Справа № 627/1001/18
16.10.2018
16.10.2018 рокусмт. Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Каліберди В.А.,
при секретарі - В'юнник В.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
23 серпня 2018 року о 16 год. 45 хв. по вул. Артема №16 в с.Пархомівка, Краснокутського району, Харківської області водій ОСОБА_1 керував мотоциклом ИЖ Юпитер - 5 д.н.з. 92-17 ХАИ з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому порядку відмовився в присутності двох свідків.
Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2,5 ПДР України.
В судовому засіданні правопорушник підтвердив той факт, що підпис в поясненнях долучених до матеріалів справи його, однак свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнав, мотивуючи тим, що він не керував транспортним засобом, натомість пояснив, що одночасно з цим матеріалом відносно нього був складений й інший матеріал за керування транспортним засобом без посвідчення водія та ним було добровільно сплачено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, на підтвердження чого надав суду копію квитанції про сплату штрафу. Окрім цього в судовому засіданні підтвердив факт наявності у нього посвідчення водія.
Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За наявності таких кваліфікуючих ознак компетентними особами складається протокол про адміністративне правопорушення п.2.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП.
Згідно вимог ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 015150 від 23.08.2018 року складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку. Окрім цього й сам правопорушник під час судового розгляду справи підтвердив факт наявності його підпису в поясненнях, долучених до матеріалів справи, з яких ОСОБА_1 вказав, що він відмовляється ся від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, оскільки не заперечував факту керування транспортним засобом після розпиття спиртних напоїв.
Окрім цього, правопорушник пояснив, що одночасно з цим матеріалом відносно нього був складений й інший матеріал за керування транспортним засобом без посвідчення водія та ним було добровільно сплачено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, на підтвердження чого надав суду копію квитанції про сплату штрафу, ним самим підтвердивши факт керування мотоциклом.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1, є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП України ОСОБА_1 призначається адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавлення права керування транспортним засобом на строк один рік.
Як передбачено ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею)постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення,у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 320 грн., як це передбачено ст.4 ч.5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 284, 265-1, 266, ч.1 ст. 130 КУпАП, суд -
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування усіма видами транспорту терміном на 1 (один) рік. Штраф зарахувати на р/р 31119149020001, отримувач: ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ: 37993783); банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО):899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі скарги через Краснокутський районний суд.
СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА