"19" жовтня 2018 р.
Ленінський районний суд м.Харкова
іменем України
19 жовтня 2018р. Справа 642/674/18 Провадження №2/642/724/18
Суд у складі: Головуючого судді Секретаря Євтіфієв В.М.; Пшенична Т.М.;
За участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, відсутності відповідача Харьківської міської ради, представник якої заявив про розгляд справи за їх відсутності, третя особа Другої державної нотаріальної контори, яка заявила про розгляд справи за їх відсутності;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Харьківської міської ради, третя особа Другої державної нотаріальної контори, про встановлення факту та визнання право власності у порядку спадкування, -
Звертаючись до суду позивач на підставі вимог ст.392, 1218, 1220, 1223, 1233, 1235, 1236, 1247, 1268 ЦК України заявляє позовні вимоги до Харківської міської ради, третьої особи на боці відповідача ОСОБА_6, а саме:
- встановити факт, що ОСОБА_3, постійного проживала в житловому будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 однією сім'єю разом із своєю тіткою ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.
- визнати за ОСОБА_3, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, посвідченого 30 жовтня 2007р. державним нотаріусом 2-ї ХДНК, зареєстрованого в реєстрі № 5-1208, після смерті тітки ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4., яка прийняла спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, але за життя не оформила своїх спадкових прав.
В обґрунтування заявленого змісту позовних вимог, позивач вказав, її бабуся - ОСОБА_8 та дідусь ОСОБА_9 - перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 лютого 1955 року. Після реєстрації одруження присвоєно прізвище чоловікові - ОСОБА_9 а дружині ОСОБА_8.
В зареєстрованому шлюбі були народжені діти:
- донька ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1;
- донька ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1
Батьки позивачки - мати ОСОБА_10 та батько ОСОБА_13 - перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.08.1971 року. Позивачка - ОСОБА_3, їх єдина донька, народилась ІНФОРМАЦІЯ_2.
Тітка позивачки - ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 26.03.1977 році. В зареєстрованому шлюбі у них була народжена дитина - донька ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_3.
За життя мої бабуся та дідусь проживали в АДРЕСА_1, у вказаному житловому будинку за життя також постійно мешкала і моя тітка із власною сім'єю. Мати позивачки, також проживала разом із бабусею та дідусем, але позивачка після створення власної сім'ї стала проживати окремо від батьків.
Житловий будинок АДРЕСА_1 моя бабуся отримала в спадок на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 червня 1973 року та зареєстрованого в ХМБТІ 04 липня 1973 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла бабуся позивачки ОСОБА_8.
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер дідусь позивачка ОСОБА_9.
Протягом тривалого часу тітка позивачки, інвалід дитинства II групи, хворіла, перенесла два інфаркти та важку операцію, після яких вже не могла обходитись без постійної сторонньої допомоги.
30 жовтня 2007 року тітка позивачки ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений 2-ю ХДНК, р. № 5-1208, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати позивачки на день смерті і на що позивачка за законом матиму право, вона заповіла - ОСОБА_10 та ОСОБА_3.
В цей період догляд за тіткою здійснювала мати позивачки ОСОБА_10, а позивачка у всьому допомагала матері.
ІНФОРМАЦІЯ_9 померла мати позивачки - ОСОБА_10.
За своїм станом здоров'я тітка позивачки не могла жодного дня залишатись без сторонньої допомоги та піклування, тому позивачка постійно проживати разом з тіткою однією сім'єю, адже власної родина вона не мала, в шлюбі вона не була і позивачка також була самотньою.
ІНФОРМАЦІЯ_7 померла двоюрідна сестра позивачки ОСОБА_16, а вже в ІНФОРМАЦІЯ_8 помер чоловік тітки позивачки - ОСОБА_15 інших родичів вона не мала, тобто вона була абсолютно самотньою людиною. Окрім матері позивачки та самої позивачки вона нікого не мала вони були єдиними для неї близькими людьми тобто - родиною.
У позивачки з тіткою утворився спільний бюджет, який складався з її пенсії та заробітної плати позивачки. Вони разом приймали рішення щодо витрачання спільних коштів з метою ремонту житлового будинку та покращення умов проживання в ньому, сплаті комунальних платежів та ін… За спільним з тіткою рішенням позивачка зробила в будинку ремонт, змінив сантехнічне обладнання, вікна та двері, придбав необхідну побутову техніку - холодильник, пральну машину, мікрохвильову піч, водонагрівач, телевізор з дистанційним управлінням.
Все це забезпечувало тітці комфортні умови проживання та надавало можливості, незважаючи на важкий стан здоров'я, відчувати рух життя, бути інформованою щодо всіх його важливих подій.
Крім того, позивачка постійно піклувався про лікування тітки, забезпечувала її сама та за допомогою лікарів і медичних працівників необхідний догляд, піклування, стаціонарні заходи лікування вдома (масажі та інші). Все це вимагало постійного контакту з лікарями медичного закладу за місцем нашого з тіткою проживання, який позивачка й здійснювала. Всі надані лікарями рекомендації щодо догляду та лікування хворої тітки позивачка виконувала, що є підтвердженням факту постійного проживання позивачки разом із тіткою житловому будинку АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_4 тітка ОСОБА_7 померла. Після смерті тітки позивачка залишилася проживати в АДРЕСА_1 та проживаю в ньому постійно з 1995 року до теперішнього часу, сплачую всі комунальні платежі за нього, заборгованість по яким відсутня.
Після смерті тітки залишилась спадщина, яку прийняла позивачка - ОСОБА_3, її племінниця, як спадкоємець за заповітом, яка постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України. З заявою про відмову від спадщини до нотаріальної контори я не зверталася.
Тому вона заявляє позовні вимоги, про визнання право власності.
Позивачка та представник позивача на позовні наполягали. В пояснені вказали обставини викладені в мотивуванні змісту позовних вимог.
Вимогами статті 12 ч.3 ЦПК України визначено: Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ч.1 ЦПК України визначено: Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В підтвердження обґрунтованості заявленого позову, на підставі наданих позивачем доказів судом були встановленні наступні факти та обставини:
Свідок ОСОБА_18 у вільних поясненнях вказала: ОСОБА_3 її кума, з якою вона познайомилась у 80х роках. Вона знає, що з 90 років ОСОБА_3 проживає разом з тіткою.
Свідок ОСОБА_19 в пояснення вказала, що ОСОБА_3 вона знає з дитинства. З 1995 року ОСОБА_3 проживала разом з бабусею ОСОБА_20, вдвох, а на теперішній час вона живе сама.
Свідок ОСОБА_21 в поясненні вказала, що вона є подругою ОСОБА_3 з 1995 року, яка з 1987р. проживала з ОСОБА_7 однією сім'єю. ОСОБА_7 готувала їжу, а ОСОБА_3 заробляла кошти.
Матеріалами справи доведено, що бабуся позивачки - ОСОБА_8 та дідусь ОСОБА_9 - перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 лютого 1955 року. Після реєстрації одруження присвоєно прізвище чоловікові - ОСОБА_9 а дружині ОСОБА_8, що свідчить копія свідоцтва про шлюб від 06 лютого 1955р.
В зареєстрованому шлюбі були народжені діти:
- донька ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1;
- донька ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_10 та ОСОБА_13 - перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.08.1971 року.
Батьки позивачки - мати ОСОБА_10 та батько ОСОБА_13 - перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.08.1971 року.
Позивачка - ОСОБА_3, їх єдина донька, народилась ІНФОРМАЦІЯ_2.
Тітка позивачки - ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 26.03.1977 році. В зареєстрованому шлюбі у них була народжена дитина - донька ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_3.
За життя мої бабуся - ОСОБА_8 та дідусь - ОСОБА_9, проживали в АДРЕСА_1, де постійно мешкала і моя тітка - ОСОБА_7 із власною сім'єю.
Мати позивачки, також проживала разом із бабусею та дідусем, але позивачка після створення власної сім'ї стала проживати окремо від батьків. Вказаний факт суд вважає доведеним, т.я. він визнається відповідачем.
Житловий будинок АДРЕСА_1 бабуся - ОСОБА_8, отримала в спадок на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 червня 1973 року та зареєстрованого в ХМБТІ 04 липня 1973 року.
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер дідусь позивачка ОСОБА_9, а ІНФОРМАЦІЯ_5 померла бабуся позивачки ОСОБА_8. що свідчать копії свідоцтв про смерть.
Відповідно до положень Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК (в редакції 2004 року), якщо спадщина відкрилась не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, тобто в даному випадку підлягає застосуванню положення ЦК України (в редакції 1963 року), оскільки спадщина відкрилась у 2002 році.
За статтею 524, 525, 529, 548, 549 ЦК України визначено: спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 є рідною донькою ОСОБА_8 померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 і те що тітка позивачки була зареєстрована та постійно мешкала в даному житловому будинку за життя та на день смерті її матері, ОСОБА_7, фактично вступила в управління і володіння спадковим майном вважається такою що спадщину після смерті матері прийняла в силу ст..549 ЦК України (1963року) який діяв на період відкриття спадщини, а тому їй належить спадкове майно, в т.ч. житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, після смерті її матері, а бабусі позивачки ОСОБА_8.
Таким чином, ОСОБА_7, є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та яка була власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 - в цілому.
ОСОБА_7 була інвалідом дитинства II групи, хворіла, та могла обходитись без постійної сторонньої допомоги.
30 жовтня 2007 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений 2-ю ХДНК, р. № 5-1208, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати позивачки на день смерті і на що позивачка за законом матиму право, вона заповіла - ОСОБА_10 та ОСОБА_3.
ІНФОРМАЦІЯ_9 померла мати позивачки - ОСОБА_10.
ІНФОРМАЦІЯ_7 померла двоюрідна сестра позивачки ОСОБА_16, а вже ІНФОРМАЦІЯ_8 помер чоловік тітки позивачки - ОСОБА_15 інших родичів вона не мала, тобто вона була абсолютно самотньою людиною.
У позивачки з тіткою утворився спільний бюджет, який складався з її пенсії та заробітної плати позивачки.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 померла. Після смерті ОСОБА_7, позивачка залишилася проживати в АДРЕСА_1 та проживала в ньому постійно з 1995 року.
Вимогами статті 1268 ч.3 ЦК України визначено: Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, після смерті ОСОБА_7 залишилась спадщина, яку прийняла позивачка - ОСОБА_3, як спадкоємець за заповітом, яка постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Тому вона заявляє позовні вимоги, про визнання право власності.
Позивачка - ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7, та прийняла спадщину померлої, тому що мешкала постійно в спірному житловому будинку з 1995 року та по теперішній час.
Отже, сукупність досліджених доказів, встановлених фактів та обставини, свідчить про безпідставність позовних вимог.
Керуючись ст.11, 15, 62, 81, 169, 203, 213, 215, 223. 226, 263, 265, 282-284, 289, ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Харьківської міської ради, третя особа Другої державної нотаріальної контори, про встановлення факту та визнання право власності у порядку спадкування, задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_3, постійного проживання в житловому будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 однією сім'єю разом із своєю тіткою ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.
Визнати, право власності за ОСОБА_3, на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, посвідченого 30 жовтня 2007р. державним нотаріусом 2-ї. ХДНК, зареєстрованого в реєстрі № 5-1208, після смерті тітки ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4., яка прийняла спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі Апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення або виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільно-процессуального кодексу України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В.М.Євтіфієв