16 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3713/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Лях О.П.
суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.
при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року (повний текст складено 18.06.2018 року, головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В., м.Харків) по справі № 820/3713/18 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського національного університету внутрішніх справ, в якому просив:
- визнати протиправними дії Харківського національного університету внутрішніх справ щодо відмови надати відкриту за режимом доступу публічну інформацію, яка має публічний інтерес, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб'єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади ректора, проректора, декана, директора інституту, вченого секретаря ХНУВС, а саме: ОСОБА_2, ректора; ОСОБА_3, ректора; ОСОБА_4, ректора; ОСОБА_5, першого проректора з навчально-методичної та наукової роботи, першого проректора; ОСОБА_6, першого проректора; ОСОБА_7, проректора з наукової роботи; ОСОБА_8, проректора по службі; ОСОБА_9, проректора з кадрового забезпечення, проректора з кадрового забезпечення та міжнародних зв'язків, проректора; ОСОБА_10, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_11, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_12, проректора; ОСОБА_13, декана факультету №1; ОСОБА_14, декана факультету №2; ОСОБА_15, декана факультету №3; ОСОБА_16, декана факультету №3; ОСОБА_17, декана факультету №4; ОСОБА_18, декана факультету №5; ОСОБА_19, декана факультету №5; ОСОБА_20, директора навчально-наукового інституту права та масових комунікацій, декана факультету права та масових комунікацій; ОСОБА_21, декана факультету №6; ОСОБА_22, вченого секретаря; ОСОБА_23, вченого секретаря, ученого секретаря;
- зобов'язати Харківський національний університет внутрішніх справ надати протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності постанови суду, відкриту публічну інформацію, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб'єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади ректора, проректора, декана, директора інституту, вченого секретаря Харківського національного університету внутрішніх справ, крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 Закону України "Про засади та запобігання та протидії корупції", а саме: щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а саме: ОСОБА_2, ректора; ОСОБА_3, ректора; ОСОБА_4, ректора; ОСОБА_5, першого проректора з навчально-методичної та наукової роботи, першого проректора; ОСОБА_6, першого проректора; ОСОБА_7, проректора з наукової роботи; ОСОБА_8, проректора по службі; ОСОБА_24, проректора з кадрового забезпечення, проректора з кадрового забезпечення та міжнародних зв'язків, проректора; ОСОБА_10, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_11, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_12, проректора; ОСОБА_13, декана факультету №1; ОСОБА_14, декана факультету №2; ОСОБА_15, декана факультету №3; ОСОБА_16, декана факультету №3; ОСОБА_25, декана факультету №4; ОСОБА_18, декана факультету №5; ОСОБА_19, декана факультету №5; ОСОБА_20, директора навчально-наукового інституту права та масових комунікацій, декана факультету права та масових комунікацій; ОСОБА_21, декана факультету №6; ОСОБА_22, вченого секретаря; ОСОБА_23, вченого секретаря, ученого секретаря.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відомості, зазначені у деклараціях не належать і не можуть належати до категорії публічної інформації з обмеженим доступом, а тому немає жодних законних підстав у відповідача для відмови у наданні позивачу такої інформації. Діюче законодавство України не тільки не відносить запитувану позивачем інформацію до інформації з обмеженим доступом, а й прямо передбачає, що вона є відкритою.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі № 820/3713/18 частково задоволено адміністративний позов:
- визнано протиправними дії Харківського національного університету внутрішніх справ щодо відмови надати відкриту за режимом доступу публічну інформацію, яка має публічний інтерес, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб'єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади ректора, проректора, декана, директора інституту, вченого секретаря ХНУВС, а саме: ОСОБА_2, ректора; ОСОБА_3, ректора; ОСОБА_4, ректора; ОСОБА_5, першого проректора з навчально-методичної та наукової роботи, першого проректора; ОСОБА_6, першого проректора; ОСОБА_7, проректора з наукової роботи; ОСОБА_8, проректора по службі; ОСОБА_9, проректора з кадрового забезпечення, проректора з кадрового забезпечення та міжнародних зв'язків, проректора; ОСОБА_10, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_11, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_12, проректора; ОСОБА_13, декана факультету №1; ОСОБА_14, декана факультету №2; ОСОБА_15, декана факультету №3; ОСОБА_16, декана факультету №3; ОСОБА_26, декана факультету №4; ОСОБА_18, декана факультету №5; ОСОБА_19, декана факультету №5; ОСОБА_20, директора навчально-наукового інституту права та масових комунікацій, декана факультету права та масових комунікацій; ОСОБА_21, декана факультету №6; ОСОБА_22, вченого секретаря; ОСОБА_23, вченого секретаря, ученого секретаря;
- зобов'язано Харківський національний університет внутрішніх справ повторно розглянути запит про доступ до публічної інформації від 25.04.2018 року № ОВ-46, поданий ОСОБА_1;
- в іншій частині вимог позов залишено без задоволення.
Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, Харківський національний університет внутрішніх справ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надійшов, проте це не є перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як свідчать матеріали справиї, 10.05.2018 року позивачем було сформовано та направлено на адресу відповідача запит про надання копій декларацій про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за період 2011-2016 років суб'єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади ректора, проректора, декана, директора інституту, вченого секретаря.
На вказаний запит відповідачем листом від 03.05.2018 року № 1/7-1014 надано відповідь про відмову у наданні документів з підстав знаходження декларацій у особових справах, яким відповідно до приписів наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.12.2016 року № 1351 присвоєно гриф «для службового користування».
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру та відомості, зазначені у них, не є документом, з обмеженим доступом, окрім відомостей, визначених аб.4 ч.1 ст.47 Закону України "Про запобігання корупції". При цьому суд відмітив, що обмеження доступу до інформації про майновий стан, яка міститься у документі, який має гриф "для службового користування" не відповідає вимогам ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI.
Також суд першої інстанції вказав, що при реалізації управлінської функції владний суб'єкт не перевірив та не з'ясував дійсної наявності підстав надання запитуваної інформації, не здійснив належної юридичної оцінки питанням виготовлення запитуваних документів, оформлення запиту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
За змістом статей 1, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
В силу статті 16 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
Водночас, гарантоване державою право на отримання публічної інформації не є безумовним і стосовно певних видів публічної інформації (конфіденційної, таємної та службової) може бути обмежено доступ у разі сукупності обов'язкових умов, визначених у законі.
Приписами ст.21 Закону України "Про інформацію" визначено перелік відомостей, що не можуть бути кваліфіковані, як інформація з обмеженим доступом, до якої, в тому числі, відносяться інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1, 6 та 7 ст.6 Закону №2939 інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абз.4 ч.1 ст.47 вказаного Закону (зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі).
Згідно рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:
- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;
- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Колегія суддів звертає увагу, що заповнення декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру на паперових носіях було передбачено Законом України "Про засади запобігання та протидії корупції" від 07.04.2011 № 3206-VI (далі - Закон №3206), форма декларації визначалася додатком до вказаного Закону.
Положеннями ч.2 ст.12 цього Закону встановлено, що відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік керівників органів місцевого самоврядування та їх заступників, підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
В той же час, у відповідний період декларації долучалися підрозділами кадрового забезпечення до особових справ співробітників, як це було передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 16 "Про затвердження Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента".
Таким чином, декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру у зазначений проміжок часу являла собою невід'ємну частину особової справи працівника, якого зобов'язано заповнювати таку декларацію.
В подальшому, положення Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" втратили чинність у повному обсязі (разом з додатком) у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VІІ.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 301 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про запобігання корупції"» визнано такою, що втратила чинність згадана постанова Уряду від 11.01.2012 року № 16.
При цьому, колегія суддів відмічає, що відповідно до ч.7 ст.6 Закону № 3206 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Таким чином, інформацію у деклараціях слід відносити до інформації з обмеженим доступом лише щодо відомостей про: ідентифікаційний код, серію та номер паспорта громадянина України, реєстрацію місця проживання, дату народження, місцезнаходження об'єктів, які наводяться у декларації. Стосовно іншої інформації, зазначеної у вказаних документах, то відповідно до положень Закону №3206 вона не є конфіденційною.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо ненадання публічної інформації на запит позивача, а оскільки відповідач запит позивача не розглядав та будь-якого рішення не приймав, суд правильно зобов»язав повторно розглянути запит позивача.
Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні..
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі № 820/3713/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 жовтня 2018 року.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд М.М. Яковенко