17 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2658/18
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Яковенка М.М.
суддів: Тацій Л,В., Старосуда М.І.
секретарі судового засідання: Жданюк Г.О.
за участі представника відповідача: Репета Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2018 року (головуючий 1 інстанції: Панченко О.В.) по справі № 820/2658/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови,
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд :
- прийняти рішення про визнання бездіяльності про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом за № Г-2762/0/1929/0/95-18 від 06.03.2018р. у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області і передання позивачу зазначеної ділянки у власність з урахуванням висновків суду по даній справі;
- зобов'язати відповідача відповідно до ст. 382 КАС України у15-тиденний термін після набрання чинності рішення подати звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2018 року позов задоволено частково (а.с. 79-84).
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену у листі за № Г-2762/0/1929/0/95-18 від 06.03.2018 р., у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області;
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області і передання позивачу зазначеної ділянки у власність з урахуванням висновків суду по даній справі.
У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт вказує на відсутності порушень з боку відповідача при наданні відповіді позивачу щодо затвердження проекту землеустрою.
Представник апелянта наполягав на задоволені апеляційної скарги у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Неявка сторони позивача в судове засідання не є перешкодою для розгляду та прийняття судового рішення за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги відповідно до ст.308 КСАС України, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач первісно звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з заявою від 05.08.2017 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та передання її в подальшому йому у власність.
У заяві було зазначено, що вказана земельна ділянка необхідна позивачу для ведення особистого селянського господарства. Крім того, у заяві вказано, що правом на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності в межах норм, встановлених ст. 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_3 не скористався.
Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області листом від 19.08.2017р. № Г-22529/0/6-19693/0/21-17 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та направлено проект землеустрою для доопрацювання за таких підстав, а саме: необхідно надати опис GPS-устаткування відповідно до вимог пункту 4.4.16 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 ( ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09.04.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 № 393/2833 та підтвердження його реєстрації, згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок" від 13.07.1998 № 1075. Крім того, у листі повідомлено позивача, що у витязі з Державного земельного кадастру відсутні підстави для визначення цільового призначення та виду використання сформованої земельної ділянки та не надана інформація відповідності особи позивача критеріям, визначеним п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".
Не погодившись із фактичною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, результатом чого стало ухвалення Харківським окружним адміністративним судом постанови від 14.11.2017р. у справі № 820/4852/17, яка набрала законної сили, згідно якої визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом за № Г-22529/0/6-19693/0/21-17 від 19.08.2017 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з урахуванням висновків суду.
В зв'язку з наведеним відповідачем позивачу надано лист від 06.03.2018р. № Г-2762/0-1929/0/95-18 (а.с. 7), згідно якого зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 зареєстрована в державному земельному кадастрі з помилками. При цьому, як вказує відповідач, у представленому на розгляд проекту землеустрою(на титульному аркуші), на матеріалах документації із землеустрою, що містять графічне зображення об'єктів державного земельного кадастру, аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь відсутня позначка державного кадастрового реєстратора про внесення змін до державного земельного кадастру.
Задовольняючи позов суд першої інстанції висновувався на неправомірності дій відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_3
Здійснюючи апеляційний перегляд рішення, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.
У відповідності до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
У свою чергу, частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У відповідності до ч.4 ст.186-1 ЗК України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.5ст.186-1 ЗК України).
Згідно з ч.6 ст.186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Частиною 8 статті 186-1 ЗК України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Таким чином, статтею 186-1 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.
Статтею 186-1 ЗК України не передбачено можливості направлення проекту землеустрою на доопрацювання без складення висновку про відмову в затвердженні проекту землеустрою листом про розгляд заяви, як це було зроблено відповідачем по справі.
При цьому, суд зауважує, що у розумінні ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Слід відмітити, що позивачем при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Харківській області надавався проект землеустрою, який містить усі складові, передбачені статтею 50 Закону України "Про землеустрій", однак, відповідачем за результатами розгляду заяви позивача та проекту землеустрою не прийнято рішення (висновку), передбаченого ст.186-1 ЗК України про затвердження цього проекту або відмову в його затвердженні.
При цьому, зі змісту листа від 06.03.2018р. вбачається, що відповідачем фактично відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою, проте, не встановлено строку для усунення недоліків проекту, як це передбачено частиною 8 статті 186-1 ЗК України.
Таким чином, на думку суду, відповідач у спірних відносинах вже реалізував свої дискреційні владні повноваження, відмовивши ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою не у спосіб, встановлений законом.
З урахування викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Судове рішення не може бути скасовано з формальних підстав.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2018 року по справі № 820/2658/18- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.
У повному обсязі складена 18 жовтня 2018 року.
Головуючий суддя (підпис)М.М. Яковенко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій М.І. Старосуд