Іменем України
Справа № 285/2105/18
провадження у справі №2/0285/964/18
18 жовтня 2018 року м. Новоград-Волинський
Новоград - Волинський міськрайонний суду Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Медяної І.В., та осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув
відповідача: не прибув
розглянувши заочно у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
18 червня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», яке 21 травня 2018 року змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 4.11.2013 року на загальну суму 73018,41 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що всупереч умов укладеного між публічним акціонерним товариством «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк/позивач) та ОСОБА_1 кредитного договору від 4.11.2013 року (далі - Кредитний договір), останній своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконував. У зв'язку з чим, станом на 3.06.2018 року, у ОСОБА_1 перед Банком виникла заборгованість по кредиту, що складає 73018,41 грн. яку останній не погашає у добровільному порядку, що змусило банк звернутись до суду з даним позовом.
Представник позивача у судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив справу розглянути без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не прибув повторно, про час і місце судового розгляду була повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, відзив проти позову та клопотань про розгляд справи за його відсутності та/або про відкладення розгляду справи не подавав.
За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н від 4.11.2013 року, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
При укладенні Кредитного договору відповідач була повідомлений про умови кредитування в Банку. Відповідно до умов Кредитного договору, відповідач зобов'язувався повертати кредит, сплачувати нараховані відсотки, комісії, а у разі порушення нею своїх договірних зобов'язань - додаткові проценти та штраф. Відповідач власним підписом підтвердив, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг складає укладений між ним та Банком договір.
Однак, в порушення умов Кредитного договору відповідач своїх договірних зобов'язань належним чином не виконував, у зв'язку з чим за даними обліку позивача станом на 3.06.2018 року у ОСОБА_1 перед Банком виникла заборгованість на загальну суму 73018,41 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1987,28 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 62617,13 грн., заборгованість по пені - 4463,74 грн. штраф (фіксована частина) - 500 грн. та штраф (процентна складова) - 3453,26 грн.
Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем до матеріалів справи та дослідженими у судовому засіданні доказами (а.с.5-38).
Щодо позовних вимог банку про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 2.1.1.12.6.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що у випадку непогашення суми простроченого кредиту або його частини понад 210 днів кредит вважається простроченим й нарахування з дати переведення кредиту в статус прострочених договірних зобов'язань проводяться згідно пункту 2.1.1.12.6.1. На залишок простроченої заборгованості позичальник сплачує пеню в розмірі, передбаченому в пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов. При цьому відсотки за користування кредитом клієнт не сплачує.
Відповідно до пункту 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., включаючи прострочені зобов'язання, передбачені пунктами 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.8.1 Умов та Правил, клієнт сплачує банку пеню, що розраховується як: Пеня = базова процентна ставка за договором/30 (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування процентів за кредитом.
Пунктом 2.1.1.12.6.3. Умов та Правил надання банківських послуг, встановлено, що проценти за користуванням кредитом (кредитним лімітом) та/або овердрафтом нараховуються в дату їх сплати, передбачену пунктами 2.1.1.12.4 і 2.1.1.12.5, при цьому проценти розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок кредиту та/або овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли кредит (кредитний ліміт) та/або овердрафт стають простроченим кредитом.
Відповідно до п. 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг визначено порядок та строки погашення кредиту, шляхом сплати мінімального обов'язкового платежу до 25 числа місяця, наступного за звітним.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 отримавши 4.11.2013 року кредитні кошти, здійснив погашення щомісячного платежу 30.09.2015 року та з цього часу жодного платежу на погашення кредиту не вносив (а.с. 5), отже саме з 1.10.2015 року виникла прострочена заборгованість, як по тілу кредиту так і по процентам за користування кредитом.
За таких обставин, ураховуючи зміст пунктів 2.1.1.12.4, 2.1.112.6.4 Умов та Правил надання банківських послуг, необхідно дійти висновку, що з настанням 211 дня після невиплати щомісячного чергового платежу - 1.10.2015 року, кредит є простроченим, а тому проценти за користування кредитом нараховуються лише в межах цих 210 днів, й після спливу вказаного строку проценти за користування кредитом не підлягають нарахуванню.
210 днем несплати позичальником кредитних коштів є 2.04.2016 року.
Таким чином, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за період з 1.10.2015 року по 2.04.2016 року (210 днів) в розмірі 7228,35 грн. підлягають задоволенню.
Позовні вимоги банку про стягнення процентів за користування кредитом за період з 30.04.2016 року (з 211 дня) по 3.06.2018 року задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог банку про стягнення пені, суд виходить з такого.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами спірного договору, а саме пунктом 1.1.5.21 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.
У той самий час, згідно з пунктами 2.1.1.12.7.4 та п. 2.1.1.12.8.1 Умови і правил надання банківських послуг, передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення з ОСОБА_1 пені необхідно відмовити.
В іншій частині позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи, факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується Кредитним договором (який є чинним). Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання Кредитного договору ЦК України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.
Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши кредит, а остання, в свою чергу, не повернула своєчасно кредитні кошти, не сплатила відсотки за їх використання та інші платежі і станом на день звернення банку до суду з позовом, існує заборгованість за Кредитним договором. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитом (в межах 210 днів), штрафів є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 549-552, 610-612, 625, 627-629, 1054-1056-1 Цивільного кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_2), на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро) заборгованість за кредитним договором № б/н від 4 листопада 2013 року на загальну суму 13168 (тринадцять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 89 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 1987 грн. 28 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 7228 грн. 35 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн. та штраф (процентна складова) - 3453 грн. 26 коп. та судові витрати в розмірі 317 (триста сімнадцять) гривень 78 копійок, яку перерахувати на р/р № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299.
У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованість по пені - 4463 грн. 74 коп. - відмовити.
У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом за період з 30.04.2016 року по 3.06.2018 року - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляці йного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подають учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.
Суддя Т.Б. Сташків