Ухвала
12 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 583/1779/18
провадження № 61-44986ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Литвиненко Оленою Леонідівною, на заочне рішення Охтирського районного суду Сумської області від 04 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у травні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 грудня 2007 року у розмірі 85 754,60 грн.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 липня 2018 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 грудня 2007 року станом на 31 березня 2018 року в сумі 8 748,59 грн та понесені судові витрати у розмірі 179,70 грн, а всього 8 928,29 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Постановою апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2018 року заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості по кредитному № б/н від 12 грудня 2007 року відмовлено.
28 вересня 2018 року через засоби поштового АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Охтирського районного суду Сумської області від 04 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2018 року. АТ КБ «ПриватБанк» посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у справі № 583/1779/18 становить 85 754,60 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 583/1779/18 є малозначною у силу вимог закону.
АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судові рішення суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у справах № 191/5077/166-ц, № 202/19403/13-ц, № 441/569/17, № 755/18246/15-ц, № 755/2720/16-ц. Проте АТ КБ «ПриватБанк» не обґрунтовує в чому проявляється суперечність та чому саме справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але має для банку виняткове значення, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором тягне загрозу неповернення банком залучених коштів вкладників та ставить під загрозу репутацію банку. Проте АТ КБ «ПриватБанк» не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи. Оскільки вказівка на невиконання відповідачем зобов'язань за договором фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для АТ КБ «ПриватБанк».
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для АТ КБ «ПриватБанк».
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на заочне рішення Охтирського районного суду Сумської області від 04 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат