Іменем України
18 жовтня 2018 року
м. Київ
справа №822/6187/15
адміністративне провадження №К/9901/14096/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2015р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016р. у справі за його позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ПАТ Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, визнати ОСОБА_1 кредитором ПАТ «КБ «Надра» та внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», а саме включити ОСОБА_1 до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звертався до відповідача у встановлений для цього строк з кредиторською вимогою у формі заяви про повернення коштів, нарахованих за договорами вкладу в сумі 67003,33 грн. Заява була отримана відповідачем, однак, з невідомих причин не розглянута у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" та не передана уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку. З огляду на зазначене, позивач був позбавлений можливості одержати належні йому кошти.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2015р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016р., у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що не включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, є результатом протиправним дій ПАТ «КБ «Надра», які спрямовані на протизаконне позбавлення його права власності - грошових коштів, яке в силу положень ст. 41 Конституції України є непорушним.
Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Посилався на те, що суди повно та всебічно розглянули справу і ухвалили законні, обґрунтовані рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.09.2014р. між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» був укладений Договір №2024921 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ «Перший», відповідно до п.1.1 якого вкладник передав, а Банк прийняв грошову суму в розмірі 4002,84 доларів США на строк 6 місяців (п.2.2) зі сплатою процентів по вкладу за ставкою 12 % річних.
Згідно з п.2.3 Договору вкладу-1 датою повернення вкладу сторони визначили 18.03.2015р.
31.10.2014р. між позивачем та ПАТ "КБ "Надра" був укладений Договір №2058341 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг "ПУ "Перший", відповідно до п.1.1 якого вкладник передав, а Банк прийняв грошову суму в розмірі 8024,76 доларів США на строк 3 місяці (п.2.2) зі сплатою процентів по вкладу за ставкою 11% річних.
Згідно з п.2.3 Договору вкладу-2 датою повернення вкладу сторони визначили 31.01.2015р.
Крім того, 07.11.2014р. між позивачем та ПАТ "КБ "Надра" був укладений Договір №2063111 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг "ПУ "Перший", відповідно до п.1.1 якого вкладник передав, а Банк прийняв грошову суму в розмірі 1050,00 доларів США на строк 3 місяці (п.2.2) зі сплатою процентів по вкладу за ставкою 11% річних.
Згідно з п.2.3 Договору вкладу-3 датою повернення вкладу сторони визначили 07.02.2015р.
26.11.2014р. між позивачем та ПАТ "КБ "Надра" був укладений Договір №2074462 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг "ПУ "Перший", відповідно до п.1.1 якого вкладник (позивач) передав, а Банк прийняв грошову суму в розмірі 1200,00 Євро (надалі - вклад) на строк 3 місяці (п.2.2) зі сплатою процентів по вкладу за ставкою 10% річних.
Згідно з п.2.3 Договору вкладу - 4 датою повернення вкладу сторони визначили 26.02.2015р.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2016р. №26 вирішено розпочати з 06.02.2015р. виведення ПАТ "КБ "Надра" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації з 05.02.2015р. по 05.05.20165. включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну.
Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 23.04.2015р. №85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації та повноваження уповноваженої особи Фонду до 05.06.2015р. включно.
04.06.2015р. Постановою Правління Національного банку України №356 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.06.2015р. №113 здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Надра" припинено та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Надра". Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію у ПАТ "КБ "Надра" призначено Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05.06.2015р. по 04.06.2015р. включно.
Оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку було надруковано в газеті "Голос України", 12.06.2015р., в якому було зокрема зазначено, що вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування даного оголошення в газеті "Голос України" за адресою: м. Київ, вул. Артема, 15, 04053.
Крім того судами встановлено, що 28.04.2015р. та 25.05.2015р. позивачу було здійснено виплату гарантованої суми коштів, в сумі 200000,00 грн.
25.06.2015р. позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення до списку кредиторів для отримання коштів в сумі 2326,98 доларів США та 1219,18 Євро, що не були відшкодовані гарантованою сумою, виплаченою Фондом. Відомостей про акцепт чи відмову у прийнятті цієї заяви не отримав.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що тільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів наділена повноваженнями приймати будь-які рішення щодо відхилення чи акцептування вимог кредиторів, складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, визначати суму заборгованості кожному кредитору та відносити вимоги до певної черги погашення. Водночас, вимоги не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними, однак, не в силу рішення Фонду гарантування вкладів чи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, а в силу закону.
Враховуючи, що у встановлений в оголошенні, надрукованому в газеті «Голос України», строк від позивача на адресу ПАТ "КБ "Надра" (вул. Артема, буд. 15, м. Київ, 04053) не було подано жодної заяви з кредиторськими вимогами, натомість заява позивача про акцептування кредиторських вимог була складена та заявлена уповноваженій особі Фонду 22.09.2015р., тобто поза межам строків визначених у ст. ст.45, 49 Закону №4452-VІ, суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 1, 7 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як встановлено ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом про включення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Комерційний Банк «Надра».
За змістом ст. 2, 3, 4, 37, 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон №4452-VI) на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Отже, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону №4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.
Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону №4452-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договоріу, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.
Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України у редакції, чинній на час прийняття рішень) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у ч. 1 ст. 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі №826/7532/16, від 23.05.2018р. у справі №811/568/16 та від 27.06.2018р. у справі №819/583/16.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017р.) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Згідно із ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Відповідно до ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що за предметом спору та суб'єктним складом сторін, вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а тому судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст. 242, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2015р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016р. - скасувати.
Провадження у справі №822/6187/15 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити дії, - закрити.
Роз'яснити позивачу, що спір може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук