Іменем України
17 жовтня 2018 року
Київ
справа №166/722/17
адміністративне провадження №К/9901/34664/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (головуючий суддя Нос С.П., судді: Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста "Доманове" Волинської митниці ДФС Бондаренко Ігор Геннадійович, заступник начальника Волинської митниці ДФС - начальник управління протидії митними правопорушеннями ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови,
В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил №1818/20500/17 від 14 червня 2017 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 8500,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилався на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення було складено митницею за його відсутності, чим фактично позбавлено передбаченого частиною 4 статті 494, статтею 498 Митного кодексу України (далі - МК України) права надати пояснення та заперечення щодо нього; крім того, будь-які документи, необхідні для поміщення транспортного засобу в митний режим «транзит» (зокрема, в підтвердження права власності на автомобіль), у нього відсутні та посадовій особі митниці не подавались; до того ж, посвідчення водія та будь-яких навиків керування транспортними засобами позивач не має, документів на право представництва його інтересів не видавав й це, на його думку, також унеможливлює ввезення ним на територію України спірного автомобіля.
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 23 червня 2017 року, зокрема, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Доманове" Волинської митниці ДФС Бондаренка Ігоря Геннадійовича та заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митними правопорушеннями ОСОБА_4.
Постановою Ратнівського районного суду Волинської області від 13 липня 2017 року позов задоволено: скасовано постанову в справі про порушення митних правил №1818/20500/17 від 14 червня 2017 року, винесену заступником начальника Волинської митниці ДФС - начальником управління протидії митними правопорушенням ОСОБА_4, щодо вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України, та накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що протокол про адміністративне правопорушення №1818/20500/17 від 30 травня 2017 року не містить часу вчинення такого правопорушення; крім того, позивач викликався до митного поста «Доманове» 29 травня 2017 року, тоді як протокол складено 30 травня 2017 року й доказів його повідомлення про необхідність прибути у вказану дату відповідачем не надано, а відтак порушено право ОСОБА_2 на захист; разом з тим, згідно з довідкою №2744/66/01-2017 від 17 червня 2017 року Головного управління Національної поліції у Волинській області Ратнівського відділу поліції позивач посвідчення водія не отримував та як позбавлений права керування всіма видами транспорту не значиться, а отже він не міг як водій в'їхати на територію України 11 березня 2017 року, що відображено в даних Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотивуючи прийняте рішення, апеляційний суд, посилаючись на положення статті 366 МК України та Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118 (у редакції наказу Державної митної служби України від 17 березня 2008 року №229) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 року за №1428/11708 (далі - Правила №1118) зазначав, що оскільки автомобіль AUDI A6 реєстраційний номер НОМЕР_1 пропущено на митну територію України в режимі «транзит», то при його митному оформленні працівнику митниці було подано необхідні для цього документи, зокрема, видане на ім'я позивача доручення на право керування (розпорядження) ввезеним транспортним засобом; разом з тим, позивачем ані Волинській митниці ДФС під час розгляду справи про порушення митних правил, ані суду не надано жодних документів, які б вказували на поважність порушення ним строків транзитного переміщення транспортного засобу, та/або підтверджували наявність передбачених частиною 1 статті 460 МК України підстав для його звільнення від відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач наводив ті ж мотиви та доводи, що зазначались ним в позовній заяві при її поданні (відсутність посвідчення водія), а також неподання відповідачем доказів в підтвердження наявності у ОСОБА_2 під час перетину державного кордону права власності або користування спірним транспортним засобом й, крім того, неврахування та недослідження судом тієї обставини, що згідно баз даних відповідача в автомобілі під час перетину державного кордону знаходилось дві особи, проте дані внесено лише щодо позивача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою, а в подальшому, відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він вважає законним та обґрунтованим, - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Так, суди встановили, що 30 травня 2017 року державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста "Доманове" Волинської митниці ДФС Бондаренком Ігорем Геннадійовичем складено протокол №1818/20500/17 про порушення громадянином України ОСОБА_2 митних правил, в якому зазначено, що 11 березня 2017 року він в митному режимі «транзит» ввіз на митну територію України через митний пост «Доманове» Волинської митниці ДФС автомобіль марки AUDI A6 реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Польща) та станом на 30 травня 2017 року останній не вивіз й в інший митний режим не заявив. Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля з митної території України закінчився 21 березня 2017 року.
Вказаний протокол було надіслано позивачеві листом митного поста «Доманове» Волинської митниці ДФС від 30 травня 2017 року №2049/03-70-67/20 та одержано адресатом 03 червня 2017 року. При цьому, як в листі, так і в самому протоколі зазначено дату розгляду справи - 14 червня 2017 року. Відтак ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак до митного органу не з'явився.
14 червня 2017 року заступник начальника Волинської митниці ДФС - начальник управління протидії митними правопорушеннями ОСОБА_4, розглянувши матеріали справи про порушення митних правил, виніс постанову №1818/20500/17, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.
Статтею 90 МК України передбачено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
В пункті 57 частини 1 статті 4 МК України закріплено визначення поняття «товари», якими є будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом (частина 1 статті 381 МК України).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 95 МК України строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до частини 3 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил згідно з пунктом 1 частини 1 статті 491 МК України є підставою для порушення справи про порушення митних правил.
Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 1 статті 494 МК України).
За змістом частини 1 статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Згідно з пунктом 3 розділу 1 Правил №1118 транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред'явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою.
Відповідно до пункту 7 розділу 1 Правил №1118 власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, крім іншого, документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Пунктом 9 розділу 1 Правил №1118 передбачено, що транспортний засіб, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження), не підлягає пропуску через митний кордон України.
Проте, зазначені норми Правил №1118 як такі залишились поза увагою суду першої інстанції.
Суд же апеляційної інстанції, хоча й послався в постанові від 05 жовтня 2017 року на пункт 9 розділу 1 та пункт 3.1 розділу 9 Правил №1118, разом з тим, свій висновок про можливість пропуску автомобіля AUDI A6 реєстраційний номер НОМЕР_1 на митну територію України в режимі «транзит» лише після подання працівнику митниці при його митному оформленні необхідних для цього документів, зокрема, виданого на ім'я позивача доручення на право керування (розпорядження) ввезеним транспортним засобом, фактично ґрунтував лише на лінгвістичному та логічному розумінні змісту цих положень.
При цьому, суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, жодних документів щодо наявності у позивача права власності або користування (у тому числі з правом розпорядження) на спірний транспортний засіб та вповноваження ним будь-яких осіб на пред'явлення автомобіля для здійснення митного контролю і митного оформлення не витребовували й не досліджували, а тому, як наслідок, прийшли до передчасних висновків відповідно про задоволення позову та відмову в його задоволенні.
Крім того, суд апеляційної інстанції, залишивши поза увагою ту обставину, що ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 23 червня 2017 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Доманове" Волинської митниці ДФС Бондаренка Ігоря Геннадійовича та заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митними правопорушеннями ОСОБА_4, в порушення норм Кодексу адміністративного судочинства України ані про відкриття апеляційного провадження у справі, ані про результати її апеляційного перегляду вказаних осіб не повідомив й жодних судових рішень на їх адреси не надсилав.
Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За правилами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 13 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду