Ухвала
Іменем України
11 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 757/34973/18-ц
провадження № 61-44932св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Міністерство охорони здоров'я України,
третя особа - Одеський національний медичний університет,
розглянув касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2018 року у складі судді Новака Р. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,
У липні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення, в подальшому уточненій, в якій заявник просив заборонити Міністерству охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення конкурсу на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету та проводити конкурс на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2018 року заяву про забезпечення позову у справі № 757/34973/18-ц до подання позовної заяви ОСОБА_4 до МОЗ України, третя особа - Одеський національний медичний університет, про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Заборонено МОЗ України оголошувати конкурс на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету; заборонено МОЗ України вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення конкурсу на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету та проводити конкурс на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2018 року залишено без змін.
26 вересня 2018 року МОЗ України подало касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить указані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
Разом із тим, як зазначено у частині п'ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Із оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних рішень судів першої й апеляційної інстанцій.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною першою та другою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами процесуального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони МОЗ України оголошувати конкурс на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету, вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення конкурсу на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету та проводити конкурс на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету, оскільки невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги про те, що вжиті судом заходи забезпечення позову можуть призвести до порушення діяльності вищого навчального закладу є безпідставними, оскільки керівництво закладом на даний час здійснює виконуючий обов'язки ректора.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_4 обіймав посаду за контрактом, строк якого спливає в вересні 2018 року, були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову ОСОБА_4 до Міністерства охорони здоров'я України, третя особа - Одеський національний медичний університет, про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик