Справа № 752/7625/18
Провадження № 2/752/4129/18
іменем України
01.10.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Павлюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва про визнання наказів про застосування дисциплінарного стягнення і звільнення з роботи незаконними, скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення і звільнення з роботи та поновлення на роботі, -
у квітні 2018 року позивач звернувся до відповідача з зазначеним позовом.
Посилався на те, що на підставі наказу № 335 від 22.12.1986 р. позивача було прийнято на посаду виїзного лікаря. З 04.01.1999 р. він обіймав посаду завідувача підстанції № 3 на підставі наказу № 4 від 12.01.1999 р. 16.03.2018 р. наказом № 298/к позивача було звільнено з займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (за систематичне невиконання своїх обов"язків, покладених на нього").
Позивач вважає своє звільнення незаконним, тому звернувся у суд з даним позовом, в якому просить:
- визнати недійсним та скасувати наказ № 16 Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 15.02.2018 р. "Про дисциплінарне стягнення завідувача відділення, лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанція № 3) ОСОБА_1",
- визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) № 298/к Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва про припинення трудового договору (контракту) від 16.03.2018 р. з ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку з систематичним невиконанням своїх обов"язків,
- поновити його на посаді завідувача відділення, лікаря за спеціальністю медицина невідкладних станів Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов, зазначивши, що на момент видання наказу № 16 від 15.02.2018 р. "Про дисциплінарне стягнення завідувача відділення, лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанція № 3) ОСОБА_1" сплив місячний строк, встановлений законом для притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, зокрема підписання позивачем, як керівником структурного підрозділу, табелю на оплату праці за жовтень 2017 року. Не зважаючи на пояснювальні записки позивача, що були ним подані 05.01.2018 р., відповідач належним чином не зафіксував факт виявлення проступку, що призвело до видання наказу від 15.02.2018 р. № 16. 20 лютого 2018 р. відповідачем було внесено подання до Первинної профспілкової організації Центру щодо погодження звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 43 КЗпП України, проте листом Первинна профспілкова організація у наданні згоди відмовила та зазначила про безпідставність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. На думку позивача, відповідачем не було враховано,що жодного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, ним вчинено не було, а також не враховано попередню роботу позивача, як керівника структурного підрозділу, та стаж роботи за фахом понад 35 років. За своїм змістом спірний наказ про звільнення не містить зазначення конкретного порушення чи винних дій, за які позивача звільнено з займаної посади, дати вчинення таких дій, невірно вказана назва посади, яку обіймав позивач.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти заоволення позову, зазначивши, що притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача відбулося на законних підставах.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі. (а.с. 31)
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті. (а.с. 172)
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.
Наказом № 335 від 22 грудня 1986 р. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду виїзного лікаря Київської станції швидкої та невідкладної меддопомоги.
З 04 січня 1999 року позивач обіймав посаду завідувача підстаннції № 3 (наказ № 4 від 12 січня 1999 р)
31 жовтня 2003 року на підставі наказу № 148/1 від 31 жовтня 2013 року назву Станції швидкої медичної допомоги м. Києва було переіменовано на Київську міську станцію швидкої медичної допомоги та медицини катастроф.
01 вересня 2008 року на підставі наказу № 91 від 01 вересня 2008 року назву посади завідуючого підстанціє. № 3 було змінено на "завідувач підстанцією - лікар за спеціальністю "Медицина невідкладних станів" (на правах завідувача відділенням),
11 січня 2011 року на підставі наказу № 5 назву Київської міської станції швидкої медичнї допомоги та медецини катарстроф було перейменовано на Київську міську станцію швидкої медичної допомоги.
02 січня 2014 року на підставі наказу № 2 Київську міську станцію швидкої медичної допомоги реорганізовано шляхом злиття з Київським міським центром екстреної медичної служби медицини катастроф і створено на їх майновій базі Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва.
01 січня 2014 року на підставі наказу № 7 назву посаду "завідувач підстанцією - лікар за спеціальністю "Медицина невідкладних станів" (на правах завідувача відділенням) було змінено на "завідувач відділенням, лікар за спеціальністю медицина невідкладних станів". (а.с. 6-11)
15 лютого 2018 року на підставі наказу № 16 "Про дисциплінарне стягнення завідувача відділення, лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанція № 3) ОСОБА_1" позивачу оголошена догана за грубе порушенн п.п. 3.1, 3.2, 3.11 та 3.19 "Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Цетру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва" та своїх посадових обов"язків, а саме порушення п.п. 2.4, 217, 2.41, 4.1, 4.2, 4. 3 та 4.4 "Посадової інструкції завідувача відділення, лікаря з медицини невідкладних станів" завідувача відділення. (а.с. 25)
Зі змісту наказу № 16 від 15 лютого 2018 року вбачається, що підставою для оголошення догани стала перевірка, проведена комісією, створеною наказом Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 04 січня 2018 року № 5 "Про створення комісії службової перевірки" (а.с. 104), що була продовжена наказом № 10 від 15 січня 2018 року (а.с. 106), та висновки якої викладені у відповідному акті (а.с. 150).
При цьому, згідно протоколу від 09 січня 2018 року засідання комісії Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва комісія не вбачала підстав для подальшого проведення службового розгляду, зважаючи на наявність заяв ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення з займаних посад. Враховуючи відсутність на робочому місці прибиральника териорії відділення екстреної (швидкої) медичної опомоги № 3 ОСОБА_4, комісія рекомендувала адміністрації відділення № 3 провести розслідування щодо причин відсутності на робочому місці. (а.с. 109)
З матеріалів перевірки вбачається, що завідувач відділення екстреної (швдкої) медичної допомоги (підстанції № 3) ОСОБА_1, підписавши табель нна оплату праці за жовтень 2017 року, в якому зазначені невідпрацьовані за сумісцництвом години реєстратором медичного відділення екстреної (швидкої ) медичної допомоги (підстанції № 3 ОСОБА_2 та сестрою - господинею відділення екстреної (швидкої ) медичної допомоги (підстанції № 3) ОСОБА_3, порушив п. 1.3 інстуркції "Щодо заповнення бланку табелю обліку використання робочого часу для розрахунку заробітної плати працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва", затвердженої наказом від 21 серпня 2014 року № 104/1 "Про складання графіку роботи та табелю обліку використання робочого часу працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва", згідно з якою керівник структурного підрозділу є відповідальною особою за достовірність та правильність оформлення табелю.
Частинами 1, 2 ст. 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
20 лютого 2018 р. відповідачем було внесено подання до Первинної профспілкової організації Центру щодо погодження звільнення позивача на підставі ст. 43 КЗпП України. (а.с. 152)
Листом від 16 березня 2018 р. № 9 Первинна профспілкова організація у наданні такої згоди відмовила та зазначила про безпідставність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. (а.с. 153)
16 березня 2018 року на підставі наказу № 298/к ОСОБА_1 було звільнено з посади "за систематичне невиконання своїх обов"язків, покладених на нього" на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.(а.с. 153) Що стало приводом для звільнення позивача у наказі (ропорядженні) про припинення трудового договору (контракту) не зазначено.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності моожуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема систематичного невиконання працівником без поважних причин обов"язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Вбачається, що п. 3 ст. 40 КЗпП України надає право власникові розірвати трудовий договір у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При звільненні працівника з цієї підстави слід враховувати, що на працівника покладаються обов'язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов'язок додержуватись внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами (Правила внутрішнього трудового розпорядку).
Підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків. Такими, що систематично порушують трудову дисципліну є працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за порушення трудової дисципліни. Дисциплінарні та громадські стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову (ст. 151 КЗпП України). Якщо дисциплінарне чи громадське стягнення не погашене часом або не зняте до закінчення встановленого річного строку, порушення трудової дисципліни працівником дає підставу для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись в суд з зазначеним позовом ОСОБА_1 посилався на закінчення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення за підписання ним, як керівником структурного підрозділу, табелю на оплату праці за жовтень 2017 року.
Суд погоджується з доводами позивача, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догани, 2) звільнення.
При цьому, згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку,але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Будь-яких доказів на спростування зазначених доводів відповідачем не надано.
За таких обставин, суд вважає, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було помилковим, а наказ № 16 від 15 лютого 2018 року про оголошення догани ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону.
Зважаючи на відсутність зазначення конкретної причини звільнення позивача у наказі № 298/к від 16 березня 2018 року, на думку суду, звільнення ОСОБА_1 було передчасним, а тому вказаний наказ є незаконним.
Відповідачем не було враховано, що жодного проступку після застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення ним вчинено не було.
Доводи позивача про незаконне звільнення його відповідачем підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Питання щодо скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення не належить до компетенції суду, оскільки має вирішуватись роботодавцем у порядку виконання рішення у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на те, що наказ про звільнення визнаний судом незаконним, підлягають задоволенню й вимоги про поновлення позивача на посаді завідувача відділення, лікаря з медицина невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанція №3) Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва з 16 березня 2018 року.
У зв'язку з поновленням на роботі на користь ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 235 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 16 березня 2018 року по день вирішення спору судом - 01 жовтня 2018 року, тобто 136 днів.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З довідки про доходи № 2212 від 10.09.2018 р. (а.с. 182) вбачається, що останніми повними відпрацьованими місяцями є січень та лютий 2018 року. За січень 2018 року заробітна плата становить 3 852 грн. 82 коп., а за лютий 2018 року - 3 893 грн. 71 коп.
Відповідно середньоденна заробітна плата становить 184 грн. 69 коп. ((3 893 грн. 71 коп. + 3 852 грн. 82 коп.) / 42 день = 184,44).
Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 25 083,84 грн. (184,44 х 136 = 25 083,84).
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 25 083,84 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2018 року по 01 жовтня 2018 року включно.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в сумі 1 762 грн.
На підставі ст. 430 ЦПК України підлягає допуску до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі.
Керуючись статтями 21, 36, 40, 43, 147, 147-1, 149, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, статтями 39, 41, 43 Закону України «Про професійні спілки», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 272-279, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва про визнання наказів про застосування дисциплінарного стягнення і звільнення з роботи незаконними, скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення і звільнення з роботи та поновлення на роботі задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 15 лютого 2018 року № 16 "Про дисциплінарне стягнення завідувача відділення, лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанція № 3) ОСОБА_1"
Визнати незаконним наказ (розпорядження) Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 16 березня 2018 року № 298/к "Про припинення трудового договору (контракту).
Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача відділення, лікаря з медицина невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанція №3) Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва з 16 березня 2018 року.
Стягнути з Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва на користь ОСОБА_1 25 083,84 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача відділення, лікаря з медицина невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанція №3) Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва з 16 березня 2018 року допустити до негайного виконання.
Стягнути з Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва на користь держави 1 762 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: