Іменем України
Київ
16 жовтня 2018 року
справа №815/6513/16
адміністративне провадження №К/9901/45259/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (суддя Вовченко O.A.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (судді Ступакова І.Г., Бітов А.І., Лук'янчук О.В.) у справі №815/6513/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індел" до Державного інспектора митного посту "Одеса-порт" Одеської митниці Державної фіскальної служби Лебеда Володимира Олексійовича, третя особа: Одеська митниця Державної фіскальної служби, про скасування рішення та стягнення збитків,
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Індел" (далі по тексту - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державного інспектора митного посту "Одеса-порт" Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000152/2 від 19 жовтня 2016 року та стягнути з відповідача збитки, спричинені його діями та бездіяльністю, що призвели до істотного затягування розмитнення товару в загальній сумі 5168,06 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, позов задоволено частково, скасовано рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000152/2 від 19 жовтня 2016 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.
У серпні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 18 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Мороз Л.Л.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №815/6513/16 з суду першої інстанції.
22 березня 2018 року справу №815/6513/16 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: положень статей 52, 53, 54, 58 Митного кодексу України, розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства Фінансів України №599 від 24 травня 2012 року, стандартних правил 6.3 та 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм митного контролю, затверджених наказом Міністерства Фінансів України №684 від 31 травня 2015 року, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11 вересня 2015 року, вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час винесення оскаржених судових рішень), просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.
Заперечень на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Позивач імпортував товар (хімічну сировину для використання у косметичній та фармацевтичній галузі), придбаний у компанії Blanver Farmoquimica LTDA (Бразилія), згідно контракту № 11.07/16 від 11 липня 2016 року, специфікації №1 до контракту, інвойсу ЕХР.8891 від 26 серпня 2016 року. Умови поставки FOB Сантос (Бразилія).
З метою митного оформлення імпортованого товару декларант позивача подав до митного органу митні декларацію №500060702/2016/014233 від 12 жовтня 2016 року, в якій митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору (контракту).
До митної декларації долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.
У зв'язку зі спрацюванням системних профілів ризику відповідача щодо можливого заниження митної вартості, митний орган витребував у Товариства додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, каталоги та прейскуранти виробника товару, експертні висновки про вартісні і якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Обґрунтування того, яким чином та які саме сумніви митного органу щодо правильності визначення митної вартості зможуть підтвердити витребувані документи, відповідачем не наведено.
Спірним рішенням відповідача митну вартість скориговано у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в митного органу інформації.
Підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості стало ненадання витребуваних митним органом додаткових документів.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо належного підтвердження транспортної складової митної вартості, спростовано і відхилено його про не підтвердження її цінової складової.
Крім того суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
З такими висновками погоджується Суд.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.
За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).
Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.
Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів.
Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі №815/6513/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер