Іменем України
Київ
16 жовтня 2018 року
справа №804/13992/14
адміністративне провадження №К/9901/9404/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у складі судді Єфанової О.В. та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у складі суддів Кругового О.О., Богданенка І.Ю., Дадим Ю.М. у справі № 804/13992/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігмаплюс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
05 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігмаплюс" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу, які полягають у проведенні зустрічної звірки Товариства, за результатами яких складено акт від 20 серпня 2014 року № 959/22-02/38906657 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з суб'єктами господарювання ТОВ «Сігмаплюс» за березень 2014 року», визнати протиправними дії податкового органу щодо коригування показників податкової звітності Товариства в усіх електронних баз даних, в тому числі, дії з виключення з усіх електронних баз даних Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, в тому числі, в базах «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Сігмаплюс», здійснені на підставі акту від 20 серпня 2014 року № 959/22-02/38906657 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з суб'єктами господарювання ТОВ «СІГМАПЛЮС» за березень 2014 року» та зобов'язати податковий орган відновити показники податкової звітності Товариства в усіх податкових базах даних, в тому числі, зобов'язати відобразити в усіх електронних базах даних та в інформаційній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які Товариство зазначило у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2014 року.
20 листопада 2014 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 14 травня 2015 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов Товариства задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії податкового органу щодо коригування показників податкової звітності Товариства в усіх електронних баз даних, в тому числі, дії з виключення з усіх електронних баз даних ДПІ ГУ Міндоходів, в тому числі, в базах «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством, здійснені на підставі акту № 959/22-02/38906657 від 20 серпня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки з суб'єктами господарювання ТОВ «Сігмаплюс» за березень 2014 року», зобов'язано податковий орган відновити показники податкової звітності Товариства в усіх податкових базах даних, в тому числі, зобов'язати відобразити в усіх електронних базах даних та в інформаційній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які Товариство зазначило у податкових деклараціях з податку на додану вартість березень 2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.
24 червня 2015 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Касаційна скарга утримує в собі посилання на те, що Товариством не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за перевіряємий період з контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями.
25 червня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/13992/14.
22 липня 2017 року справа № 804/13992/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
25 січня 2018 року справа № 804/13992/14 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/9404/18 з Вищого адміністративного суду України передана до Верховного Суду.
Заперечення на касаційну скаргу (відзив) на адресу Суду від Товариства не надходили, що не перешкоджає перегляду судових рішень.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариства за період березень 2014 року, за результатами яких складено акт №959/22-02/38906657 від 20 серпня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сігмаплюс» (код за ЄДРПОУ 38906657) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, та сплати податків та зборів за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року».
Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій, висновуючись на аналізі пункту 73.5 статті 73, положень Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок), обґрунтовано вважали, що зустрічна звірка проводиться лише у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, а, отже, й висновки в тому числі для з'ясування реальності господарських відносин та повноти відображення їх в обліку платника податків можуть бути зроблені та викладені у довідці за результатами проведення зустрічної звірки лише у випадку співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто, спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного здійснення таких дій, не можуть вважатись діями по проведенню зустрічної звірки. Разом з тим, як встановили суди попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин податковий орган зустрічної звірки Товариства не проводив, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів позивача не здійснював, відповідної довідки не складав, про що свідчить й сам акт про неможливість проведення зустрічної звірки.
Висновуючись на аналізі положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, якими надано визначення документальної перевірки та її видам, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, податкової інформації тощо, суди попередніх інстанцій установили відсутність такої перевірки у плані роботи контролюючого органу, а також зазначили про не надання відповідачем доказів на підтвердження існування в межах спірних правовідносин будь-якої підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, перелік яких визначений в пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Висновки викладені податковим органом у акті про неможливість проведення зустрічної звірки є за своєю суттю нічим іншим, як висновками складеними за результатами перевірки, які здійснюються податковим органом з метою контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства суб'єктами господарювання, а не з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, чим є по суті зустрічна звірка.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визнання недостовірними показників податкової декларації платника податків у інший спосіб, ніж винесення податкового повідомлення-рішення, чинним законодавством не передбачене. Не прийняття (та неможливість прийняття) податкового повідомлення - рішення за результатами не проведеної звірки, відсутність підстав для внесення до бази даних інших відомостей ніж зазначені Товариством у поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, обумовлює протиправність вчинених відповідачем дій та доводить порушення способу реалізації податковим органом владних управлінських функцій.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження податковим органом з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі № 804/13992/14 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер