Іменем України
Київ
16 жовтня 2018 року
справа №826/1980/15
адміністративне провадження №К/9901/8353/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Групп-Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року у складі судді Бояринцевої М.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у складі Бєлової Л.В., Гром Л.М., Міщука М.С. у справі №826/1980/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Групп-Інвест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управлення ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
10 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік Групп-Інвест» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управлення ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 31 грудня 2014 року № 0005622201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 563828 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 140957 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.
18 червня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року, у задоволені позову Товариства відмовлено, з мотивів доведеності податковим органом податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та не підтвердження позивачем певними засобами доказування здійснення господарських операцій між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикломен-Н», за результатами яких позивачем сформований податковий кредит у лютому 2014 року на 568951 грн.
26 серпня 2015 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства.
28 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу №826/1980/15 з Окружного адміністративного суду міста Києва.
06 листопада 2015 року справа №826/1980/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства не надавався, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
24 січня 2018 року справа №826/1980/15 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/8353/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37226075, перебуває на податковому обліку з 08 серпня 2010 року, є платником податку на додану вартість.
Податковим органом у серпні-вересні 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинам зокрема з Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикломен-Н» за період з 01 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 08 вересня 2014 року №435/26-57-22-01-10/37226075 (далі - акт перевірки).
Результати взаємовідносин саме із цим контрагентом покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, взаємовідносини з Приватним акціонерним товариством «Мостбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЕК «Верес» не вплинули на прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що встановлено судами попередніх інстанцій та вказує на безпідставність доводів позивача у цій частині.
Керівником податкового органу 31 грудня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000005622201, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 563828 грн. за порушення Товариством підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.4, 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 140957 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.
Податкове правопорушення полягає за висновком податкового органу, погодженим судами попередніх інстанцій, у тому, що позивачем до складу податкового кредиту лютого 2014 віднесений податок на додану вартість у сумі 568 951,00 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикломен-Н», первинних документів по взаємовідносинах з цим контрагентом позивачем до перевірки не надано.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний податковий кредит сформовано позивачем за договором поставки №0302/14/2 від 03 лютого 2014 року, укладеного між Товариством, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикломен-Н», як постачальником, згідно умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах визначених в договорі товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках, які є невід'ємними частинами даного договору; постачальник зобов'язаний надавати послуги по обробці давальницької сировини покупця.
З наданих позивачем на виконання умов договору світлокопій документів на підтвердження реальності його виконання, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних вбачається, що предметом господарських операцій здійснених на його виконання є не поставка товару, а надання послуг (ультразвукова діагностика), докази оплати позивачем вартості товару (послуг), наданих (поставлених) Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикломен-Н» позивачем не надані.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариству виходили з того, що господарські взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикломен-Н» не підтверджуються належними документами, висновуючись на системному аналізі положень пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, частини першої та частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14, за яким формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Недоведеність здійснення позивачем господарських операцій, відсутність їх реального характеру, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить безпідставність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товарів (послуг) та підтверджує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення, яким збільшено податок на додану вартість за лютий 2014 року у сумі 568 951,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Групп-Інвест» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі №826/1980/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер