19.10.2018
Справа № 642/5056/18
Провадження № 1-кп/642/745/18
11 жовтня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника- ОСОБА_4 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
власника арештованого майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руська Лозова. Дергачівського району, Харківської області, українця, громадянина України, освіта вища, не працюючого, раніше не судимого, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина Україні освіта неповна вища, не працюючого, раніше не судимого, одруженого, який зареєстрований з; адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 204 КК України; ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 204 КК України, -
встановив:
З прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 204 КК України; ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 204 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав необхідним призначити судовий розгляд, інших клопотань не заявляв.
Захисник обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 ОСОБА_4 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, обвинувачення не конкретизовано, не зрозуміла правова кваліфікація дій обвинувачених, не викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, не зазначено час, місце, інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Так, в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачені здійснювали транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, однак міститься лише формальне посилання на транспортування з метою збуту, взагалі не зазначені обставини, які б свідчили про факт транспортування, а саме - переміщення вказаних напоїв з одного місця в інше, напрями, не зазначено дати та час транспортування.
Крім того, захисник зазначив, що взагалі відсутнє формулювання обвинувачення, а йдеться лише про підозру та зміну підозри. Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає положенням ст. 109 ЦПК України, не зазначені процесуальні дії та рішення, проведені та прийняті під час досудового розслідування, а також не зазначено жодної ухвали слідчих суддів, які були підставою для проведення НСРД, інших слідчих дій. Неконкретність та нелогічність формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, у разі призначення кримінального провадження до судового розгляду унеможливлять виконання судом вимог ст. 348 КПК України щодо роз'яснення обвинуваченим суті обвинувачення, та відповідно реалізацію права обвинувачених на захист та правову визначеність обвинувачення. Вказане згідно з чисельними рішеннями Європейського Суду України з прав людини є порушенням права на справедливий суд.
Власник арештованого майна ОСОБА_7 подав суду клопотання про скасування арешту з належного йому автомобіля Volkswagen LT35, державний номер НОМЕР_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 06.12.2017 року. В обґрунтування клопотання послався на відсутність підстав для подальшого арешту автомобіля.
В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_7 вказане клопотання підтримав та пояснив, що він продав автомобіль обвинуваченому ОСОБА_6 з розстроченням оплати його вартості, після чого ОСОБА_6 фактично ним користувався, однак в порушення умов договору припинив вносити платежі відповідно до умов договору. Оскільки він- ОСОБА_7 є власником автомобіля, просить скасувати накладений ухвалою суду арешт.
Прокурор ОСОБА_3 вважав клопотання захисника про повернення обвинувального акту необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, пославшись на відповідність обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального законодавства, та просив відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту майна, посилаючись на те, що аналогічне клопотання було предметом розгляду слідчого судді та у його задоволенні відмовлено, підстави для скасування арешту з автомобіля відсутні, вказане питання може бути вирішено судом одночасно з винесенням остаточного рішення у справі.
Захисник ОСОБА_4 обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_5 підтримали клопотання ОСОБА_7 про зняття арешту з автомобіля.
Обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_5 також підтримали клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.4 ст. 109 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування;
Як зазначено у ч.2 ст. 109 КПК України р еєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:
1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;
2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;
3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Відповідно до ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Процесуальне значення обвинувального акту полягає саме в тому, що він встановлює межі майбутнього судового розгляду, яке здійснюється лише стосовно особи (осіб), якій висунуто обвинувачення (ч.1 ст. 337 КПК України).
Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вказаним вимогам.
Так, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
-ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України - незаконне зберігання з метою збуту, а також збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинене за попередньою змовою групою осіб;
-ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 204 КК України - незаконне виготовлення алкогольних напоїв шляхом відкриття підпільного цеху, з використанням обладнання, шо забезпечує масове виробництво таких товарів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Далі за текстом обвинувального акту, після викладення фактичних обставин за кожним епізодом, зазначено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень:
-за ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України, а саме зберігання з метою збуту, а також збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв.
-за ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 204 КК України, а саме незаконне виготовлення алкогольних напоїв, шляхом відкриття підпільного цеху з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів;
-за ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України, а саме транспортування з метою збуту, а також збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв.
Отже, обвинувальний акт містить суттєві протиріччя, формулювання обвинувачення у вступній частині обвинувального акту не відповідає формулюванню обвинувачення, викладеному після зазначення фактичних обставин кожного епізоду, а останнє не відповідає зазначеній правовій кваліфікації, тому незрозуміло, чи обвинувачуються вказані особи у вчиненні кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, про що зазначається лише в у вступній частині обвинувального акту.
Крім того, в обвинувальному акті повинно бути сформульоване обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, що підлягає доказуванню в подальшому в силу вимог ст. 91 КПК України.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення полягає у детальному описі об'єктивної сторони.
Викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень у дапному обвинувальному акті здійснено поверхнево та неконкретно.
Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 , у період 2017 (точну дату та час слідством не встановлено), відкрили підпільний цех, організували підпільний цех з виготовлення алкогольних напоїв, за допомогою обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, які з метою збуту зберігали за адресою: м. Харків, пров. Добродецького, 2 та в автомобілі Volkswagen LT 35, державний номер НОМЕР_1 та в подальшому збували громадянам; виготовили для подальшого збуту алкогольні напої, які були виявлені та вилучені, незаконно виготовили алкогольні напої, які в подальшому зберігали та транспортували з метою збуту та збували громадянам.
Також зазначено при викладенні обвинувачення ОСОБА_6 , що він спільно з ОСОБА_8 у період 2017 (точний час та дата в ході досудового розслідування не встановлена) реалізував шляхом безоплатної передачі в якості подарунка пластикову пляшку об'ємом прозорою рідиною ОСОБА_9 .
У період жовтень 2017 року (точний дата та час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 реалізували тетрапак об'ємом 10л. з незаконно виготовленим алкогольним напоєм ОСОБА_10 .
При викладенні обвинувачення ОСОБА_5 зазначено, що він спільно з ОСОБА_6 у період жовтень 2017 року (точний дата та час в ході досудового розслідування не встановлено) реалізували тетрапак об'ємом 10л. з незаконно виготовленим алкогольним напоєм.
Отже, не зазначено, кому саме реалізував тетрапак об'ємом 10 л. з незаконно виготовленим алкогольним напоєм ОСОБА_5 .
Час збуту вказаних алкогольних напоїв ОСОБА_9 та ОСОБА_10 взагалі не зазначений.
Посилання на те, що ОСОБА_9 у період 2017 року була передана пляшка з рідиною, а ОСОБА_10 реалізований тетрапак об'ємом 10 л у період жовтня 2017 року не є належним зазначенням часу вчинення вказаних дій.
Такі обставини, як збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, встановленим особам, вказаним в обвинувальному акті - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , потребують чіткого визначення часу вчинення вказаних дій, а в іншому випадку позбавляють обвинувачених права на ефективний захист від пред'явленого обвинувачення через його неконкретність.
Крім того, в обвинувальному акті не зазначено, які саме конкретні дії було вчинено кожним обвинуваченим щодо відкриття, організації підпільного цеху, виготовлення, транспортування алкогольних напоїв, що інкриміновано кожному обвинуваченому. Слідчий не надав опису конкретних дій обвинувачених, а обмежився лише вкладенням диспозиції вказаних статей Кримінального кодексу, без розкриття об'єктивної сторони кримінальних правопорушень.
Не зазначена роль кожного та ступінь участі у вказаних кримінальних правопорушеннях, Не зазначено, кому належить нежитлове приміщення, де було організовано підпільний цех, на яких підставах вказані особи займали це приміщення.
В обвинувальному акті також зазначено, що проведеними слідчо-оперативними заходами та негласними слідчо- розшуковими діями встановлено, що ОСОБА_6 спільно з Федоровським діючи умисно, здійснювали транспортування та збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв до кінцевим споживачам, використовуючи автомобіль Volkswagen LT 35, державний номер НОМЕР_1 , шляхом доставки продукції до місць, попередньо узгоджених з покупцями, де в подальшому здійснювали реалізацію.
Не зазначені ані кінцеві споживачі, а ні місця, попередньо узгоджені з покупцями, де в подальшому здійснювалась реалізація вказаних алкогольних напоїв.
Незазначення часу вчинення вказаних дій, детального опису об'єктивної сторони кримінальних правопорушень позбавляє обвинувачених можливості ефективно здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, яке є неконкретним.
Отже, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в даному обвинувальному акті належним чином не викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. Висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов'язком органу досудового слідства, прокурора та невід'ємною частиною права обвинуваченого на захист.
Відсутність логічного та обґрунтованого обвинувачення є порушенням права обвинувачених на справедливий розгляд справи, оскільки відповідно до п.1 ч.3 ст. 42 КПК України вони мають право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
Зміст обвинувального акту у даному кримінальному провадженні свідчить про неконкретність і суперечливість викладення формулювання обвинувачення, а такий недолік обмежує можливості обвинувачених захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі "Камасінскі проти Австрії" (рішення від 19 грудня 1989 р.) та у справі "Абрамян проти Росії" (рішення від 09 жовтня 2008 р.) зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд зазначив, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25 березня 1999 р. у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі "Матточіа проти Італії", № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі "І.Н. та інші проти Австрії", № 42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі "Даллос проти Угорщини", № 29082/95, п. 47).
Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 54, а також "Даллос проти Угорщини", п. 47).
Неконкретність пред'явленого особі обвинувачення (об'єктивної сторони кримінального правопорушення) та не встановлення органом досудового слідства інших не менш важливих фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення унеможливлює проведення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, а також в порушення вимог ст. 20 КПК України позбавляє обвинувачених права на повноцінний захист.
Суд позбавлений можливості виконати вимоги ст. 348 КПК України щодо роз'яснення обвинуваченим суті пред'явленого обвинувачення.
Зазначені недоліки обвинувального акту є істотними, оскільки вказують на те, що органом досудового розслідування всупереч вимогам ч. 1 ст. 91 КПК України належним чином не зазначені всі обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.
Разом з тим, завданнями кримінального провадження в силу ч. 1 ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Крім того, неналежно складений й реєстр матеріалів досудового розслідування.
Всупереч вимогам ч.2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування не містить номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Так, в реєстрі в переліку заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих під час досудового розслідування зазначено лише про клопотання слідчого про арешт майна, однак взагалі відсутні відомості щодо інші заходів забезпечення кримінального провадження.
В той же час власником автомобіля ОСОБА_7 разом з клопотанням про скасування арешту автомобіля надано суду ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 про накладення арешту на майно.
З цієї ухвали також вбачається, що було винесено ухвали слідчих суддів про проведення обшуків 27.11.2017 та 28.11.2017 року, в ході яких було вилучене майно.
Також суду надана ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.08.2018 року про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту автомобіля.
Жодних даних про винесені ухвали слідчих суддів реєстр матеріалів досудового розслідування не містить.
Також в розділі про проведені процесуальні дії зазначено 8 разів «Протокол НСРД» від 20.11.2018. Відсутнє посилання на ухвали слідчих суддів щодо проведення НСРД, інші ознаки, які б дозволили відокремити вказані НСРД.
Наведені недоліки обвинувального акту унеможливлюють забезпечення процесуальних прав учасників судового провадження.
Відповідно до вимог ст. 314 ч.3 п.3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Таким чином, вказані вище обставини приводять суд до переконання про невідповідність обвинувального акту наведеним вимогам КПК України, а допущені при його складанні недоліки виключають можливість призначення судового розгляду кримінального провадження, а тому на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, виходячи із передбачених ч. 6 ст. 9, п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України загальних засад кримінального провадження, з метою забезпечення учасникам судового процесу права на справедливий судовий розгляд справи, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення виявлених недоліків.
Щодо інших доводів захисника, то суд не вдається в оцінку доказів у даному кримінальному провадженні. Посилання на те, що зазначено про підозру, а не обвинувачення само по собі не є достатньою підставою для повернення обвинувального акту.
Щодо клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту автомобіля суд зазначає наступне.
Як зазначено у статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 06.12.2017 року за клопотанням слідчого у даному кримінальному провадження накладено арешт на автомобіль Volkswagen LT35, державний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_7 .
Як зазначено у вказаній ухвалі слідчого судді, вказаний автомобіль вилучений під час обшуку, та в цьому автомобілі виявлено вилучене у даному кримінальному провадженні майно, автомобіль міг бути використаний як знаряддя злочину.
Як зазначено в обвинувальному акті, на вказаному автомобілі здійснювалось транспортування незаконно виготовлених алкогольних напоїв.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 06.08.2018 року в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування арешту вказаного автомобіля майна відмовлено.
Вилучені речі та предмети є речовими доказами у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження не розглянуто судом, скасування арешту може призвести до пошкодження чи знищення автомобіля, який має доказове значення у даній справі.
ОСОБА_7 не довів, що в застосуванні арешту автомобіля відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За таких обставин відсутні підстави для скасування арешту, а тому клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту з автомобіля є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Рішення щодо речових доказів, а також щодо заходів кримінального провадження може приймається судом при винесенні остаточного рішення у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 291, 314, 376 КПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту з автомобіля Volkswagen LT35, державний номер НОМЕР_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 06.12.2017 року - відмовити.
Повернути прокурору Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 204 КК України; ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 204 КК України для усунення недоліків та виконання вимог КПК України.
Ухвала в частині повернення обвинувального акту може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова протягом 7 днів з дня її оголошення, в інший частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - ОСОБА_1