Іменем України
17 жовтня 2018 року
Київ
справа №826/4456/16
адміністративне провадження №К/9901/53002/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
на ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (колегія суддів у складі: Н.М. Троян, Н.П. Бужак, В.А. Твердохліб)
у справі№ 826/4456/16
за позовомОСОБА_5
доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_5 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09 листопада 2015 року №0007471701.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09 листопада 2015 №0007471701 в частині визначення ОСОБА_5 грошового зобов'язання у сумі 11201,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу податкової інспекції залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору та належним чином засвідченої копії довіреності на підтвердження повноважень представника податкової інспекції, внаслідок чого відповідачу встановлено термін для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач подав суду заяву про відстрочення сплати судового збору разом з належним чином засвідченою копією довіреності на підтвердження повноважень представника податкової інспекції.
Заява про відстрочення сплати судового збору мотивована тим, що податкова інспекція позбавлена можливості сплатити судовий збір у зв'язку із відсутністю передбачених державою витрат на сплату судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року відмовлено у відстроченні сплати судового збору, а подану апеляційну скаргу повернено на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.
03 квітня 2018 року податкова інспекція повторно звернулася із апеляційною скаргою, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
У встановлений судом строк відповідачем було подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, разом з платіжним дорученням №194 від 04 травня 2018 року про сплату судового збору на суму 180 грн. У клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити провадження у справі.
В обґрунтування підстав поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідач посилається на відсутність можливості сплатити судовий збір на час звернення до суду з апеляційною скаргою вперше.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкової інспекції, у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладених у клопотанні про поновлення такого строку.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2018 року не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження. Крім того, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення матеріали справи не містять.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду справи по суті.
В обґрунтування касаційної скарги наголошує на тому, що податковий орган звертався з апеляційною скаргою вперше і її було подано з дотриманням строків на апеляційне оскарження, проте була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин незалежних від його волевиявлення. Відповідач також відзначає, що вживав усі можливі заходи, які залежали від відповідальних осіб з метою реалізації права податкового органу на апеляційне оскарження. З огляду на викладене, відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення ст. 296, 299 КАС України, не надав належної правової оцінки клопотанню податкового органу про поновлення строку на апеляційне оскарження, чим позбавив можливості на захист порушених прав відповідача.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
За змістом частини 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 3 статті 298 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Отже, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відтак, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставою для його поновлення є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що повторна апеляційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2018 року була подана поза межами законодавчо встановленого тридцятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані податковим органом в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що відповідачу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року.
Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.
Стаття 44 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Крім того, слід звернути увагу на те, що податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому питання внутрішньої організації виконання роботи його працівниками не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 03 квітня 2018 року, тобто майже через місяць після її первинного подання та повернення її судом апеляційної інстанції. При цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.
У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду