18 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 554/1/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Калитки О. М.
суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 20.08.2018, суддя І інстанції Микитенко В.М., місце складання м. Полтава, повний текст складено 20.08.18 по справі № 554/1/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та встановлення судового контролю,
Заявник, відділ примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 554/1/17 від 12.04.2018, в якому просив:
- витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України довідку, щодо суми заборгованості яка підлягає виплаті стягувачу згідно рішення суду.
- стягнути відповідно до витребуваної довідки з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не виплачену заборгованість на користь стягувача ОСОБА_1.
В обґрунтування заяви відділ примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області посилався на, те що 05 травня 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№56330765 на підставі виконавчого листа №541/1/17, виданого 12.04.2018 року Октябрським районним судом, згідно якого зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268». Вказав, що згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.05.2018 боржником повідомлено про виконання рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії стягувача, однак у виконанні рішення суду в частинні проведення виплати нарахованих сум на користь стягувача відмовлено. Зазначив також, що у зв'язку з виконанням рішення немайнового характеру, підстави для застосування до боржника заходів примусового стягнення відсутні. У зв'язку з чим заявник звернувся до суду з заявою про витребування довідки щодо розміру коштів, що підлягають стягненню та стягнути дану суму коштів.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 20.08.2018 в задоволенні заяви відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зміну способу і порядку виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 554/1/17 відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій просив задовольнити апеляційну скаргу шляхом зміни способу і порядку виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на незаконність оскаржуваної ухвали.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначав що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст.312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Так, згідно із ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 року, є обов'язковою до виконання на всій території України.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення судом першої інстанції видано виконавчий лист.
Постановою головного відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 05.05.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі № 554/1/17, виданого 12.04.2018 року.
Станом на час звернення із заявою боржником рішення суду не виконано.
Згідно ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).
Отже, статтею 378 КАС України врегульовані саме процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень і вказаною нормою права визначено, що за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд може встановити або змінити спосіб або порядок виконання судового рішення.
Як встановлено з матеріалів справи, в своїй заяві державний виконавець просить вирішити додаткову позовну вимогу, а саме: витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України довідку, щодо суми заборгованості яка підлягає виплаті стягувачу та стягнути відповідно до витребуваної довідки не виплачену заборгованість на користь стягувача ОСОБА_1, проте зазначена вимога не була предметом розгляду в суді під час прийняття постанови, на підставі якої видано виконавчий лист № 554/1/17 від 28.02.2018.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області не надано жодного доказу вчинення певної дії для належного виконання судового рішення у справі № 554/1/17 відповідно до правових положень Закону України «Про виконавче провадження»
Також заявником не доведено які саме обставини істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв'язку з чим існує необхідність у зміні способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку що відмовляючи в задоволенні заяви Відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зміну способу і порядку виконання рішення суд першої інстанції дійшов правильно висновку, оскільки резолютивна частина постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 є чіткою, зрозумілою за змістом, та не припускає різного тлумачення, не вбачається недотримання вимог ясності; визначеності судового рішення, що свідчить про те, що судове рішення не може містити положень, які викликають суперечки під час його виконання.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Октябрського районного суду м. Полтава від 20.08.2018 року відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 -, Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 20.08.2018 по справі № 554/1/17 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський