Справа № 209/369/17
Провадження № 2/209/1238/18
11 жовтня 2018 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Замкової Я.В.
за участі секретаря - Драгунцевої С.М.
позивача - ПАТ КБ "ПриватБанк"
представника позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представник відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2про стягнення заборгованості, -
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом (в новій редакції), в якому просить про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості за кредитним договором в розмірі 82368,63 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначив, що 13 квітня 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір б/н від 13 квітня 2012 року, відповідно до якого відповідач отрималв кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо змін кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", і "Тарифами Банку" складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язання за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) оплати винагороди банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, таким чином відповідач зобов'язання за договором не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 22 листопада 2016 року має заборгованість у розмірі 82368,63 гривень, яка складається з наступного: 9481,43 грн. - заборгованість за кредитом; 65418,79 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3069,90 грн. - заборгованість за пенею; штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3898,51 грн. - штраф (процентна складова).
Заочним рішенням суду від 18.05.2018 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 13 квітня 2012 року у розмірі 82368 (вісімдесят дві тисячі триста шістдесят вісім) гривень 63 копійки, яка складається з наступного: 9481,43 грн. - заборгованість за кредитом; 65418,79 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3069,90 грн. - заборгованість за пенею; штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3898,51 грн. - штраф (процентна складова). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.
10.07.2018 року до суду надійшла заява відповідача про перегляд вказаного заочного рішення (а.с. 83-88), за якою позивач заперечував проти позовних вимог, аргументуючи свої доводи тим, що кредитними коштами він не користувався, надані позивачем до позову документи не підтверджують обставин укладенням ним договору з ПАТ КБ "Приватбанком" та не є доказами наявної заборгованості по Договору. Посилався на відсутність у справі документів первинної бухгалтерської документації, що на його думку може підтвердити заборгованість, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором. Одночасно просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності за заявленими позовними вимогами.
18.07.2018 року від позивача на адресу суду надійшов відзив на заяву про перегляд заочного рішення з довідкою про видачу кредиту, фото клієнта з карткою, деталізованою випискою по рахунку, реєстром відправки позову (а.с. 101-117, 125-147), в якому позивач просив відмовити у перегляді заочного рішення суду, з підстав зазначених у позовній заяві.
Ухвалою суду від 26 липня 2017 року, задоволено заяву ОСОБА_2про перегляд заочного рішення та про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Поновлено ОСОБА_2строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 травня 2017 року по цивільній справі № 209/369/17. Скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 травня 2017 року по цивільній справі № 209/369/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб, які приймають участь у справі, у судове засідання.
16.08.2018 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в яких останній просив залишити позов ПАТ КБ "Приватбанк" без задоволення. На обгрунтування своїх заперечень зазначив, що: кредитний договір він не укладав, кредитними коштами він не користувався, надавши власну оцінку всім наявним у справі письмовим доказам наданих позивачем. Не пам'ятає щоб він підписував Анкету-заяву, вказує, що користувався кредитною карткою ПАТ КБ "Приватбанк" у 2012 році з іншим номером. Просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності за заявленими позовними вимогами.
21.09.2018 року до суду надійшла письмова відповідь позивача на відзив, в яких позивач просив задовольнити позов, обгрунтовуючи свої доводи навівши детальну процедуру видачі та користування наданою відповідачу кредитною карткою згідно умов діючого законодавства разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою.
11.10.2018 року представником відповідача були надані до суду заперечення відповідача проти позову, в яких останній упорядкував свої заперечення щодо заявлених позовних вимог, які зводиться до наступного: 1) анкета-заява від 13.04.2012 року не є договором отримання кредиту, а лише підтверджує ознайомлення ОСОБА_2 з умовами та правилами надання банківських послуг; 2) виписка по картковому рахунку надана до суду ПАТ КБ "Приватбанк" не відображає повного номеру рахунку та не підтверджує отримання кредитних коштів; 3) позивачем не обгрунтовано підвищення кредитного ліміту з 5000 грн. до 9481,43 грн., який зазначено в розархунку суми боргу; 4) ОСОБА_2 не отримував у ПАТ КБ "Приватбанк" кредитку "УніверсальнаGold" та докази цього в матеріалах справи відсутні. ОСОБА_2 дійсно в 2012 році користувався послугами ПАТ КБ "Приватбанк", отримував картку, проте заборгованість по ній була закрита; 5) фото ОСОБА_2 з карткою "УніверсальнаGold" в матеріалах справи відсутня і копія будь-якого кредитного договору в матеріалах справи відсутня; 6) вважає нелогічним надання контррозрахунку через відсутність доказів на отримання кредитних коштів. Підсумовуючи викладене, ОСОБА_2 вважає позовні вимоги безпідставними, недоведеними, незаконними та необгрунтованими.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Пояснив, що строк карти закінчився у 2015 році, а тому строк позовної давності не пропущено. Останній платіж здійснено відповідачем 21.08.2014 року в межах дій каркти. Кредитна картка перевипускалась. У своїй діяльності Банк керувався виключно Законами України "Про банки та банківську діяльність" і "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" і "Тарифами Банку".
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову. Повторила доводи зазначені в запереченнях проти позову від 11.10.2018 року. Пояснила, що відповідач ОСОБА_2 не погоджується з сумою заборгованості. ОСОБА_4 дійсно отримував кредитну картку ПАТ КБ "Приватбанк" "VISA", картку "GOLD", яку зазначає позивач не отримував. Відповідач брав кредит в сумі 5000 грн. У жовтні 2013 року відповідач виплатив кредит та вважав, що повністю погасив заборгованість. З 06.11.2013 року по 2017 року не вбачається обставин наявності коштів на картці, оскільки було досягнуто по документам банку кредитний ліміт. Де взялась сума кредитного ліміту в 9000 грн. невідомо. Вказує, що в матеріалах справи відсутній кредитний договір. Самостійного розрахунку заборгованості відповідач не має. Звертає увагу суду, на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що картка видана на 3 роки. Вважає, що закінчився строк позовної давності. Не заперечує, що ОСОБА_2 укладав анкету-заяву. З оригіналом Анкети-заяви, яку вона просила витребувати, її було ознайомлено представником позивача, витребування цього доказу не потрібне. ОСОБА_2 користувався лише той кредитною карткою, з якою він сфотографований позивачем за матеріалами справи. Карткою "GOLD" відповідач не користувався. На її думку кредитний договір повинен відповідати вимогам ст. 1054 ЦК України. Відповідач до позивача за інформацією про відсутність заборгованості не звертався, відповідну довідку не отримував. Чому відповідач вирішив, що повністю погасив борг, їй невідомо, хто сплачував кошти на картку 20.01.2014 року їй не відомо.
Оскільки представник відповідача відмовився в судовому засіданні від свого клопотання про витребування доказів, ця відмова приймається судом.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено, що 13 квітня 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір б/н від 13 квітня 2012 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що він був ознайомлений з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", і "Тарифами Банку" (а.с.12-38).
Як встановлено судом підписанням Анкети-заяви позичальник приєднався до запропонованих банком умов та тарифів.
Вказані обставини були визнані сторонами у справі та не оспорювались відповідачем.
В той же час, вищенаведені обставини свідчать про те, що представником відповідача не надано жодних належних, допустимих та безспірних доказів, які підтверджували б, що зміст кредитного договору суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, оскільки позичальник ОСОБА_2 своїм підписом засвідчив факт та згоду з умовами цього договору, підтвердив свої права та обов'язки за цим договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі.
За змістом позовних вимог, на теперішній час відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав, та станом на 22 листопада 2016 року має заборгованість у розмірі 82368,63 гривень, яка складається з наступного: 9481,43 грн. - заборгованість за кредитом; 65418,79 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3069,90 грн. - заборгованість за пенею; штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3898,51 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 9-11).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з 06.11.2013 року почав користуватися кредитними коштами, повертати кредит і відсотки та здійснив останній платіж 20.01.2014 року, що підтверджується випискою по рахунку відповідача наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 52-57).
Як вбачається з довідки ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 101) ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 13 квітня 2012 року отримував кредитні картки № 4149605376368155, 4149437719890608, 5168742304835592, зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 06.2017 року.
В той же час, заперечення відповідача проти не отримання ним декілька кредитних карт, зокрема картки "УніверсальнаGold" не знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки спростовуються випискою по особовому рахунку ОСОБА_2, довідкою про видачу кредиту, фото клієнта з карткою, деталізованою випискою по рахунку (а.с. 101-117, 125-147), які прийняті судом як достовірні.
З вищенаведених документів судом встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково виконував свої кредитні зобов'язання та періодично до 20.01.2014 року вносив на надані йому позивачем карткові рахунки грошові кошти на погашення заборгованості за договором, укладеним з позивачем, що підтверджує існування факту отримання ним кредитних коштів від банку на встановлених банком умовах та виникнення у банку права вимоги по їх поверненню, що не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, які є чинними, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену ст. 204 ЦК України, та обов'язковими для виконання з огляду на положення ст. 629 цього Кодексу.
Також, зі змісту вищезазначених розрахунків заборгованості ПАТ КБ "Приватбанк" та виписок по особовому рахунку вбачається, що в розрахунці проведеної заборгованості за договором, укладеним відповідачем, співпадають сума кредиту, дата укладення договору, розмір процентної ставки і порядок їх нарахування, та усі його умови, що не може бути підставою для визнання вказаних письмових доказів неналежними.
Як встановлено судом, відповідачем було порушено вимоги Умов та правил надання банківських послуг, тобто укладеного сторонами договору, та ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, а саме: прострочено повернення заборгованості по кредиту, в зв'язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту, відсотків та пені.
З цих підстав, суд критично відноситься до аргументів сторони відповідача щодо не укладення відповідачем кредитного договору, не підписання ним анкети-заяви та не ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг, погашення ним заборгованості у повному обсязі в період 2012-2013 років, не обгрунтованості розміру заборгованості, оскільки останні мають значні протиріччя між собою в поданих відповідачем заявах по суті та за своїм змістом зводяться до оспорення відповідачем розміру заборгованості, в той час як спростовуються вищенавденими письмовими доказами наданими позивачем.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає заявлені позовні вимоги в їх сукупності частково обґрунтованими, а саме повністю обгрунтованими вимоги щодо стягнення заборгованості по тілу кредита і відсоткам, частково обгрунтованими в частині заявленої суми пені, та необгрунтованими в частині стягнення штрафів, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 1, 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з ч.1 ст. 638 та ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 634 ч.1 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Постановою № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”, передбачено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
З цих підстав, враховуючи, що іншого належного розрахунку заборгованості суду надано не було, питання щодо припинення дії кредитного договору не ставилось, зменшення розміру пені відповідачем не заявлялось, суд визнає наданий банком розрахунок заборгованості по тілу та відсоткам обґрунтованим та доведеним.
Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
З цих підстав, в частині заявленої позивачем суми пені, суд вважає можливим застосувати спеціальний строк позовної давності тривалістю в один рік та з урахуванням звернення позивача до суду з позовом на початку лютого 2017 року, вважає можливим стягнути суму пені за період з 01.02.2016 року до 22.11.2016 року (оскільки до 01.02.2017 року заборгованість не заявлена), що згідно розрахунку заборгованості (а.с. 11) становитиме 900 грн.
Згідно ст. 625 та ст. 1052 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі невиконання ним обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець (позивач) має право вимагати від відповідача дострокового повернення позики та сплати належних йому процентів.
Втім, як видно з наданого позивачем розрахунку заборгованості, банком крім пені, також нараховані штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 3898,51 грн. (процентна складова від суми заборгованості).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до п. 1.1.5.25 Умов надання банківських послуг, за несвоєчасну оплату послуг, передбачених цим договором, Умовами і Правилами клієнт платить банку по кожному випадку порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (а.с. 20 оберт).
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг (а.с. 19) та Тарифів (а.с. 13), при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку судовий штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Отже, враховуючи положення ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому заявлені позивачем вимоги про одночасне їх стягнення з відповідача за прострочення сплати суми кредиту та відсотків суперечать вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст.509 ЦК, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, та зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення постановою у справі № 6-2003цс 15 від 21.10.2015 року.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафів такими, що суперечать наведеним вище законодавчим актам і правовим позиціям Верховного суду України, а тому останні задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Перевіряючи Договір на відповідність вимогам закону, суд встановив, що він конкретний, детально зазначає предмет договору, права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, термін дії договору й порядок зміни умов договору, інші та особливі умови договору, отже, містить усі істотні умови, передбачені законодавством для даного виду договору. Сторони, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, будь-яких заперечень на час укладення договору від ОСОБА_2 не надходило.
За таких обставин, суд вважає, що при укладенні договору б/н від 13.04.2012 року сторони досягли всіх істотних умов, кредитний договір відповідає положенням Цивільного кодексу України, вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Аналізуючи усі зібрані у справі докази, враховуючи, що спірний кредитний договір діяв до 30.06.2017 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» виконував свої зобов'язання по наданню грошових коштів повністю, ОСОБА_2 в період до 20.01.2014 року кредитний договір визнавався дійсним та виконувався ним, неправомірність кредитного договору прямо не випливає з закону і не встановлена судом, права відповідача як споживача не порушені, підстав для визнання договору недійсним судом не встановлено, розрахунок боргу наданий позивачем перевірений судом та відповідає виниклим спірним правовідносинам сторін, а тому всі заперечення представника відповідача фактично зводяться до оспорення нею суми заборгованості по кредиту шляхом надання власної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та їх тлумаченню на власний розсуд, що не може бути прийнято судом.
Враховуючи встановлені судом обставини та виниклі відповідно до них спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» має бути стягнута заборгованість за кредитним договором б/н від 13.04.2012 року у розмірі 75800 гривень 22 копійки, яка складається з наступного: 9481,43 грн. - заборгованість за кредитом; 65418,79 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 900 грн. - заборгованість за пенею.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача з на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у справі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 288-289 ЦПК України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 "Д", адреса для листування: вул.Набережна Перемоги, 50, місто Дніпро, 49094, р/р 29092829003111, МФО 305299, до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 13 квітня 2012 року у розмірі 75800 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот) гривень 22 копійки, яка складається з наступного: 9481,43 грн. - заборгованість за кредитом; 65418,79 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 900 грн. - заборгованість за пенею.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1762 гривні 00 копійок.
В частині позовних вимог щодо стягнення 2169,90 грн. заборгованості за пенею, штрафу 500 грн. (фіксована частина) та штрафу 3898,51 грн. (процентна складова) - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 16 жовтня 2018 року.
Суддя Я.В. Замкова