Справа № 357/8940/16-ц
2/357/696/18
Категорія 46
10 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,
при секретарі - Солом'яна Л. М.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до: 1) Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; 2) ОСОБА_5, третя особа: Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області про визнання рішення сільської ради та державного акту на земельну ділянку недійсними,
У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати недійсним рішення Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 12.08.2008 року за № 22-122 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також в частині надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки в АДРЕСА_1, загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 02.12.2010 року, виданий на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2 з призначенням для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому належить на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель та споруд, та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,6696 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_5. 20.07.2016 року, під час встановлення межових знаків виявилося, що межа земельної ділянки ОСОБА_5. проходить по суміжній земельній ділянці позивача, тому він вважає, що ОСОБА_5. порушила його право власності на належну йому земельну ділянку, а Дроздівська сільська рада Білоцерківського району Київської області не мала права надавати у приватну власність земельну ділянку, яка частково накладається на земельну ділянку з суміжними землевласниками та землекористувачами. Згоди на погодження меж земельних ділянок позивач не надавав, що призвело до порушення його прав.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених в ньому мотивів, зазначивши, що з метою перевірки просторового розміщення спірної ділянки та її співвідношення згідно системи координат із суміжними ділянками та нерухомим майном, на їх замовлення у червні 2017 р. інженером-геодезистом було проведено топографо-геодезичну зйомку, якою підтверджується, що земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_5., частково накладається на земельну ділянку ОСОБА_4., що також підтверджується актом обстеження земельної ділянки та висновком експерта. В зв'язку з викладеним позивач не може отримати кадастровий номер на свою земельну ділянку. Про порушення свого права позивач дізнався лише 27.07.2016 року з інформації наданої управлінням Держгеокадастру у Білоцеріквському районі Київської області, тому строк позовної давності пропущено не було, а саме порушення його прав є триваючим.
Представник відповідача Дроздівської сільської ради ОСОБА_3 в своєму відзиві на позов та в судовому засіданні заявлений позов не визнала, в його задоволенні просить відмовити, оскільки вважає, що спірна земельна ділянка була передана у власність на законних підставах. ОСОБА_5 була передана у власність земельна ділянка, роміщена в зоні існуючої забудови та у відповідності до генерального плану населеного пункту, призначення земельної ділянки не змінювалось та розміри після приватизації також не фальшувались. Протягом червня 2006 року до липня 2016 року земельна межа між АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 не змінювалась, жодного спору з приводу розташування земельної межі між сторонами не було. 20.03.2009 року земельна комісія Дроздівської сільської ради провела обстеження меж земельної ділянки ОСОБА_5., про що склали відповідний акт, ніяких порушень зовнішніх меж не виявлено. Вважають, що з графічного додатку №2 до акту експертизи вбачається, що було не накладення земельних ділянок, а лише відхилення гранично-допустиимх похибок, що виникає при роботі різних вимірювальних приладів. Крім того, зазначила, що акт про встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі від 22.04.2008 року замість позивача підписала його дружина, яка проживає з ним за однією адресою.
Відповідач ОСОБА_5. та її представник в судовому засіданні заявлений позов не визнали, в задоволенні якого просили відмовити. Пояснили, що ОСОБА_4. надавав згоду на будівництво ОСОБА_5. гаража на відстані 3,5 метрів від його житлового будинку та літньої кухні над погрібом на відстані 3-х метрів від його житлового будинку. Позивач не заявляв ніколи про будь-які порушення межі з боку відповідача. 06.07.2016 року інженер-геозедист, не змінюючи земельної межі, виконав роботи по встановленню місця п'яти межових знаків земельних ділянок, що належать ОСОБА_5., про що складено відповідний акт. Зокрема, в акті зазначено, що кутова нав'язка в ході виконання робіт не перевищувала гранічно-допустимої, визначеної по спеціальній формулі. Крім того, дружина позивача погодила своїм підписом акт щодо встановлення та погодження меж земельних ділянок, при цьому остання є також землекористувачем, оскільки проживає разом з позивачем. Відповідно до наказу Держкомзему від 18.05.2010 року № 376 розбіжність між земельними ділянками в межах допустимих норм.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Конституцією України (статті 3, 21, 24, 55 ) встановлено, що всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, права і свободи людини, громадянина захищаються судом відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 3 ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачуваних цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов'язком суду.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, ОСОБА_4. належить на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель та споруд, та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,6696 га, що знаходиться по АДРЕСА_2.
Власником суміжної земельної ділянки, що знаходиться АДРЕСА_1, є відповідач по справі ОСОБА_5.
Згідно акту обстеження земельної ділянки від 20.07.2016 року, інженером-геозедистом, землевпорядником Дроздівської сільської ради в присутності землевласників ОСОБА_5. та ОСОБА_4., провели обстеження межі між земельними ділянками, що знаходяться в АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_3. Встановлено, що зазначена межа земельної ділянки ОСОБА_5. проходить по земельній ділянкі ОСОБА_4. (а.с. 12).
Позивач вказує, що з листа від 27.07.2016 року Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області, у відповідь на адвокатський запит, він дізнався про порушення своїх прав.
Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом та Цивільним кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 та статтею 118 ЗК України визначено право громадян на отримання у власність земельних ділянок та порядок передачі громадянам безоплатно у власність земельних ділянок, в тому числі із призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки). Згідно з ч. 8 ст. 118 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 152 ЗК захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.
Згідно ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Згідно ст. 393 ЦК України акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника за позовом власника майна визнається незаконним та скасовується.
Згідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (п.10).
Так, судом встановлено, що пунктом 6 рішення восьмої сесії п'ятого скликання Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 29.03.2007 року №08-43 вирішено передати безоплатно у власність ОСОБА_5, яка проживає в АДРЕСА_4 земельну ділянку розміром 0,25 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку.
Пунктом 13 цього ж рішення надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки.
На підставі рішення 22 сесії п'ятого скликання Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 12.08.2008 року №22-122 ОСОБА_5. отримала державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,2500 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, НОМЕР_1 від 02.12.2010 року з кадастровим номером НОМЕР_2.
Позивач вважає вищевказані рішення та державний акт незаконними, посилаючись на порушення норм земельного законодавства.
У відповідності до ст.ст. 181-184 ЗК України землеустрій, це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин, який передбачає, в тому числі: встановлення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів; складання проектів відведення земельних ділянок(проект землеустрою); встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею.
Згідно ст.ст. 193-198 ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий статус цих ділянок, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Земельний кадастр призначений для забезпечення необхідною інформацією органів влади та громадян з метою регулювання земельних відносин, завданням якого є, в тому числі, забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки та застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок. Державний земельний кадастр включає кадастрове зонування, кадастрові зйомки та інше. Кадастрова зйомка включає, в тому числі: геодезичне встановлення меж земельних ділянок; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості та інше.
Статтею 56 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, має включати, в тому числі: матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; кадастровий план земельної ділянки; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Крім того, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженою наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 р. N 43, та Інструкцією по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженою наказом Держкомзему №376 від 18.05.2010р., встановлено, що при оформленні права власності на земельну ділянку передбачається проведення комплексу робіт, які включають, в тому числі, проведення кадастрової зйомки, погодження та встановлення меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Зокрема, згідно пункту 2.8 Інструкції №376, після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, складається акт при йому-передачі межових знаків на зберігання, які містять описи суміжних землевласників (землекористувачів) у разі, якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж.
Згідно пункту 3.12 даної Інструкції, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.
Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт з закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше 5 робочих днів до початку робіт.
Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Позивач посилається на те, що він не давав згоди на погодження меж земельної ділянки та не підписував акт встановлення та погодження меж від 22.04.2008 року, в зв'язку з чим було призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу.
З висновку експерта від 07.03.2017 року вбачається, що підпис в графі «Г-Д» акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі та передачу на зберігання межових знаків від 22.04.2008 року виконаний ймовірно не ОСОБА_4, а ОСОБА_6.
В судовому засіданні відповідачі погодились з тим, що ОСОБА_4. не підписував вказаний акт, зазначивши, що замість нього акт підписала його дружина.
Разом з цим, в судовому засіданні не встановлено належними та допустимими доказами твердженння відповідачів про те, що акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі та передачу на зберігання межових знаків від 22.04.2008 року підписувала дружина позивача - ОСОБА_6, оскільки позивач вказану обставину не визнав, а висновок експерта не ствердив в категоричній формі, що підпис виконано дружиною позивача.
Згідно акту про передачу на зберігання місця встановлення межових знаків користувачу земельної ділянки від 06.07.2016 року інженер-геозедист, не змінюючи земельної межі, виконав роботи по встановленню місця п'яти межових знаків земельних ділянок, що належать ОСОБА_5., зокрема зазначено, що кутова нав'язка в ході виконання робіт не перевищувала гранічно-допустимої.
Ухвалою Білоцерківського міськрайоного суду від 04.05.2017 року по справі було призначено судову земельно-технічну експертизу. Згідно висновку експерта від 06.02.2018 року №07/29-17-18 є накладання земельної ділянки, яка належить відповідачу ОСОБА_5. відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою за адресою: АДРЕСА_1 на земельну ділянку позивача ОСОБА_4., що перебуває у його фактичному землекористуванні, а саме по існуючій межі домоволодіння. Площа накладання становить 0,00668 га (66,8 кв.м.).
Відповідачі вважають, що з графічного додатку №2 до акту експертизи вбачається, що було не накладення земельних ділянок, а лише відхилення гранично-допустиимх похибок, що виникає при роботі різних вимірювальних приладів. Посилаються на наказ від 18.05.2010 року №376 державного комітету України із земельних ресурсів про затвердження Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками, згідно якої може бути допустима похибка в розмірі 30 см і це накладання ділянок є допустиме.
У висновку судового експерта вказано, що він під час дослідження використовував вищевказану інструкцію, тому з урахування допустимих похибок експерт встановив, що є накладання земельної ділянки, площа накладання становить 0,00668 га (66,8 кв.м.).
Також, як слідує з топографо-географічної зйомки земельної ділянки АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, виготовленої інженером-геодезистом ОСОБА_7, земельна ділянка ОСОБА_5. накладається на земельну ділянку ОСОБА_4.( а.с. 253).
В зведеному плані на графічному зображенні, що наданий відповідачем на підтвердження незначної похибки, відсутня інформація про місця накладання та відстань накладання (а.с. 32, том 2), при цьому вказаний план не спростовує наведений вище висновок експерта.
Свідок ОСОБА_8 надав покази, що є сусідом позивача, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є забор, раніше була сєтка, а зараз бетон.
Свідок ОСОБА_9 надала покази, що між будинками позивача та відповідача з 2000 року є сєтка у вигляді паркану.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, в тому числі: передача земельних ділянок у власність громадян відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів та інше.
Згідно ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист цих прав здійснюється шляхом, в тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
З врахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що Дроздіввька сільська рада приймаючи 12.08.2008 року рішення за № 22-122 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також в частині надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки в АДРЕСА_1 загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, діяла не на підставі вищезазначених норм права та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, тому рішення в цій частині являється незаконним та підлягає скасуванню.
У зв'язку із скасуванням рішення №22-122, підлягає також скасуванню і державний акт виданий Дроздівською сільською радою НОМЕР_1 від 02.12.2010 року, виданий на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2 з призначенням для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, а також реєстрація права власності на дане майно.
Твердження відповідачів про сплив строку звернення позивача до суду з даним позовом та застосування у зв'зку з цим строку позовної давності, суд вважає безпідставними, з врахуванням наступних обставин.
Згідно ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права.
Нормою ст. 257 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу стало відомо про порушення його права лише в липні 2016 року, а саме коли відповідач внесла в натурі (на місцевості) координати поворотних точок земельної ділянки, яка була надана їй у власність за рішенням Дроздівської сільської ради в 2008 році.
Посилання представника відповідача на акт обстеження меж земельної ділянки від 30.03.2009 року Дроздівської сільської ради, суд вважає недоречним в даному випадку, оскільки в тексті заяви вказано: «згідно якого було проведено обстеження меж земельної ділянки ОСОБА_5., та встановлено, що на ділянці є такі приміщення: будинок жиловий, сарй, погріб, криниця, огорожа. Площа земельної ділянки 0,48 га. Ширина - 17 м., довжина 285 м. суміжні землекориттьсувачі - сільська рада, ОСОБА_4., ОСОБА_10 ОСОБА_11.», при цьому спору з приводу розташування земельної межі між сторонами не було.
Посилання відповідачів, що ОСОБА_4. міг дізнатися про порушене право з моменту підписання заяви, якою не заперечував будівництво, суд вважає безпідставними, оскільки в тексті заяви вказано, що «не заперечую проти будівництва моєю сусідкою ОСОБА_5 гаража на відстані 3,5 м від мого житлового будинку, літньої кухні над погрібом на відстані 3 м. від мого житлового будинку», тобто від будинку, а не від межі земельної ділянки.
Таким чином, відповідачами не надано належних та допустимих доказів про те, що раніше позивачу було відомо про порушення його права, яке полягало у накладанні земельної ділянки ОСОБА_5. на його земельну ділянку.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню понесені позивачем по справі судові витрати в розмірі 13 517,47 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_4 - задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 12.08.2008 року за № 22-122 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також в частині надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки в АДРЕСА_1, загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 02.12.2010 року, виданий на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2 з призначенням для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1.
Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.
Стягнути з Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 13 517,47 грн., стягнувши з кожного відповідача на користь позивача по 6 758 грн.74 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СуддяА. Ю. Цуранов