Іменем України
17 жовтня 2018 року
Київ
справа №274/5636/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16672/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргуВолинської митниці Державної фіскальної служби України
на постановуБердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2016 року (суддя: І.М. Хуторна)
та ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (колегія у складі суддів: Г.І. Майор, А.Ю. Бучик, С.М Шевчук)
у справі№274/5636/16-а
за позовомОСОБА_2
доВолинської митниці Державної фіскальної служби України
проскасування постанови у справі про порушення митних правил,
ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову Волинської митниці Державної фіскальної служби України у справі про порушення митних правил від 12 жовтня 2016 року № 2031/20502/2016 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України (далі - МК України).
Позов обґрунтовано тим, що 09 вересня 2016 року постановою Львівської митниці ДФС позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 чт. 470 МК України за перевищення встановленого строку транзитного перевезення автомобіля марки «Opel vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, більш ніж на десять діб. Вказаною постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. Згодом, постановою від 12 жовтня 2016 року, яку прийнято Волинською митницею ДФС, позивача повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за тих самих обставин та підстав, що і постановою від 09 вересня 2016 року. Посилаючись на недопустимість притягнення особи до одного і того ж виду юридичної відповідальності за одне і теж саме правопорушення, позивач просив позов задовольнити.
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позов задоволено. Скасовано постанову № 2031/20502/2016 від 12 жовтня 2016 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 470 МК України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що позивача двічі притягнуто до одного виду юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення, що суперечить положенням частини 1 статті 61 Конституції України.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09 вересня 2016 року заступником начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби Тодощук А.В. винесено постанову у справі про порушення митних правил №3456/20908/16, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною 3 статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.
Відповідно до вказаної постанови у справі про порушення митних правил підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності було перевищення встановленого статтею 95 МК України строку транзитного перевезення автомобіля «Opel vectra» реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1 більше ніж на десять діб, який був ввезений ОСОБА_2 на митну територію України 03 липня 2016 року через митний пост «Яготин» Волинської митниці ДЕС.
Разом з тим, протоколом про порушення митних правил від 23 вересня 2016 року №2031/20502/2016, складеним головним державним інспектором ВМО№1 м/п «Ягодин» Волинської митниці ДФС Салій С.М. було встановлено, що 03 липня 2016 року через митний пост «Яготин» Волинської митниці ДЕС. ОСОБА_2 було ввезено легковий автомобіль марки «Opel vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1. За інформацією і даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС було з'ясовано, що даний транспортний засіб слідував з метою транзиту на митну територію України, відповідно до частини першої статті 381 МК України. Встановлено, що позивач перевищив встановлений статтею 95 МК України строк транзитного перевезення автомобіля більше ніж на 10 днів.
Зазначене стало підставою для прийняття 12 жовтня 2016 року заступником начальника Волинської митниці ДФС - начальником управління боротьби з митними правопорушеннями Негріч Л.М. постанови у справі про порушення митних правил №2031/20502/2016, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною 3 статті 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.
Зважаючи на вищенаведене судами попередніх інстанцій правильно встановлені обставини у справі стосовно подвійного притягнення позивача до одного виду юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення, яке полягало у перевищенні строку вивезення автомобіля з митної території України більше ніж на 10 діб.
Враховуючи правильно встановлені судами обставини та посилання на положення частини першої статті 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність оскарженої постанови відповідача.
В касаційній скарзі, обґрунтовуючи правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач фактично посилається на встановлений факт порушення позивачем митних правил в частині перевищення встановленого строку транзитного перевезення автомобіля, що є правовою підставою для застосування штрафних санкцій у відповідності до частини третьої статті 470 МК України.
З приводу таких аргументів відповідача суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що судами попередніх інстанцій не ставилися під сумнів обставини, які свідчать про порушення позивачем митних правил, а задовольняючи позов суди виходили з того, що повторне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за одне і те саме правопорушення суперечить положенням частини 1 статті 61 Конституції України.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду щодо оскарження постанови про застосування адміністративного стягнення, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що оскаржувану постанову винесено відповідачем 12 жовтня 2016 року.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З позовом до суду позивач звернувся 12 листопада 2016 року, тобто поза межами строку, який визначено ст. 289 КУпАП. В той же час, звертаючись з позовом до суду, позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови.
Судом першої інстанції досліджувалося питання дотримання позивачем строків звернення до суду із позовом, внаслідок чого постановлено ухвалу від 21 листопада 2016 року про визнання поважними причини пропуску ОСОБА_2 десятиденного строку оскарження постанови.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду