Справа № 344/4867/18
Провадження № 2/344/2837/18
17 жовтня 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Татарінової О.А.,
секретаря Бухвак І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3 про скасування права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3 про скасування права власності. Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є власником частки в розмірі 41/100 домоволодіння № 19 по вул. Височана, 19, що підтверджується витягом про реєстрацію права на нерухоме майно № 25919148 від 20.04.2010 року. Власником іншої частини житлового будинку є відповідач ОСОБА_3 В жовтні 2017 року позивач вирішила скористатися своїм правом на землю та отримати у власність частину земельної ділянки на якій розташовано її житловий будинок та частину земельної ділянки, яка їй потрібна для обслуговування будинку.
Скориставшись публічною кадастровою картою позивач виявила, що вся площа земельної ділянки, на якій розташована її частина житлового будинку перебуває у приватній власності. В жовтні 2017 року позивач зробила запит на отримання публічної інформації з приводу відведення у власність земельної ділянки, на якій розташована в тому числі її частина житлового будинку. 31.10.2017 року у відповідь на запит позивач отримала копії документів які стали підставою для відведення у власність ОСОБА_3 усієї земельної ділянки, на якій розміщений спільний житловий будинок.
Позивач зазначила, що технічна документація про встановлення меж земельної ділянки в натурі виготовлена на замовлення ОСОБА_3 на підставі частини 7 ст. 55 Закону України «Про землеустрій». Своє право власності на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, що відведена у власність відповідач ОСОБА_3С підтвердила свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 1979 року.
При цьому відповідачу ОСОБА_3, станом на момент виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі було відомо про перебування 41/100 житлового будинку у власності позивача. Цей факт підтверджується копією договору купівлі-продажу від 26.01.2005 року, який укладений між ОСОБА_3 та матір'ю позивача ОСОБА_4
В подальшому рішенням ОСОБА_2 міської ради від 20.06.2017 року № 187-13 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передано у власність відповідачу ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою вул.. Височан, 19 площею 0,0419 га кадастровий номер 2610100000:06:004:0427. Таким чином відповідач ОСОБА_3 незаконно, шляхом обману, отримала у власність земельну ділянку за адресою вул. Височана, 19, м. Івано-Франківськ, що привело до порушення гарантованого позивачу державою права на землю.
Позивач вказує на той факт, що рішення ОСОБА_2 міської ради від 20.06.2017 року № 187-13 (додаток № 7) про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передання у власність відповідачу ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою вул. Височан, 19, площею 0,0419 га кадастровий номер 2610100000:06:004:0427 є незаконним та підлягає скасуванню, а право власності на земельну ділянку набуте ОСОБА_3 на підставі цього рішення є таким, що набуте незаконно та призвело до порушення права позивача на отримання у власність земельної ділянки, крім того створило перешкоди у реалізації її права власності на житловий будинок в частині обмеження у можливості його обслуговування. На підставі наведеного позивач просила суд скасувати рішення ОСОБА_2 міської ради від 20.06.2017 року № 187-13 (додаток № 7) про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передання у власність, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою вул. Височан, 19 площею 0,0419 га кадастровий номер 2610100000:06:004:0427, скасувати в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 21364840 від 10.07.2017 року про об'єкт нерухомого майна земельну ділянку за адресою вул. Височан, 19 площею 0,0419 га кадастровий номер 2610100000:06:004:0427. Визнати за позивачем право власності на 41/100 частину земельної ділянки за адресою вул.. Височана, 19 площею 0,0419 га кадастровий номер 2610100000:06:004:0427, що є пропорційною її частці у спільному домоволодінні яке розташоване на зазначеній земельній ділянці, та стягнути з відповідачів на її користь витрати по оплаті судового збору.
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити. До суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.67-71), в якому відповідач зазначила, що спірна земельна ділянка була відведена у 1954 році її батьку ОСОБА_5 для будівництва та була передана йому у постійне користування. На підставі свідоцтва на право спадкування дана земельна ділянка була одержана відповідачем у спадок. В 2004 році відповідачем на підставі договору дарування було передано доньці ОСОБА_6 34/100 ідеальних часток будинковолодіння. Таким чином право користування земельною ділянкою відповідачем не відчужувалося і не передавалося, земельна ділянка, на якій розташований будинок залишилось за відповідачем. На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_4 належну їй частину домоволодіння, та згідно договору купівлі-продажу відповідачем було передано у власніть ОСОБА_4 7/100 ідеальних часток домоволодіння. Внаслідок зазначених договорів у ОСОБА_4 не виникло право користування земельною ділянкою. На підставі договору дарування від 14.04.2010 року ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_7 належну їй частку домоволодіння, однак не передавала будь-яких прав на користування земельною ділянкою. Отже, земельна ділянка була виділена батькові відповідача, та право користування нею перейшло до відповідача разом з правом власності на будинковолодіння, а отже вважає, що рішення ОСОБА_2 міської ради від 20.06.2017 року є законним, обґрунтованим, та таким, що прийнято у відповідності до чинного законодавства.
Позивач подала відповідь на відзив (а.с. 82-84), в якому зазначила, що право власності ОСОБА_3 набула на підставі рішення ОСОБА_2 міської ради, що є підтвердженням того, що земельна ділянка не перебувала у власності на батька відповідача, ні її самої, а відносилась до земель комунальної власності, розпорядником якої є міська рада. У запереченні на відповідь на відзив (а.с.88-90) відповідач вказала, що право користування земельною ділянкою було набуте її батьком у 1954 році, та перейшло разом із прийняттям будинку у спадщину відповідачу. При передачі права власності на будинок інших особам , право користування земельною ділянкою залишалося за відповідачем. Зокрема, рішень про передачу позивачу у користування земельної ділянки органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування не приймалось, виділення будь-якої частки земельної ділянки в окрему частину та присвоєння їй окремого кадастрового номеру не проводилося, жодних договорів про передачу права на земельну ділянку відповідачем з позивачем не укладалось. Крім того, позивач не укладала жодних договорів про користування земельною ділянкою чи її часткою або договорів оренди.
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову.
Заслухавши позивача, відповідача ОСОБА_3 та її представника, представника ОСОБА_2 міської ради, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.08.1974 року житловий будинок в м. Івано-Франківську по вул. Височана, 19 належить ОСОБА_3 (а.с.34).
На підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2005 року 41/100 будинку № 19 по вул. Височана в м. Івано-Франківську належала на праві власності ОСОБА_4 (а.с.15,17).
Згідно із договором дарування від 14.04.2010 року ОСОБА_4 подарувала частину домоволодіння, що становить 41/100 будинку № 19 по вул. Височана в м. Івано-Франківську Сігель (ОСОБА_1) ОСОБА_8 (а.с.16), що підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.20).
19.04.2017 року ОСОБА_3 звернулася до міського голови з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.23), до якої додала технічну документацію, заяву на виготовлення технічної документації, довідку з містобудівного кадастру, витяг з протоколу № 62 засідання узгоджувальної комісії міськвиконкому по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування, акт відновлення та узгодження меж земельної ділянки, акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, лист заступника голови ліквідаційної комісії від 22.12.2016 року, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22.08.1974 року, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та рішення ОСОБА_2 міської ради (13 сесія) 7 демократичного скликання (а.с.24-44).
Рішенням 13 сесії ОСОБА_2 міської ради сьомого демократичного скликання від 20.06.2017 року № 187-13 (а.с.22,42-44) за заявою ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості по вул. Височана, 19 в м. Івано-Франківськ було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості по вул. Височана, 19 в м. Івано-Франківськ (а.с.23-32).
Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка по вул. Височана, 19 в м. Івано-Франківськ на праві власності належить ОСОБА_3 (а.с.18, 19).
Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка по вул. Височана, 19 в м. Івано-Франківськ на праві власності належить ОСОБА_3 (а.с.18, 19).
Згідно відповіді заступника голови ліквідаційної комісії Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 щодо надання інформації про зареєстровані земельні ділянки, станом на 01.01.2013 року за ОСОБА_3 на території ОСОБА_2 міської ради право власності на земельні ділянки не зареєстровано (а.с.33).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.
Згідно роз»яснень, даних у п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128,131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК України та інші).
За приписом ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених ст.122 цього кодексу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розроблення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123 ЗК).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні (ч.3 ст.123 ЗК).
Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписом ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Декретом КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» №15-92 від 26.12.1992 року сільським, селищним, міським Радам народних депутатів приписувалася забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.
Статтею 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі шляхом, визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно ч. 5 ст. 158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
У рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Таким чином, суд вважає встановленим, порушення права позивача при прийнятті зазначеного рішення, оскільки позивачу на праві власності належала 41/100 частини будинку № 19 по вул. Височана в м. Івано-Франківську, а відповідач ОСОБА_3 при зверненні із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки за вищезазначеною адресою подала документи про право власності на цілий будинок, що призвело до прийняття Рішення ОСОБА_2 міської ради сьомого демократичного скликання від 20.06.2017 року № 187-13 про затвердження технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості по вул. Височана, 19 в м. Івано-Франківськ та позбавило позивача право на користування та отримання у власність частини земельної ділянки відповідно до її частки для обслуговування належної їй частини будинку.
За зазнчених обставин суд вважає, що позов в частині скасування рішення ОСОБА_2 міської ради від 20.06.2017 року № 187-13 про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передання у власність, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою вул. Височан, 19 площею 0,0419 га кадастровий номер 2610100000:06:004:0427 та скасування в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 21364840 від 10.07.2017 року про об'єкт нерухомого майна земельну ділянку за адресою вул. Височана, 19 площею 0,0419 га кадастровий номер 2610100000:06:004:0427 слід задовольнити.
Однак, суд вважає, що в задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на 41/100 частину земельної ділянки за адресою вул. Височана, 19 площею 0,0419 га кадастровий номер 2610100000:06:004:0427, що є пропорційною її частці у спільному домоволодінні яке розташоване на зазначеній земельній ділянці, слід відмовити, оскільки порядок передачі земельних ділянок у власність передбачений ст.118 ЗК України та належить до виключної компетенції міської ради. Крім того, судом було прийнято рішення про задоволення вимог про скасування рішення про передання у власність, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою вул. Височан, 19 площею 0,0419 га кадастровий номер 2610100000:06:004:0427, та права позивача були відновлені. На даний час позивач не позбавлена права звернутися з відповідною заявою про передачу їй у власність частини спірної земельної ділянки до відповідних органів.
Відповідно до ст.134 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.16 ЦК, ст. 116,122,123,121,152,155 ЗК України, ст. 19, 55 Конституції України, ст. 10,11,15, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3 про скасування права власності задовольнити частково.
Скасувати рішення ОСОБА_2 міської ради від 20.06.2017 року № 187-13 про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передання у власність, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою вул. Височана, 19 площею 0,0419 га кадастровий номер 2610100000:06:004:0427.
Скасувати в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 21364840 від 10.07.2017 року про об'єкт нерухомого майна земельну ділянку за адресою вул. Височана, 19 площею 0,0419 га кадастровий номер 2610100000:06:004:0427.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, витрати по оплаті судового збору в розмірі 352 гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 міської ради на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, витрати по оплаті судового збору в розмірі 352 гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.А.Татарінова
Повний текст рішення складено 19 жовтня 2018 року.