Іменем України
Київ
16 жовтня 2018 року
справа №826/6438/15
адміністративне провадження №К/9901/13495/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року (судді Кузьменко В.А., Арсірій Р.О., Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року (судді Кузьменко В. В., Василенко Я.М., Степанюк А. Г.) у справі №826/6438/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» до Дніпропетровської митниці ДФС та Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару,
У квітні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) та Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару від 25 лютого 2015 року №КТ-110000003-0028-2015; визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України, викладеного у формі листа від 02 лютого 2015 року №2051/6/99-99-25-04-03-15, щодо класифікації товарів за УКТЗЕД, згідно якого товар "ароматизатор Гриби 15.03.9903" класифіковано за кодом УКТЗЕД 2103909000.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про визначення коду товару від 25 лютого 2015 року №КТ-110000003-0028-2015, в решті позову - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності безпідставності винесення спірного рішення про визначення коду товару.
У березні 2016 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 11 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Розваляєва Т.С.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №826/6438/15 з суду першої інстанції.
1 лютого 2018 року справу №826/6438/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).
У касаційній скарзі митний орган доводить помилковість оцінки, наданої судами попередніх інстанцій встановленим обставинам справи, просить скасувати судові рішення цих судів. Посилаючись на порушення судами норм статей 69, 257, 357 Митного кодексу України, статей 86, 159, 212 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржених судових рішень), відповідач не обґрунтовує, в чому саме полягають ці порушення. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження із висновками судів попередніх інстанцій та з їх правовою оцінкою обставин справи.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Позивач імпортував товар (ароматизатор Гриби 15.03.9903) з метою митного оформлення якого подав до митного органу митну декларацію №110130000/2014/509422, в якій вказано код товару згідно УКТ ЗЕД 2106 90 98 90 (Харчові продукти, в іншому місці не зазначені: інші), ставка мита 0%.
25 лютого 2015 року відповідач прийняв спірне рішення про визначення коду товару, яким змінив заявлений позивачем до митного оформлення код УКТ ЗЕД на 2103 90 90 00 (Продукти для приготування соусів і готові соуси; смакові добавки та приправи змішані; порошок гірчиці та готова гірчиця: - інші), ставка мита 10%.
Правовими підставами для прийняття рішення зазначено Закон України «Про митний тариф України» та документи, подані для митного оформлення.
Оцінюючи спірні правовідносини, суди виходили з Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (розділи IV - V), затверджених наказом Міністерство доходів і зборів України від 14 січня 2014 року №15 (чинного на час спірних правовідносин), відповідно до яких до товарної позиції 2103 включаються готові продукти.
Позаяк у висновку товарознавчого експертного дослідження №01/09-15 від 07 вересня 2015 року, призначеного судом та здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-експертна палата України", зазначено, що спірний товар не призначений та не придатний для безпосереднього вживання в їжу, за характеристиками не відповідає товарній позиції 2103, а за визначальними властивостями відповідає коду 2106 90 98 90, Суд вважає правильною правову оцінку обставин справи, здійснену судами попередніх інстанцій.
Суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про неправильне визначення коду товару за УКТ ЗЕД, оскільки такий висновок базується виключно на припущеннях відповідача про неможливість класифікації поданого до митного оформлення товару за визначеним Товариством кодом за УКТ ЗЕД, що стало підставою для прийняття спірного рішення.
За змістом частини 4 статті 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
За змістом правила 3а Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України, що є додатком до Закону України «Про Митний тариф України» вбачається, що у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.
Класифікація товарів для цілей митного оформлення відбувається згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (КН ЄС), відповідно до статті 311 Митного кодексу України. Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 428, відповідно до пункту 2 якого УКТ ЗЕД, є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.
Аналіз вищенаведених норм, з урахуванням правової оцінки обставин справи, наданої судами попередніх інстанцій, свідчить про безпідставність спірного рішення митного органу внаслідок недоведення останнім наявності підстав для зміни коду товару за власною ініціативою в межах процедури митного оформлення.
Верховний Суд за результатами розгляду справи вважає, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо самостійного визначення коду товару, оскільки митним органом не доведено порушення Товариством правил класифікації товару за УКТ ЗЕД.
Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що під час попередніх митних оформлень імпорту аналогічного товару, він класифікувався за кодом 2106 90 98 90, що було прийнято митним органом.
Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі №826/6438/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер