"18" жовтня 2018 р. Справа153/949/18
Провадження2/153/273/18-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Любинецької-онілової А.Г.
секретар судового засідання Сарафімовська Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль Вінницької області
цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач заявив позов до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 07.08.2015 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до умов кредитного договору банком позичальнику було оформлено кредит у розмірі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість. Позивач зазначає, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, станом на 15.05.2018 кредитна заборгованість не погашена і складає 31615 гривень 57 копійок. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з позичальника ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору №бн від 07.08.2015 у сумі 31615 гривень 57 копійок та судові витрати у сумі 1762 гривні.
Суд здійснює розгляд справи у порядку спрощеного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України з власної ініціативи суду розгляд справи проведено в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Представником позивача заявлено клопотання вх.№4677 від 02.07.2018 про розгляд справи без його участі.
Судом розглянуто справу у порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 279 ЦПК України.
Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Із досліджених судом письмових доказів - копії анкети-заяви ОСОБА_1 від 07.08.2015 на відкриття кредиту, встановлено, що між сторонами у простій письмовій формі укладено кредитний договір, на підставі якого відповідач отримав кредит у сумі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. За умовами цього договору відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити нараховані відсотки за його користування, комісію та пеню у встановлені строки відповідно до умов кредитування, однак, як слідує із розрахунків по договору, не виконав своїх зобов'язань та допустив заборгованість станом на 15.05.2018 у сумі 31615 гривень 57 копійок, з яких: 3395 гривень 45 копійок -тіло кредиту; 14199 гривень 82 копійки - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 12038 гривень 61 копійка - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1481 гривня 69 копійок - штраф (процентна складова).
Судом також встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4, договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору про надання банківських послуг - дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. На підставі п.2.1.1.12.2 в разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 договору. Одночасно пунктом 1.1.3.2.4. договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9. договору. Відповідно до п.1.1.2.1.5. до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам, але на підставі п.1.1.5.2. договору неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов'язань за даним Договором. Відповідно до п.2.1.1.7.6 договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору, а саме: в розмірі 500 грн (в еквіваленті 500 гривень за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5 відсотків від суми позову. Відповідно до п. 2.1.1.3.3 договору Відповідач доручив Банку списувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 договору, Боржник доручив списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку зокрема з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання). Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6. договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
Дослідивши усі докази, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими позивач зобов'язався надати та надав грошові кошти (кредит) відповідачеві ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та проценти за користування кредитом.
Згідно із ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові №6-1412цс16 від 07 вересня 2016 року визначено, що згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року визначено, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи усі докази, що є у справі, у їх сукупності, суд вважає частково доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Суд вважає порушеним право позивача невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом. Порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по вказаному кредиту на загальну суму 17595 гривень 27 копійок, з яких 3395 гривень 45 копійок - заборгованість за кредитом, 14199 гривень 82 копійки - заборгованість по процентах за користування кредитом.
Позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення 12038 гривень 61 копійки заборгованості за пенею, 1481 гривня 69 копійок штраф (процентна складова), 500 гривень штраф (фіксована частина), суд вважає необґрунтованими, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6. «Умов та Правил надання банківських послуг» при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості.
Пеня є різновидом неустойки як юридичної відповідальності, передбачена ст. 549 ЦК України.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Щодо вимог про стягнення штрафу в сумі 1481 гривня 69 копійок (процентна складова) та 500 гривень (фіксована частина), то ця вимога суперечить положенням ст. 549 ЦК України, якою передбачено, що пеня та штраф є різновидами неустойки, як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
Судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, просив застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність у виді фіксованої частини штрафу та відсотків від суми заборгованості, одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання - прострочення виконання грошового зобов'язання, що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З урахуванням наведеного, суд має підстави для часткового задоволення позовних вимог - заборгованості за кредитом в сумі 3395 гривень 45 копійок, заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 14199 гривень 82 копійки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог суд має підстави відмовити як таких, що заявлені безпідставно.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору і документально підтверджені, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.
Таким чином, підлягає стягненню із відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень 62 (шістдесят дві) копійки, розрахованої за правилами простої математичної пропорції.
З урахуванням наведених мотивів суд при вирішенні цього спору застосував такі норми права: ст.ст.526, 527, 530, 536, 610, 611, 624, 625, 1054, 1055 ЦК України.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України і на підставі ст.ст.526, 527, 530, 536, 551, 610, 611, 624, 625, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) - НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість станом на 15.05.2018 по кредитному договору №бн від 07 серпня 2015 року у сумі 17595 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 27 (двадцять сім) копійок, з яких 3395 гривень 45 копійок - заборгованість за кредитом, 14199 гривень 82 копійки - заборгованість по процентах за користування кредитом та 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень 62 (шістдесят дві) копійки судових витрат, а всього - 18575 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пунктів 15, 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області.
Головуючий А.Г. ЛЮБИНЕЦЬКА-ОНІЛОВА