол за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відео контроль особи від 26.05.2017 року, згідно якого, в результаті здійснення негласних слідчих (розшукових) дій - 16.05.2017 року відносно ОСОБА_7 було проведено оперативну закупку наркотичної речовини - опій об'ємом 2 мл на суму 200 грн. Матеріали проведення аудіо-, відео контролю особи відносно ОСОБА_7 зафіксовано на SD 8Gb № 89т від 16.05.2017 року /Том 1 а.с.238/;
- ухвала слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 12.04.2017 року, згідно якої надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю в публічно доступних та публічно недоступних місцях м. Лозова та Лозівському районі Харківської області, призначених фігурантом, відносно, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проведення оперативної закупівлі наркотичної речовини - опію ацетильованого, оскільки є достатні підстави вважати, що його розмови чи інші звуки, рухи, дії, пов'язані з його діяльністю чи місцем перебування, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування вказаного злочину, а також розгляду справи по суті /Том 1 а.с.239-240/;
- висновок експерта № 900 від 25.05.2017 року, згідно якого, надана на дослідження рідина в шприці, об'ємом 1,9 мл, яку видала ОСОБА_9 , містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований. Маса опію ацетильованого, в перерахунку на суху речовину становить 0,0441 г., на дослідження використано 0,5586г. рідини, об'єкт упаковано та опечатано біркою № 900 від 25.05.2017 року /Том 1 а.с. 243-245/;
- постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 26.05.2017 року, згідно якої, прозорий полімерний пакет, опечатаний біркою № 900 від 25.05.2017 року, в якому міститься полімерний пакет № 0001563 на поверхні якого є пояснювальні написи, в якому знаходиться медичний шприц об'ємом 5 мл з речовиною коричневого кольору об'ємом 1,9 мл, визнано речовим доказом та приєднаний до кримінального провадження № 12017220380000454 від 25.05.2017 року /Том 1 а.с.247/;
- протокол обшуку від 31.05.2017 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.05.2017 року, згідно якого, в присутності понятих, в квартирі за адресою: АДРЕСА_7 виявлено та вилучено: фрагмент скляної ампули з прозорою речовиною; ампула з прозорою рідиною, мається напис «Сульфокамфокаин-Дарниця»; порожній медичний шприц об'ємом 2,5 мл, з ін'єкційною голкою; медичний шприц, об'ємом 10мл, з ін'єкційною голкою, в середині якого мається нашарування коричневого кольору; три запаковані таблетки білого кольору; мобільний телефон «Nokia 105», який належить ОСОБА_7 , ІМЕІ: НОМЕР_3 , в середині телефону знаходиться сім-карта мобільного оператору МТС НОМЕР_4 ; мобільний телефон, який належить ОСОБА_15 , ІМЕІ: НОМЕР_5 , сім-карта відсутня; мобільний телефон hts DESIRE 500, який належить ОСОБА_15 , ІМЕІ: НОМЕР_6 , в середині сім-карта - НОМЕР_7 ; мобільний телефон Nokia, який належить ОСОБА_7 , модель 7370, ІМЕІ: НОМЕР_8 , в середині мається сім-карта мобільного оператора VodaFone - НОМЕР_2 ; сім-карта мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_9 ; тримач для сім-карти - «VodaFone» № НОМЕР_4 ; банківська карта «ПриватБанк» № НОМЕР_10 ; банківська карта «Ощадбанк» № НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_16 ; грошові кошти: номіналом США - 10 MG52177447B; 10 - JF51056668В; 50 - МВ66670986В; 1- Е63074787Е; номіналом гривні: 200 - КЕ9263282; 100 - 5 шт. - ЗЄ4526308, УМ0887415, ЕХ8216704, МИ4649011, МА6298043, 3 шт. по 50 - ФЕ0399854, ПИ8020916, УЕ3205523, 20 грн. - ТБ7364177; медичний шприц 2мл з рідиною бурого кольору з ін'єкційною голкою; медичний шприц 5мл з ін'єкційною голкою; медичний шприц 2 мл без ін'єкційної голки; медичний шприц 1 мл з ін'єкційною голкою; медичний шприц 5 мл без ін'єкційної голки; медичний шприц 2 мл з речовиною бурого кольору; два пластикові флакони /Том 1 а.с.250-252, том 2 а.с.6/;
-висновок судової експертизи звуко- та відеозапису № 51 від 06.07.2017 року, згідно якого, встановити, чи приймав участь ОСОБА_7 у записах розмов зафіксованих на наданому на дослідження матеріальному носії інформації - MSDHC № 89 н/т від 01.06.2017 року не виявляється можливим у зв'язку з короткою тривалістю від сегментованого мовлення диктора та потужними фоновими шумами, що супроводжують мовлення диктора, що зафіксоване у відеофонограмі з відео звукового файлу «МРЕG0001.AVI» на карті пам'яті micro SDHC «Transcend» (№ 89 н/т), недостатньою тривалістю від сегментованого мовлення на фонограмі - зразку мовлення ОСОБА_7 /Том 2 а.с.160-163/.
- постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 22.06.2017 року, згідно якої, мобільний телефон марки «NOKIA» моделі 7370», ІМЕІ: НОМЕР_8 , в якому встановлено сім-карта мобільного оператору «Водафон» № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «NOKIA» моделі «RM-1134», ІМЕІ НОМЕР_3 , в якому встановлено сім-карта мобільного оператору «Водафон» НОМЕР_4 ; пластикова карта «Ощадбанку» - «пенсійна» на ім'я ОСОБА_7 № НОМЕР_11 ; пластикова карта «ПриватБанку» - «master card» № НОМЕР_10 ; пластикова картка - тримач для сім-карти мобільного оператору «Водафон» № НОМЕР_4 ; 2 ампули з прозовою речовиною; 4 медичних шприців з нашаруванням речовини світло-коричневого кольору; 2 медичних шприца з ін'єкційною голкою та нашаруванням речовини світло коричневого кольору, блістери з пігулками, визнано речовим доказом та приєднаний до кримінального провадження № 12017220380000454 від 02.03.2017 року /Том 3 а.с.67-68/.
Показання свідків сторони обвинувачення:
- свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні показала, що вона перебуває з обвинуваченим, який має низку захворювань, у цивільному шлюбі з 2015 року. Їй не відомо, чи вживає ОСОБА_7 наркотичні засоби. До працівників поліції, які проводили обшук в її квартирі, та під час якого були виявлені, у сміттєвому відрі, медичні шприци, претензій не має.
- залегендованого свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні показала, що в травні місяці 2017 року, після 10 або 15 числа, співробітники поліції їй запропонували бути закупною особою при закупівлі опію у ОСОБА_7 , вона погодилася. Номер телефону ОСОБА_7 їй повідомив її знайомий, назвати його ім'я та номер телефону не могла. Вона зателефонувала обвинуваченому, запропонувала йому придбати у нього наркотичний засіб і вони домовилися про зустріч біля 12 школи. З оперативними співробітниками вона зустрілася біля будинку 26 приблизно 20 години 00 хвилин та 20 години 30 хвилин. Співробітники її оглянули перед закупкою, вона була одягнена у шорти, на ногах були шльопанці, співробітники дали їй одягнути футболку, інших речей у неї при собі не було. Їй передали суму грошей однією купюрою 200 гривень. Були два хлопця, які оглянули її. Потім вона направилася в сторону 5 мікрорайону, поміж дворами, біля 12 школи та вийшла біля критого ринку на зустріч із ОСОБА_7 . Коли вона підійшла до магазину «Новосёл», там її чекав ОСОБА_7 , який завів її за кіоски, віддав їй п'ятикубовий шприц, а вона віддала йому 200 гривень. Потім вона повернулася назад, оперативні співробітники вилучили в неї даний шприц, в якому було два куби речовини коричневого кольору, при понятих даний шприц опечатали, вона розписалася та пішла по своїм справам. Це зайняло хвилин двадцять. О котрій години проводилася закупка не могла сказати, вказавши, що надворі вже було темно. Особа, яка продала їй наркотичний засіб була одягнена у кепку на голові, у спортивний костюм світло-сірого кольору, високої, худорлявої статури чоловік. Працівники поліції їй не повідомляли про те, що за нею проводиться відео та аудіо зйомка. Протоколу про проведення відеозйомки вона не підписувала. Коли вона пішла на зустріч із ОСОБА_7 вона не бачила, чи спостерігали за нею, вона не оберталася.
- свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні показав, що в середині травня 2017 року, його та його знайомого слідчий запросив до участі у слідчій дії - оперативної закупки, вони прийшли до кабінету слідчого, де останній показав їм грошову купюру 200 гривень, зробив з неї ксерокопію, вони розписалися в документах про те, що оглянули гроші. Після чого, вони поїхали зі слідчими до 12 школи на 1 мікрорайоні м. Лозова. Там вже знаходилася жінка, яку вони оглянули, у неї при собі нічого не було. В чому вона була одягнена не пам'ятав. Потім їй видали гроші, які вони оглядали, та жінка пішла. Після вручення жінці грошей 200 гривень, він та інший понятий не слідкували за закупною та за тим, куди вона пішла та що вона робила. Особисто він закупівлю наркотичного засобу не бачив. Події відбувалися у темну добу суток. Через приблизно годину жінка повернулася, мала при собі п'яти кубовий шприц з двома міліграмами речовини коричневого кольору, сказала, що даний шприц купила у людини на ті гроші, які їй дали. Вона віддала шприц, який помістили до пакету, опечатали, всі розписалися. Слідчий не брав у руки шприц, жінка сама поклала шприц до пакету.
- свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні показав, що 16 травня 2017 року йому зателефонував його друг ОСОБА_17 , та повідомив йому про те, що його працівники поліції попрохали побути понятим та сказали йому, що потрібен ще один понятий, у зв'язку з чим дзвонить. Він погодився допомогти йому. Вони приїхали до райвідділку, де їм пояснили, що буде проводитися слідча дія «оперативна закупка наркотичного засобу». Коли вони прийшли до відділку там був слідчий, який їм пояснив, що буде відбуватися. Слідчий сказав, що вони поїдуть на місце, показав їм гроші, за які буде здійснюватися оперативна закупка. Купюри грошей він не пам'ятає, сума була 200 гривень. Слідчий показав їм дані гроші, склав протокол, заніс до протоколу серійні номера купюр, вони підписали даний протокол. В райвідділку вони знаходилися приблизно 20-30 хвилин. На місце зустрічі вони їхали на легковому автомобілі, яке стояло біля райвідділку. Потім вони поїхали на місце зустрічі с закупною особою, до школи № 12, яка розташована на 1 мікрорайоні м. Лозова. Коли приїхали на місце, то зупинилися біля центрального входу до школи № 12. До них підійшла жінка. В чому вона була одягнена він не пам'ятає. Слідчий дав закупній особі гроші, вони перевірили її кишені, на наявність чи відсутність при ній будь-яких речей, її кишені були порожніми. Вона отримала від слідчого гроші та пішла на закупку. Окрім грошей закупній особі слідчий більше нічого не давав. Через 20-30 хвилин вона повернулася та добровільно видала п'яти кубовий шприц, наполовину заповнений бурою речовиною, наскільки йому пояснили, що це був опій. Даний шприц було покладено до пакету, опечатано, вони розписалися на даному пакеті, всі ці дії були слідчим внесено до протоколу. Дана закупка проводилася в той час, коли на вулиці вже темніло, точного часу він не пам'ятає. Працівники поліції пояснили, що закупна особа здійснила оперативну закупку у чоловіка, та називали прізвище, однак він його не пам'ятає. Закупна особа нічого не пояснювала, де саме та у кого саме вона провела оперативну закупку. Даний шприц було покладено до пакету, на якому стояв відповідний номер. Був складений протоколу, він в ньому розписався, цей протокол складався біля школи № 12 на парковці. Коли закупна пішла за наркотичною речовиною, він не бачив сам процес передачі грошей та отримання товару. За закупною особою ніхто не спостерігав, куди вона пішла. В той момент, коли закупна пішла на закупку, всі знаходилися біля школи № 12. Він не бачив, щоб на закупній особі закріплювалися камери для відео зйомки. Йому не відомо, чи фіксувалася закупка на відео чи ні.
- свідка ОСОБА_18 , який в судовому засіданні показав, що він працює на посаді старшого оперуповноваженого СКП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області. В травні місяці 2017 року була проведена слідча дія, оперативна закупка опія у кількості 2 мл. Дана закупка підтверджується відео.
- свідка ОСОБА_19 , який в судовому засіданні показав, що він працює на посаді слідчого Лозівського ВП ГУНП в Харківській області. що він складав протокол огляду грошових коштів від 16.05.2016 року, в рамках проведення негласної слідчої дії державою їм були видані гроші на закупку наркотичних засобів у розмірі 200 гривень. Він не може пояснити, якими документами передбачена видача грошових коштів державою. Він проводив огляд грошових коштів. Після огляду грошових коштів, вони разом з учасниками на автомобілі поїхали за адресою, марку та де знаходився автомобіль не пам'ятає. Дана подія відбувалася ввечері, було темно чи темніло. Не пам'ятав, скільки пройшло часу із моменту складання протоколу огляду грошових коштів до того, як він з учасникам сів до автомобіля, скільки часу вони їхали від відділку поліції і до першого мікрорайону, до місця зустрічі з закупною особою. В присутності понятих працівники поліції оглядали закупну особу. В чому була одягнена закупна особа він не пам'ятав. Перед тим, як закупна особа пішла на закупку їй видали грошові кошти. Окрім грошей, закупній особі нічого не видавалося. Після повернення закупної особи складався протокол добровільної видачі товару, в присутності понятих закупна особа дістала зі своєї кишені медичний шприц з речовиною, показала понятим та поклала до пакету НДЕКЦ, вони його опечатали, на ньому розписалися поняті. Він не може відповісти, яким чином та якими документами передбачено закріплення відео камери на закупну особу. Вказував, що закупна особа не може придбати наркотичний засіб у іншої особи, оскільки весь процес закупки фіксується. Робітники поліції не супроводжували закупну особу з моменту видачі їй грошових коштів до місця придбання товару, весь цей процес проводилася зйомка.
Прокурор відмовився від допиту свідків обвинувачення ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 безпосередньо судом в судовому засіданні. Прокурор у відповідності до вимог ст. 22 КПК України бажав відмовитися від допиту цих свідків. Сторона захисту також не просила допитати перед судом вищевказаних свідків обвинувачення, не наполягала на їх допиті, що було з'ясовано судом в судовому засіданні. З огляду на вимоги ст. 22 КПК України, забезпечивши право прокурора на свободу в поданні ним суду своїх доказів, суд прийняв відмову прокурора від допиту свідків обвинувачення ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 безпосередньо судом.
Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше неодноразово судимий, не працює, являється інвалідом ІІ групи, пенсіонером, неодружений, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, раніше перебував з діагнозом синдром залежності від опіоїдів з 2009 року, знятий з обліку з засудженням, на, обліку у лікаря - психіатра не перебуває, проживає за постійним місцем проживання без реєстрації, позитивно характеризується головою правління ГО «Маємо право-2», головою ГО «Спілки інвалідів - візочників», знаходиться на обліку у лікаря фтизіатра з діагнозом РІФ ТБ верхніх часток легень (інфільтративний, оклюзія лівої поверхневої стегнової артерії, неповна оклюзія ПКЛА в середній частині зліва, стенозуюче ураження всіх магістральних стволів на фоні розповсюдженого атеросклерозу черевної аорти, повздошних артерій, гігантська кіста Беккера лівої п/к ямки.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 17 КПК України проголошує ,що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року (справа № 1-31/2011) положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135-XII від 18.02.1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
Отже згідно вказаного рішення Конституційного Суду України, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Стаття 84 КПК України встановлює, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
Відповідно до ст. 90 КПК України, рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
Відповідно до вимог частини другої статті 99 КПК матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону № 2135-XII, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
Аналізуючи письмові докази сторони обвинувачення, суд звертає увагу, що дані протоколу обшуку від 31.05.2017 року /Том 1 а.с.250-252, том 2 а.с.6/ лише підтверджують проведення слідчої дії за місцем проживання обвинуваченого, іншого доказового змісту цей протокол не містить.
Будь-яких доказів, що в процесі обшуку було вилучено шприц, ампули, тощо, які містять нашарування на поверхні і які містять у своєму складі наркотичний засіб, у прокурора немає.
Так, обвинувачений знаходиться на обліку у лікаря фтизіатра з діагнозом РІФ ТБ верхніх часток легень (інфільтративний, оклюзія лівої поверхневої стегнової артерії, неповна оклюзія ПКЛА в середній частині зліва, стенозуюче ураження всіх магістральних стволів на фоні розповсюдженого атеросклерозу черевної аорти, повздошних артерій, гігантська кіста Беккера лівої п/к ямки, є інвалідом ІІ групи за серцево-судинним захворюванням, переніс оперативне шунтування судин черевної порожнини і пахових судин обох ніг, страждає на мультирезистенный туберкульоз, артеріальний тиск, має шістдесяти дворічний вік. І лише факт наявності медичних шприців в його помешканні не може слугувати доказом причетності обвинуваченого до злочину.
Щодо висновку судової експертизи звуко- та відео запису № 51 від 06.07.2017 року, то дійсно експертом не було встановлено ознак монтажу, на що посилався прокурор, разом з тим зміст цієї експертизи не містить будь-яких фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність фактів та обставин, які мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, експерт вказав, що встановити, чи приймав участь ОСОБА_7 у записах розмов зафіксованих на наданому на дослідження матеріальному носії інформації - MSDHC № 89 н/т від 01.06.2017 року не виявляється можливим у зв'язку з короткою тривалістю від сегментованого мовлення диктора та потужними фоновими шумами, що супроводжують мовлення диктора, що зафіксоване у відеофонограмі з відео звукового файлу «МРЕG0001.AVI» на карті пам'яті micro SDHC «Transcend» (№ 89 н/т), недостатньою тривалістю від сегментованого мовлення на фонограмі - зразку мовлення ОСОБА_7 /том 2 а.с. 160-166/.
Щодо наданих протоколів слідчих дій, постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, то стороною обвинувачення в ході судового розгляду надано докази, у яких міститься різне зазначення легендованої особи.
Так, у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину від 11.04.2017 року, зазначено, що безпосереднє проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчинення злочину у сфері оперативної закупівлі, було доручено громадянину з вигаданими анкетними даними: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 /Том 1 а.с. 231-232/;
Разом з тим, протокол огляду покупця від 16.05.2017 року/т.1 а.с.235/ та протокол добровільної видачі придбаного товару від 16.05.2017 року/т.1 а.с.236/, містить зазначення легендованої особи як ОСОБА_9 .
Суд допускає, що могли мати місце описки в зазначених доказах. Разом з тим, суд враховує, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності і саме на прокурора покладається обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України.
При судовому розгляді прокурором зазначені розбіжності усунуті не були.
Таким чином, при оцінці даних доказів, які в своєму змісті містять найменування осіб з різними по-батькові, суд усі сумніви тлумачить на користь обвинуваченого /ст. 17 КПК України/.
Щодо показів свідків сторони обвинувачення, то аналізуючи їх зміст, суд зважує на таке.
Так, залегендований свідок ОСОБА_9 показала, що була оглянута в день проведення оперативної закупки у шорти, футболку, яка була видана їй працівниками поліції, та шльопанці.
Разом з тим, протокол огляду покупця від 16.05.2017 року містить інші дані щодо зовнішнього виду покупця, в ньому вказано, що ОСОБА_9 була одягнута в жіночу кофту чорного кольору, жіночі штани чорного кольору, жіночі туфлі чорного кольору /том 1 а.с.235/.
За вимогами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Обов'язок доказування обставин у даному кримінальному провадженні покладається саме на сторону обвинувачення. Усувати виявлені розбіжності це обов'язок прокурора, будь-яких клопотань з приводу сприяння йому в реалізації цього обов'язку, прокурор суду не заявляв. При судовому розгляді, в тому числі показаннями понятих, вказані розбіжності усунуті не були.
Також прокурором не було спростовано ствердження сторони захисту щодо відсутності реальної можливості проведення слідчих дій за часом, зазначеним в протоколі огляду грошових коштів та протоколі огляду покупця від 16.05.2017 року.
Так, в протоколі огляду грошових коштів від 16.05.2017 року/т.1а.с.233-234/, який проводився в кабінеті № 24 Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, приміщення якого розташоване за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Ярослава Мудрого, 7, зазначений час слідчої дії з 20:20 год. до 20:30 год. В протоколі огляду покупця від 16.05.2017 року/т.1а.с.235/, який проводився біля буд. № 26 на мікрорайоні № 1 в м. Лозова Харківської області зазначений час слідчої дії з 20:35 год. до 20:45 год.
Між цими місцями існує певна відстань, що загальновідоме і не потребує доведення. Маршрут автодорожнім шляхом для подолання цієї відстані складає від 3,5-5 км. Прокурором не були спростовані ствердження сторони захисту про неможливість подолання цієї відстані за 5 хвилин, які становлять різницю між часом проведення вищевказаних слідчих дій.
Суд зауважує, що при переміщенні з одного пункту до іншого пункту на автомобілі, береться до уваги технічна спроможність автомобіля, якість дорожнього покриття, наявність певної дорожньої обстановки на маршруті слідування, робота світлофорів, тощо.
Свідок ОСОБА_14 , ОСОБА_26 , які були понятими, свідок ОСОБА_19 , який входив до складу групи слідчих, за спливом часу не могли конкретизувати відомостей щодо часу проведення зазначених дій, найменування автомобіля, місце стоянки автомобіля, тощо.
За вимогами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Клопотань для сприяння в реалізації його прав та обов'язків прокурор до суду не заявляв. Прокурором не було надано будь-яких доказів, що усувають зазначені розумні сумніви. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи/ст.17 КПК України/.
Стаття 17 КПК України проголошує, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 2135-XII, є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: злочини, що готуються; осіб, що готують вчинення злочину.
Інформація про те, що особа вчиняє або вже вчинила злочин, може бути перевірена шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій після внесення відомостей до ЄРДР, тобто в межах кримінального провадження, що передбачено ст. 214 КПК України.
Виходячи із практики Європейського суду як джерела права, для оцінки ситуації на предмет наявності ознак підбурювання особи до вчинення злочину співробітниками правоохоронних органів і з'ясування того, чи мало місце порушення п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини (право на справедливий суд) у зв'язку з провокацією злочину, на що покликається обвинувачений+ та його захисник, необхідно проаналізувати рішення Європейського суду з прав людини, зокрема постановлені ним у справах: «Раманаускас проти Литви», «Люді проти Швейцарії», «Тейшейра де Кастро проти Португалії», «Ваньян проти Російської Фендерації», та «Калабро проти Італії», та саме поняття провокації злочину (підбурювання до злочину) дане ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви».
Як убачається з наведених рішень Європейського суду з прав людини, при визначенні того, чи мало місце порушення п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції (право на справедливий суд) у зв'язку з провокацією злочину, ЄСПЛ оцінює ситуацію на предмет наявності ознак підбурювання особи до вчинення злочину співробітниками правоохоронних органів.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наводив визначення «провокації», зокрема дане ним у постанові по справі «Раманаускас проти Литви»: «Провокація з боку поліції відбувається в тих випадках, коли співробітники правоохоронних органів або особи, що діють за їх дорученням, не обмежуються розслідуванням злочинної діяльності переважно пасивно, а чинять такий вплив, що підбурюють до вчинення злочину, який інакше не було б вчинено, для того, щоб розкрити злочин, а саме отримати докази його здійснення і почати кримінальне переслідування ...».
При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: наявність підстав для проведення відповідних заходів та роль співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину.
Належними підставами здійснення названих вище заходів ЄСПЛ визнає конкретні і достатні фактичні дані, що вказують на можливе вчинення особою злочину.
У випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин відповідно до ст.271 КПК України може здійснюватися контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.
Відповідно до п.1.12.3. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України N 114/1042/516/1199/936/1687/5від 16.11.2012 (далі Інструкція), оперативна закупка полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, обіг якого обмежений чи заборонений чинним законодавством, з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила.
Пунктом 1 частини сьомої статті 271 КПК України на прокурора покладено обов'язок у постанові про проведення негласної слідчої (розшукової) дії викласти обставини, які свідчать про відсутність під час дії провокування особи на вчинення злочину.
Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.)
Суду було надано повідомлення Управління Служби безпеки України в Харківській області про те, що за отриманими даними, наркотична речовина виготовляється на території Дніпропетровської області, яка в подальшому постачається на територію м. Лозова та Лозівського району з Дніпропетровської області громадянином на прозвисько «Іванич», котрий для своєї протиправної діяльності використовує мобільний телефон НОМЕР_1 . В м. Лозова наркотична речовина реалізується наркозалежними мешканцями за допомогою громадянина України - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , який для своєї протиправної діяльності використовує мобільний телефон НОМЕР_2 . /том 1 а.с. 229-230/.
Так, в повідомленні Управління СБУ вказувало, що інформує начальника Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області для проведення перевірки та прийняття рішення згідно чинного законодавства України. Але прокурором не було надано суду жодного доказу на виконання зазначеного в повідомленні Управління СБУ, в справі не має жодного доказу проведення перевірки інформації в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, стосовно фактів незаконної діяльності, зокрема, у відношенні ОСОБА_7 .
Суд бере до уваги, що обвинувачений має судимість за злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Разом з тим, це не є підставою вважати, що особа займається протиправною діяльністю і не виключає необхідність перевірки отриманої інформації.
У справі «Ваньян проти Російської Федерації» (заява № 53203/99, п. 49, від 15.12.2005 року) Європейський Суд також підкреслив, що просту заяву співробітників міліції в суді, що вони володіли відповідною інформацією, якщо її не було перевірено судом, не може бути розцінено, як належну підставу для проведення «перевірочної закупівлі».
Якщо виділити всі сформульовані Європейським Судом у справі «Ваньян проти Російської Федерації» вимоги до проведення «перевірочної закупівлі», то для проведення «перевірочної закупівлі» у правоохоронних органів повинні бути конкретні відомості про те, що особа займається протиправною діяльністю, з метою перевірки яких і проводиться даний захід; наявність цих відомостей має бути перевірено судом, і простого посилання на те, що вони були в розпорядженні відповідних органів, тут недостатньо; використання для обвинувачення особи доказів, отриманих у результаті підбурювання її до вчинення злочину, тобто проведення «перевірочної закупівлі» за відсутності конкретних перевірених відомостей, порушує принцип справедливості судового розгляду.
Однак прокурором не було надано суду будь-яких доказів зовнішньої інформації про готування ОСОБА_7 до вчинення злочину. Протоколів прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення від будь-яких осіб, які повідомили, що ОСОБА_7 збуває наркотичні речовини чи готується до вчинення будь-яких злочинів, суду надано не було.
Крім того, аналізуючи постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 11.04.2017 року /т. 1 а.с. 231-232/ можна зробити висновок, що з її змісту взагалі не вбачається наявності достатніх підстав, для проведення оперативної закупки. Згідно цієї постанови єдиною підставою проведення негласної слідчої дії зазначено «отримані дані у ході досудового розслідування», при цьому ці отримані у ході досудового розслідування дані стороною обвинувачення суду для перевірки надані не були.
За вимогами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Будь-яких клопотань до суду щодо сприяння прокурору у реалізації ним його процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків прокурором не заявлялося. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи/ст.17 КПК України/.
Отже, прокурором, який підтримував обвинувачення в суді, під час судового провадження не було надано належних доказів на підтвердження наявності законних підстав та приводів для проведення оперативної закупки, прокурором не було надано доказів зовнішньої інформації про вчинення ОСОБА_7 чи готування до вчинення будь-яких злочинів, відповідна інформація у урахуванням вищенаведених рішень ЄСПЛ не була підтверджена перед судом.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 251 КПК України передбачено, що постанова прокурора про проведення негласної слідчої дії повинна містити зокрема обґрунтування прийняття постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб.
Проте постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 11.04.2017 року /т. 1 а.с. 231-232/ не містять належного обґрунтування її прийняття.
В порушення п. 1 ч. 7 ст. 271 КПК України у вказаній постанові не викладені обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.
Крім того, слід зазначити на таке.
Відповідно до положень ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів іншій стороні, суд не має права допустити відомості, що містяться в них як докази безпосередньо під час судового провадження.
Не відкриття матеріалів сторонами в порядку статті 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
Згідно висновку, викладеному в постанові Верховного суду України від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. Водночас відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
При цьому суд зауважив, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.
Така ж позиція щодо необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, викладена у рішенні Європейського суду «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.
Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.
Прокурор долучив письмові докази, в тому числі ухвалу слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 12.04.2017 року № 4126т про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової)дії - аудіо,-відео контролю особи відносно ОСОБА_7 /т.1а.с.239-240/ в судовому засіданні під час судового розгляду 11.09.2017 року/т.2а.с.8/.
З реєстру матеріалів досудового розслідування убачається, що ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченого та захисника ОСОБА_8 проводилося 28.06.2017 року/т.1а.с.10/.
Після розсекречення дана ухвала слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 12.04.2017 року № 4126т надійшла до Лозівської місцевої прокуратури лише 10.08.2017 року/т.1а.с.239//
Отже, зазначений доказ не був відкритий стороні захисту в порядку ст.290 КПК України.
Відповідно до ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, суд доходить висновку, що зміст пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення свідчить, що збут наркотичних засобів відбувався виключно особі з вигаданими та зміненими анкетними даними, яка діяла за дорученням працівників правоохоронних органів в межах процедури оперативної закупки.
З наданих стороною обвинувачення доказів не вбачається, яким чином кандидатура ОСОБА_9 була підібрана для проведення оперативної закупівлі і вона була залучена слідчим до участі у справі в якості особи, що буде здійснювати оперативну закупку, відсутня її письмова згода на участь в оперативній закупці.
При вирішенні питання щодо того, чи в даному випадку мало місце провокування (підбурювання) ОСОБА_7 до вчинення злочину з метою його подальшого викриття суд зауважує на таке.
Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з положеннями статті 271 Кримінального процесуального кодексу України у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
Провокація злочину є недопустимою з огляду на правову позицію Верховного Суду України, викладену в узагальненні від 01.01.2008 року про «Практику розгляду судами справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», в якому ВСУ вказує на обов'язковість застосування судової практики ЄСПЛ при проведені досудового слідства, а відтак судам при розгляді таких справ необхідно перевіряти, чи не було з боку працівників міліції та їхніх довірених осіб підбурювання та організації придбання і збуту наркотичного засобу.
Європейський Суд у справі «Ваньян проти Російської Фендерації» також прийшов до висновку, що результати оперативно-розшукового заходу можуть бути покладені в основу вироку лише в разі їх відповідності вимогам закону, в першу чергу, звертається увага на необхідність наявності постанови про проведення такого заходу, а також відомостей про те, що умисел на вчинення злочину сформувався незалежно від діяльності співробітників оперативних органів і особа провела всі підготовчі дії для вчинення протиправного діяння.
У справі «Худобін проти Російської Фендерації»(заява № 59696, п.8, від 26.10.2006 року) обставинами справи були зазначене, що 29 жовтня 1998 року Т., що була співробітницею органів внутрішніх справ, працювала під прикриттям, подзвонила заявнику і сказала, що хоче придбати дозу героїну. Заявник погодився дістати для неї дозу і разом з М. зустрівся з ОСОБА_27 передала заявникові грошові купюри, отримані від співробітників органів внутрішніх справ С. і ОСОБА_28 , помічені спеціальною речовиною (яке видно тільки в ультрафіолетових променях). Заявник взяв гроші і вирушив додому до ще одній людині - Г. Останній передав заявнику маленький пакетик, в якому знаходилося 0,05 грама героїну. По поверненні до місця зустрічі з передбачуваним покупцем заявник був затриманий співробітниками органів внутрішніх справ, які чекали на нього на вулиці.
У даній справі залегендований свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що діяла за вказівкою співробітників поліції, що в середині травня 2017 року співробітники поліції їй запропонували бути закупною особою при закупівлі опію у ОСОБА_7 , на що вона погодилася. Про номер телефону ОСОБА_7 вона дізналася від її знайомого. Отримавши номер телефону ОСОБА_7 , вона зателефонувала останньому і запропонувала йому придбати у нього для неї наркотичний засіб, ОСОБА_7 погодився надати їй наркотичний засіб, вони домовилися про зустріч. Вона зустрілася з ОСОБА_7 на вулиці та передала йому грошову купюру 200 грн., отриману від співробітників органів внутрішніх справ, ОСОБА_7 взяв гроші, дав їй п'ятикубовий шприц, в якому було два куби речовини коричневого кольору. Вона повернулася до співробітників поліції.
Джерело походження наданих закупній особі грошей купюрою 200 грн. стороною обвинувачення не було підтверджено при судовому розгляді. Оперативна закупівля проводилася без затримання фігуранта з втратою грошових коштів. Після видачі медичного шприца з речовиною коричневого кольору відбитки пальців з поверхні шприца не знімалися. В судовому засіданні відтворювався відеозапис під час оперативної закупівлі, який був здійснений у темну добу суток і зображення якого не давало можливості з'ясувати будь-які відомості щодо ходу безпосередньо зустрічі закупної особи з іншою особою, відомостей щодо передавання закупній особі іншою особою наркотичного засобу, відомостей щодо передавання закупною особою іншій особі грошових коштів, ідентифікувати іншу особу відеозапис не давав можливості. Згідно висновку судової експертизи звуко- та відеозапису № 51 від 06.07.2017 року/т.2а.с.160-165/ встановити, чи приймав участь ОСОБА_7 у записах розмов, зафіксованих на наданому на дослідження матеріальному носії інформації - MSDHC № 89 н/т від 01.06.2017 року не виявляється можливим.
Щодо зазначених доказів будь-яких клопотань до суду щодо сприяння прокурору у реалізації ним його процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків прокурором не заявлялося.
Суд зобов'язаний перевірити при судовому розгляді докази, які надаються сторонами, в тому числі і показання свідка - закупної особи, встановити, що обвинувачений передав цій особі шприц з наркотичним засобом, що саме цей шприц закупна особа потім видала співробітникам поліції. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях та переважно базуватися на одних лише показаннях закупної особи.
За вимогами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи/ст.17 КПК України/.
Суд не може збирати докази з власної ініціативи. Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. І обов'язок доказування обставин у даному кримінальному провадженні покладається саме на сторону обвинувачення.
Згідно ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Худобін проти Російської Фендерації»(заява № 59696, п.128-130,133 від 26.10.2006 року) Європейський Суд підкреслив, що він бачить складності, з якими стикаються органи державної влади в боротьбі з тяжкими злочинами, і необхідність в більш вдосконалених методах розслідування, які іноді потрібні в цьому контексті. В принципі прецедентне право Європейського Суду не забороняє посилатися - на стадії розслідування кримінальної справи і в разі, якщо дозволяє характер злочинного діяння - на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операції під прикриттям (див., Наприклад, постанову Європейського Суду у справі "Люди проти Швейцарії" (Справа v. Switzerland) від 15 червня 1992 року, Series A, N 238). Однак застосування агентів під прикриттям має бути обмежена; співробітники міліції можуть діяти таємно, але не займатися підбурюванням (див. наведене вище постанову Європейського Суду у справі "Тейшейра де Кастро [проти Португалії]" (Teixeira de Castro [v. Portugal]), § 36). Європейський Суд зазначав, що заявник був затриманий, а згодом - засуджений в результаті проведення операції співробітниками міліції. Європейський Суд раніше вже розглядав використання в кримінальному судочинстві доказів, отриманих в результаті провокації з боку представників державної влади. Так, у згаданій вище справі "Тейшейра де Кастро [проти Португалії]" (Teixeira de Castro [v. Portugal]) співробітники поліції, які виконують операцію під прикриттям, запропонували заявникові гроші за продаж їм героїну. Хоча у заявника не було кримінального минулого, у нього були контакти, за допомогою яких він міг дістати наркотики. Спокусившись грошима, заявник прийняв пропозицію співробітників поліції. Згодом йому було пред'явлено обвинувачення і він був засуджений за злочин у сфері обігу наркотиків. Щоб виявити порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, Європейський Суд провів відмінність між діями співробітників поліції в цій справі від звичайних агентів, що діють під прикриттям, які можуть приховувати свої особистості з метою отримання інформації та доказів злочину без активного підбурювання особи до вчинення такого злочину. Європейський Суд зазначив, що "в той час як в зв'язку з зростанням організованої злочинності, безсумнівно, потрібно прийняття відповідних заходів, право на справедливе правосуддя, проте, займає таке вагоме місце [...], що їм не можна жертвувати в цілях вигоди (§ 36). Європейський Суд підкреслив ряд характерних моментів в цій справі, зокрема, той факт, що втручання двох поліцейських не було частиною операції, яка перебувала під контролем судових органів, і що у внутрішньодержавних органів не було достатніх причин , Щоб підозрювати заявника в причетності до торгівлі наркотиками в минулому: у нього не було кримінального минулого, і не було підстав вважати, що він мав схильність до розповсюдження наркотиків до того, як співробітники поліції запропонували йому угоду (ibid. *, §§ 37- 38). Подібним чином в справі "Ваньян проти Російської Федерації" ("Vanyan v. Russia") (постанова Європейського Суду від 15 грудня 2005 року, скарга N 53203/99, §§ 45-50) Європейський Суд виявив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, що витікало з контрольної закупівлі наркотиків, яка була прирівняна до підбурювання, і, хоча закупівля проводилася приватною особою, що діяли в якості агента під прикриттям, вона, тим не менш, була ефективно організована і контролювалася співробітниками міліції. Суд зазначив, що внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. Якщо ж воно це дозволяє, то тоді внутрішньодержавне законодавство не відповідає в цьому відношенні принципу "справедливого розгляду", як він витлумачений в справі Тейшейра де Кастро [проти Португалії] "(Teixeira de Castro [v. Portugal]) і в наступних справах. На судовому розгляді сторона захисту стверджувала, що злочину не було б скоєно, якби він не був "спровокований" співробітниками міліції. Інакше кажучи, заявник використовував схему "захисту від підбурювання", яка повинна була бути належним чином розглянута суд першої інстанції, особливо з огляду на ту обставину, що в справі містилися певні очевидні доведення факту підбурювання.
В справі "Ваньян проти Російської Федерації" ("Vanyan v. Russia") (скарга N 53203/99, п. 45-50, від 15 грудня 2005 року,) Європейський Суд зазначив, що ??Конвенція не забороняє ставитися з довірою до таких джерел, як анонімні інформатори, на слідчому етапі розслідування або коли це виправдано характером злочину. Однак подальше використання їх показань в суді для обґрунтування обвинувального вироку - інша справа. Використання таємних агентів повинно бути заборонено і заходи убезпечення від них прийняті навіть в справах, що стосуються боротьби проти наркоторгівлі. З вимог справедливого суду за статтею 6 випливає, що громадські інтереси в боротьбі проти наркоторгівлі не можуть виправдати використання доказів, отриманих в результаті провокації поліції (див. Зазначене вище справу Teixeira de Castro v. Portugal, pp. 1462-1463, §§ 35- 36). Коли трапляється, що дії таємних агентів спрямовані на підбурювання злочину, і немає підстав вважати, що його було б скоєно без їхнього втручання, то це виходить за рамки розуміння таємний агент і може бути названо провокацією. Таке втручання і його використання в розгляді кримінальної справи може непоправно підірвати справедливість суду (див. Зазначене вище справу Teixeira de Castro, pp. 1463-1464, §§ 38-39). Суд зазначав, що скарга заявника стосувалася тільки засудження за епізодом з ОЗ. Він також зазначав, що ОЗ діяла за вказівками міліції. Вона погодилася взяти участь в «перевірочної закупівлі» наркотиків для того, щоб викрити заявника в наркоторгівлі, і попросила його дістати їй наркотики. Немає свідчень того, що до залучення ОЗ у міліції були підстави підозрювати заявника в поширенні наркотиків. Просте твердження на суді співробітників міліції, що у них була інформація про участь заявника в наркоторгівлі, яке, схоже, не досліджувалась судом, не може бути прийнято до уваги. Міліція не обмежилася дуже пасивним розслідуванням злочинної діяльності заявника. Немає підстав вважати, що злочин було б скоєно без вищевідзначене залучення ОЗ. Суд тому дійшов висновку, що міліція спровокувала злочин, що виразилося в придбанні наркотиків на прохання ОЗ. Визнання заявника винним у спільну участь в придбанні і зберіганні героїну в частині, що стосується придбання ним наркотику для ОЗ, грунтувалося в основному на доказах, отриманих в результаті міліцейської операції, включаючи показання ОЗ і співробітників міліції ЕФ і МБ. Таким чином, втручання міліції і використання отриманих в результаті цього доказів для порушення кримінальної справи відносно заявника непоправно підірвало справедливість суду.
В справі «Тешейра до Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року Європейський суд зазначив, що використання негласних агентів має бути обмеженим і забезпеченим гарантіями навіть у справах, пов'язаних із боротьбою з торгівлею наркотиками. Суспільним інтересам неможна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання до такої діяльності з боку працівників правоохоронних органів. Якщо дії агентів, що працюють під прикриттям, спонукали особу вчинити злочин, і ніщо не припускає, що його було б скоєно без такого втручання, то такі дії агентів виходять за рамки допустимих і є провокацією. Суд дійшов висновку, що дії двох співробітників поліції вийшли за рамки дій таємних агентів, оскільки вони спровокували злочин, до того ж немає ніяких підстав вважати, що його було б скоєно без їхнього втручання. Це втручання означає, що заявникові від самого початку відмовили в справедливому судовому розгляді, і відповідно, порушено п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
Таким чином, докази, отриманні шляхом провокації не можуть бути використані у судочинстві, оскільки це є порушення п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через порушення принципу справедливості. Якщо у справі відсутні дані про те, що особа займалася збутом наркотичних засобів іншим особам, крім закупного, то у органів досудового слідства та суду є достатні підстави підозрювати, що мала місце провокація. Інформація, отримана від закупного в результаті проведення оперативної закупівлі наркотиків, не повинна бути єдиним доказом, на якому грунтується обвинувальний вирок.
Наведене вище дає підстави дійти висновку про те, що ЄСПЛ чітко розмежував межі дозволеного під час проведення правоохоронними органами негласних слідчих дій. Тобто якщо вказані працівники, з метою штучного збільшення показників боротьби зі злочинністю, спеціально залучають для цього підготовлену особу, яка в подальшому під їхнім контролем активними діями провокує особу до вчинення кримінального правопорушення, то докази на підтвердження винуватості, здобуті в ході такої провокації суд зобов'язаний визнати як недопустимі, а особу обвинуваченого - виправдати.
Відповідно до ч.2 ст. 62 Конституції України та ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
На підставі наведеного аналізу рішень ЄСПЛ та оцінки доказів у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку що дії легендованої особи, яка запропонувала обвинуваченому ОСОБА_7 придбати у нього особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, носили провокативний характер, оскільки як убачається з матеріалів даної кримінальної справи співробітники правоохоронних органів не обмежилися пасивним розслідуванням, а виступили з активними діями, оскільки не провели перевірку та не отримали доказів зовнішньої інформації про вчинення обвинуваченим чи готування до вчинення будь-яких злочинів, не підтвердили її перед судом, самі зініціювали інформацію про злочин, зустрічі закупної особи з обвинуваченим, надали закупній особі гроші, джерело походження яких не встановлене, провели так звану «оперативну закупівлю», підбуривши обвинуваченого діями легендованої особи на вчинення інкримінованого йому злочину з метою його подальшого викриття, який не був би вчинений обвинуваченим без будь-якої участі з боку правоохоронних органів, оскільки до їх втручання обвинувачений не провів жодної підготовчі дії для вчинення інкримінованого йому протиправного діяння, і співробітники правоохоронних органів не «приєдналися» до злочину, який особа вже почала вчинювати, а безпосередньо спонукали її та підбурили її до його вчинення.
Згідно ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Згідно з вимогами ч.3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 26 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
За вимогами п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок. Обвинувальний вирок не може грунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, всебічно, повно дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, враховуючи що всі можливості збирання додаткових доказів вичерпано, а також враховуючи положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, суд вважає, що доводи обвинувачення не знайшли свого об'єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з порушенням процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, приймаючи до уваги вимоги ст. 62 Конституції України, з огляду на те, що достатніх та допустимих доказів на спростування тверджень сторони захисту стороною обвинувачення не було надано, беручи до уваги, що усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого, суд доходить висновку, що стороною обвинувачення не надано суду достатніх переконливих доказів вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а тому, суд дійшов переконання, що ОСОБА_7 необхідно виправдати з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати стягненню з ОСОБА_7 не підлягають у зв'язку з його виправданням.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним даного злочину.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_7 без змін запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю.
Речові докази:
- прозорий полімерний пакет, опечатаний біркою № 900 від 25.05.2017 року, в якому міститься полімерний пакет № 0001563 на поверхні якого є пояснювальні написи, в якому знаходиться медичний шприц об'ємом 5 мл з речовиною коричневого кольору об'ємом 1,9 мл - який знаходиться на зберіганні в управлінні логістики УМЗ ГУНП в Харківській області - знищити.
- 2 ампули з прозорою речовиною; медичні шприци з нашаруванням коричневого кольору; блістери з пігулками, - які знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області - знищити
-банківську карту «Ощадбанк» № НОМЕР_11 «пенсійна» на ім'я ОСОБА_7 , сім-карту мобільного оператору МТС НОМЕР_4 , тримач для сім-карти - «VodaFone» № НОМЕР_4 , сім-карту мобільного оператора VodaFone - НОМЕР_2 , банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_10 , мобільний телефон марки «Nokia» моделі «RM-1134», ІМЕІ: НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Nokia», модель «7370», ІМЕІ: НОМЕР_8 - які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області - повернути ОСОБА_7 .
Витрати на проведення судової експертизи № 900 від 25.05.2017 року в сумі 742 гривні 20 копійок, № 51 від 06.07.2017 року в сумі 4948 гривень 00 копійок віднести за рахунок держави.
Долю речових доказів вирішити по вступу вироку в законну силу.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляція на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області.
Суддя ОСОБА_1