18 жовтня 2018 року
Київ
справа №825/1612/18
адміністративне провадження №К/9901/64083/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Білоуса О.В., Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 67348,50 грн за період з 26 червня 2017 року по 20 грудня 2017 року без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 86719,38 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 27 червня 2017 року по 20 грудня 2017 року без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено в повному обсязі.
14 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.А.Данилевич
І.Л.Желтобрюх