Справа № 288/777/18
Провадження № 2/288/543/18
17 жовтня 2018 року смт. Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Добрянської В.П.,
представника позивача - Кравчука В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Приватне сільськогосподарське підприємство імені Цюрупи (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому вказує, що він є власником житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1.
У даному житловому будинку зареєстрований ОСОБА_3.
Даний житловий будинок надавався відповідачу як службове житло в тимчасове володіння та користування на період трудових відносин з підприємством.
Відповідач фактично в будинку не проживає більше шести років, не сплачує комунальні послуги, не здійснює інших витрат по утриманню будинку та не працює на підприємстві та не немає жодних домовленостей з приводу користування відповідачем належного підприємству будинком.
Саме через те, що в будинку, який є приватною власністю підприємства, зареєстрований відповідач і тому позивач позбавлений можливості реалізувати своє право, встановлене Конституцією України, на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи вищевикладене та існуючі обставини справи, позивач вважає, що права підприємства, як власника вказаного нерухомого майна, є порушеними відповідачем, а відповідач вважається таким, що втратив право користування житловим будинком.
Позивач просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1 та стягнути з нього судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Відповідач в судове засідання 13.09.2018 року та 17.10.2018 року не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, відповідно до п. 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, а саме: на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу його останнього відомого зареєстрованого місця проживання були направлені судові повістки разом із розписками, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до Судових викликів № 288/777/18/6713/18 від 19.07.2018 року та № 288/777/18/8360/18 від 13.09.2018 року розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_3 був повідомлений про судові засідання, які відбудуться 13 вересня 2018 року о 11.30 годині та 17 жовтня 2018 року о 14.00 годині.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з договору купівлі-продажу садиби посвідченого 14 липня 2005 року приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області, Милевська Лариса Геннадіївна - продавець передала а Приватне сільськогосподарське підприємство імені Цюрупи - покупець прийняв у власність садибу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до складу якої входять: - житловий будинок жилою площею - 33,5 кв.м, загальною площею - 52,3 кв.м, позначений на плані літерою «А»; - господарські будівлі; земельна ділянка площею 0,1472 га, яка надана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Державним комунальним підприємством Бердичівське МБТІ 19 лютого 2007 року, власником будинку за адресою: АДРЕСА_1, вказане ПСП імені Цюрупи.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого 04 квітня 2018 року Попільнянським районним управлінням юстиції Житомирської області, ПСП імені Цюрупи є юридичною особою, яке знаходиться в селі Андрушки по вулиці Заводська, 5, Попільнянського району, Житомирської області.
Довідкою № 968 від 11 червня 2018 року Виконавчого комітету Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області передбачено, що ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 22 грудня 2011 року.
Як вбачається з довідки № 46 від 05 червня 2018 року Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи, ОСОБА_3 в період з квітня 2012 року по даний час на підприємстві не працював.
Відповідно до рішення 39 сесії VІ скликання «Про перейменування вулиць села» від 12 серпня 2015 року Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, вулицю «Леніна» перейменовано на «Свободи» без зміни поштових номерів житлових будинків, установ, споруд.
Згідно договору № 11 від 13 травня 2016 року укладеного між наймодавцем ПСП імені Цюрупи та наймачем ОСОБА_6 вбачається, що наймодавець надає наймачеві службове приміщення, яке являє собою житловий будинок з господарськими спорудами в тимчасове володіння та користування, для проживання у ньому за адресою: АДРЕСА_1. Термін дії договору 6 місяців від дати підписання.
Судом встановлено, те що ОСОБА_3, не проживає за адресою АДРЕСА_1, тобто не використовує житло за цільовим призначенням - для проживання, а використовує його лише для свого реєстраційного обліку.
Статтею 72 ЖК України визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Пунктом 1, частини 1 статті 346 цього Кодексу встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ч. 1 ст. 391 ЦК України.
В розумінні зазначених норм законодавства, позивач має право на захист свого права власності.
Підстави втрати права користування житлом визначені ст. 405 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми закону, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до п. 34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно вимог статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Стаття 107 ЖК України зазначає, що наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не
розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Частина 1 статті 7 вказаного Закону зазначає, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Пункт 11 Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» від 12.04.1985 року вказує, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначені обставини в їх системному зв'язку свідчать, що ОСОБА_3 втратив право на користування житловим будинком № 9, який розташований в АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; статтями 71, 72, 107, 150 ЖК України; статтями 16, 319, 321, 391, 405 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування житловим приміщення в АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований в АДРЕСА_1 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи (адреса: 13543, село Андрушки, вулиця Заводська, 5, Попільнянського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ: 00385767) 1762 гривні 00 копійок сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник