17 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 524/3375/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Спаскіна О.А.
суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці УПП Кривича Віталія Володимировича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.09.2018 (суддя Предоляк О.С., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська, 39600) по справі № 524/3375/18
за позовом ОСОБА_2
до Інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці УПП Кривича Віталія Володимировича
третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції України
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.09.2018 року задоволено позов ОСОБА_2 до Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці УПП Кривича Віталія Володимировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕЕА №381088 від 28.04.2018, винесену Інспектором роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці УПП Кривичем В.В. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП.
Провадження у справі закрито.
Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що дії відповідача щодо притягнення позивача до відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн є правомірними. Просить суд справу розглянути за його відсутності.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з постановою від 28.04.2018 серії ЕЕА №381088, водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом Citroen C4 д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку на місці для стоянки з табличкою 7.17 Інвалід, чим порушив п. 8.4.г, у зв'язку з чим був притягнений до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, є протиправною.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною першою статті 90 КАС України визначено, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з системного аналізу статей 245, 252, 280, 283, 284 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративного правопорушень.
Таким чином, викладені в постанові по справі про адміністративне правопорушення обставини повинні чітко та однозначно свідчити про повноту та об'єктивність встановлених обставин справи та її розгляду, а також відображати конкретний склад адміністративного правопорушення, що повинно підтверджуватись відповідними доказами.
Постанова інспектора і роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці УПП Кривича Віталія Володимировича від 28.04.2018 серії ЕЕА №381088, містить відомості, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Citroen C4 д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку на місці для стоянки з табличкою 7.17 Інвалід, чим порушив п. 8.4 «ґ» ПДР України, у зв'язку з чим був притягнений до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що дорожній знак - це технічний засіб організації дорожнього руху, який має умовні позначення, символи, які інформують учасників дорожнього руху про умови руху, його особливості і необхідні режими, а також про маршрут руху. Перелік і класифікація дорожніх знаків і їх вимоги до учасників дорожнього руху встановлюються главою 33 Правил дорожнього руху України, а їх умовний зовнішній вигляд додатком № 1 до цих Правил. Більш розширено розміри, форма, зображення і технічні умови до дорожніх знаків встановлюється ДСТУ 4100-2002. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування (далі - ДСТУ 4100-2002).
Відповідно до п. 15.1, 15.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001(далі Правила дорожнього руху), зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
Табличка 7.17 «Інваліди» означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Інвалід" відповідно до вимог цих Правил.
Пунктом 8.4. розділу 8 Правил дорожнього руху встановлені загальні правила щодо поділу дорожніх знаків на відповідні групи.
На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.
У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.
Надані позивачем фотознімки місця події, що даний знак не відповідає нормам ДСТУ, не можуть вважатися належним доказом, оскільки датовані травнем 2018 року. Оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ухвалена 28.04.2018 року, а фотознімки було виготовлено через певний проміжок часу. Таким чином, неможливо встановити дійсні обставини справи.
Крім того, з фотокопій вбачається, що знаки, якими позначено місце зупинки для інвалідів, є добре видимі та такі, що неможливо не помітити.
Більше того, наданий позивачем до суду першої інстанції лист КП «Кременчуцького підрядного спеціалізованого шляхового ремонтно-будівельного управління» щодо перенесення знаку з табличкою 7.17 за адресою: проїзд 40 років ДАЇ, буд.3, не містить інформації щодо дати перенесення вказаного дорожнього знаку з табличкою.
В свою чергу, факт здійснення зупинки ОСОБА_2 в зоні дії таблички 7.17 «Інвалід», відповідно до п. 8.4 «ґ» ПДР України позивачем не заперечується.
Доводи позивача, що вказаний дорожній знак під час зупинки не міг бачити із-зі присутності осіб, які утворили перешкоду для обзору відповідної таблички, жодними належними доказами не підтверджено.
Жодних порушень в діях відповідача щодо винесення постанови серії ЕАА №381088, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за правопорушення, передбачені ч. 5 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 1020 грн. під час судового розгляду не встановлено.
Отже, доведеним є факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що інспектор патрульної поліції врахував всі обставини, необхідні для розгляду справи, правомірно виніс постанову та наклав на позивача адміністративне стягнення, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у відповідності до ч.5 ст.122 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці УПП Кривича Віталія Володимировича задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.09.2018 по справі № 524/3375/18 скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко Л.В. Любчич