"16" жовтня 2018 р.
642/2010/18
2/642/1044/18
Іменем України
(заочне)
"16" жовтня 2018 р.
Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Бородіної О.В.,
за участі секретаря Буряковської К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова із позовною заявою про розірвання шлюбу, в якій вказує, що з 19.10.2002 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
В останній рік вони припинили шлюбні відносини з відповідачем, не ведуть спільного господарства..
Сімейне життя з відповідачем у неї не склалось. Причиною звернення до суду з позовом про розлучення є те, що протягом тривалого часу стосунки вони не підтримують, продовження сімейних відносин є неможливим.
Від шлюбу з відповідачем є двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають із позивачкою.
Спір про поділ майна відсутній.
Після розірвання шлюбу має намір залишити прізвище «ОСОБА_1».
Просить розірвати шлюб.
В судове засідання позивачка не з'явилася, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, про розгляд справи повідомлявся в установленому законом порядку. Заяви про відкладення розгляду справи, про слухання справи у його відсутності до суду не надходило.
За таких обставин у відповідності до ст.280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе позов задовольнити, виходячи з наступного.
19 жовтня 2002 року між сторонами було зареєстровано шлюб у Виконавчому комітеті Розівської селищної ради Шахтарського району Донецької області, актовий запис № 9, про що видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Наведені на обґрунтування позову обставини, що спонукали позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, а тому суд вважає, що подальше спільне проживання сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Керуючись ст.ст. 24, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 244, 258- 259- 263-265, 273, 280 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 19 жовтня 2002 року у Виконавчому комітеті Розівської селищної ради Шахтарського району Донецької області, актовий запис № 9, - розірвати.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Бородіна