Справа № 359/7357/18
Провадження № 1-в/359/380/2018
«18» жовтня 2018 р. Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
представника БВК-119 ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борисполі в режимі відеоконференції клопотання захисника засудженого про застосування умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, раніше не судимого, засудженого вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу-югри Тюменської області від 24.03.2014 року до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.02.2018 року зазначений вирок приведено у відповідність із законодавством України. З урахуванням ч. 1, ч. 2 ст. 69 КК України, вважати засудженим за ч. 3 ст. 307 КК України до покарання, у виді позбавлення волі строком на 8 років. Строк відбування покарання з 24.03.2014 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 08.06.2013 року по 15.04.2014 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі,
Згідно вказаного вироку ОСОБА_4 відбуває покарання у виді позбавлення волі в Бориспільській виправній колонії №119.
Адвокат засудженого звернувся до суду із заявою про застосування по відношенню до ОСОБА_4 умовно-дострокового звільнення на підставі ст. 81 КК України.
В судовому засіданні засуджений та його адвокат клопотання підтримали.
Представник БВК-119 в судовому засіданні відносно задоволення клопотання заперечує.
Прокурор заперечує проти задоволення клопотання, оскільки засуджений не став на шлях виправлення та за весь період відбування покарання не мав жодного заохочення, тому підстав для умовно-дострокового звільнення, передбачених ст.81 КК України, немає.
Ознайомившись із думкою учасників провадження та особовою справою засудженого, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Для застосування звільнення, згідно п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, необхідно, щоб засуджений відбув не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Суд зазначає, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
З характеристик з місця відбування засудженим покарання вбачається, що ОСОБА_4 у місцях позбавлення волі знаходиться з 08.06.2013 року. Мав два заохочення та 7 стягнень. Під час знаходження в Київському СІЗО зарекомендував себе посередньо, стягнень та заохочень не мав. В Бориспільській виправній колонії № 119 відбуває покарання з 16.11.2017 року. За час відбування покарання характеризується посередньо, стягнень та заохочень не має. Засудженому було запропоновано працевлаштуватися на виробництві, але останній відмовився. Встановлені законодавством вимоги персоналу установи не виконує. Не бере участі у роботі самодіяльних організацій, не проявляє розумну соціальну-корисну активність в організації їх роботи. Висновок «БВК 119» - ОСОБА_4 нестав на шлях виправлення та до нього не може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином.
Враховуючи зазначені вище обставини в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав однозначно стверджувати про виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_4 за час відбування покарання, а тому застосування по відношенню до нього умовно - дострокового звільнення від відбуття покарання є передчасним.
За наведених обставин у суду відсутні підстави для задоволенні клопотання.
На підставі ст. 81 КК України та керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області на протязі 7 днів з дня проголошення шляхом подання апеляції через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Бориспільського
міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1