Іменем України
Київ
16 жовтня 2018 року
справа №826/2352/15
адміністративне провадження №К/9901/9173/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року у складі судді Саніна Б.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у складі суддів Бистрик Г.М., Желтобрюх І.Л., Шостака О.О. у справі №826/2352/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішення та інкасових доручень,
14 лютого 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, правонаступником якого є Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування з дати його прийняття рішення податкового органу від 04 лютого 2015 року № 352 та визнання протиправними та скасування, з дати їх оформлення, інкасових доручень (розпорядження) відповідача від 04 лютого 2015 року №2, №3, №4, №5 оформлених на підставі цього рішення, з мотивів безпідставності їх прийняття.
08 квітня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, задоволені позовні вимоги Товариства, визнане протиправним та скасоване, з дати його прийняття, рішення податкового органу від 04 лютого 2015 року № 352, визнані протиправними та скасовані з дати їх оформлення інкасові доручення (розпорядження) цього органу від 04 лютого 2015 року №2, №3, №4, №5 прийняті на підставі та на виконання цього рішення, з мотивів протиправності рішення, обумовленої відсутністю підстав його винесення, і як наслідок цього безпідставністю оформлення відповідачем на підставі протиправного рішення інкасових доручень про стягнення коштів.
19 червня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач доводить, що наявність самостійно визначеного податкового боргу позивачем перед бюджетом, який ним самостійно не погашений, обумовив вжиття податковим органом заходів з примусового стягнення заборгованості до бюджету виключно в межах та в порядку передбаченому пунктом 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України.
22 червня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №826/2352/15 із Окружного адміністративного суду м. Києва.
10 липня 2015 року справа №826/2352/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
27 липня 2015 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, до Вищого адміністративного суду України, у яких позивач зазначає, що наявність зобов'язань Держави щодо повернення Товариству надміру сплачених грошових зобов'язань унеможливлює винесення будь-яким контролюючим органом рішення про стягнення з нього податкового боргу за приписами пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України.
Позивач доводить порушення застосованого відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій, посилаючись на відсутність встановленого законодавством порядку, в якому відбувається стягнення коштів з рахунків платника податків у банках (стягнення безготівкових коштів) на підставі рішення керівника контролюючого органу, а також затвердженої у спосіб, встановленої чинним законодавством України форми рішення контролюючого органу, на підставі якого проводиться безготівкове стягнення коштів, прийняття відповідачем спірного рішення та впливає на правовий статус інкасових доручень, що суперечить частині другій статті 19 Конституції України.
З урахуванням наведених позицій позивач просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
25 січня 2018 року справа №826/2352/15 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/9173/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 0013390, є платником податку перебуває на податковому обліку податкового органу.
04 лютого 2015 року керівником податкового органу прийнято Рішення №352 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ «Укрнафта», без визначення суми податкового боргу (том 1 арк. справи 61).
04 лютого 2015 року на підставі Рішення №352 податковим органом оформлено та направлено обслуговуючому банку позивача інкасові доручення №2, №3, №4, №5 на загальну суму 37 012 494,88 грн. (том 1 арк. справи 17-20).
13 березня 2015 року виконуючим обов'язки начальника податкового органу (без зазначення повноважень) складена та підписана довідка №32/9/25-010 про податкову заборгованість Товариства станом на 13 березня 2015 року, згідно якої загальна сума податкового боргу позивача становить 47 009 642,97 грн.
Відтак, склад податкового боргу Товариства перед бюджетом та стан заборгованості бюджету (Держави) перед платником податків на момент прийняття спірного рішення
податковим органом не визначався.
Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися на системному аналізі положень підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 59.1 статті 59, пунктів 95.1-95.4 статті 95 Податкового кодексу України та пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, який почав діяти з 01 січня 2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-8, яким тимчасово встановлено, що до 01 липня 2015 року у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, з огляду на який дійшли висновку про можливість застосування цієї норми за сукупності певних умов, серед яких обов'язково має бути відсутність зобов'язання Держави.
Судами попередніх інстанцій на підставі актів проведення звіряння розрахунків між Товариством та податковими органами встановлено наявність у позивача переплати по збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом, яка унеможливлює підстави для застосування податковим органом стягнення податкового боргу у спосіб передбачений пунктом 32 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наявність переплати по збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом, доводить існування зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань та унеможливлює прийняття спірного рішення і як наслідок його реалізацію.
Суд визнає, що відсутність підстав для прийняття спірного рішення вказує на недоцільність оцінки інших доводів сторін наведених у касаційній скарзі та запереченнях на неї.
Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого касаційна скарга є невмотивованою.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі №826/2352/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер