П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 жовтня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/16027/18
Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойчук А.Ю.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.
за участі секретаря - Скоріної Т.С.
перекладача - Хоанг Тхі Кук
апелянта - ОСОБА_4;
представника апелянта - адвоката ОСОБА_1;
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, що є представником громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_4 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -
07 вересня 2018 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) звернулось до суду першої інстанції з позовом до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку її затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на шість місяців до 19 березня 2019 року з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 371 КАС України, позивач просив допустити негайне виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги орган державної міграційної служби зазначив, що неможливо ідентифікувати відповідачку та забезпечити її примусове видворення у зв'язку з неодержанням інформації з країни її громадської належності та документів необхідних для ідентифікації особи.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд продовжив громадянки В'єтнаму ОСОБА_4 строк затримання на шість місяців до 16.03.2019 року, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. У задоволенні вимог щодо негайного виконання прийнятого рішення, суд - відмовив.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яка встановлює право затримувати та розміщувати в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, у тому числі і іноземців, які не мають законних підстав для перебування на території України та підлягають примусовому видворенню за межі України протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що є підстави для продовження строку затримання громадянки В'єтнаму ОСОБА_4 в пункті тимчасового перебування іноземців, оскільки наявні умови, за яких її неможливо ідентифікувати та забезпечити її примусове видворення.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Так, в апеляційній скарзі зазначено про те, що суб'єктом владних повноважень не надано жодного доказу направлення до посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам запитів щодо отримання інформації, яка б допомогла ідентифікувати громадянку В'єтнаму ОСОБА_4.
Далі, представник апелянт наголошує на тому, що відповідно до ч.8 ст.10 КАС України до спірних правовідносин слід застосувати Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, що була ратифікована Законом України від 03.09.2008 року за №359-VI.
Так, за поясненнями представника апелянта, процедура реадмісії громадян В'єтнаму визначена в ст. 4 вищевказаної Угоди, за змістом якої, ОСОБА_4 не підлягає видворенню за правилами, передбаченими ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст.ст. 288, 289 КАС України, а підлягає реадмісії за процедурою визначеною ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що виключає її тримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ ДМС України в Одеській області зазначив докази про направлення відповідних запитів до консульської установи В'єтнаму щодо ідентифікації ОСОБА_4, а також надав пояснення щодо неможливості реадмісії відповідача до країни походження.
Суб'єкт владних повноважень наполягав на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та вважав, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апелянт та її представник в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляції та просили її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні фактичні обставини справи.
Згідно відомостей інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_4 прибула до України у 2017 році на підставі паспортного документа для виїзду за кордон, однак після закінчення терміну перебування, територію України не покинула.
Судовим рішенням про примусове видворення громадянки В'єтнаму ОСОБА_4, яке набрало законної сили, встановлена відсутність у останньої паспортного документа, постійного місця проживання на території України, законних джерел існування, близьких родичів на території України (а.с.10-12).
До того ж встановлено, що громадянки В'єтнаму ОСОБА_4 за отриманням статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту на території України до органів ДМС України не зверталась, вважаючи, що не підпадає під таку категорію осіб.
15 березня 2018 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення №64 про примусове повернення відповідачки в країну походження та зобов'язано її покинути територію України у термін до 16 березня 2018 року.
Проте, у визначений термін громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_4 з території України не виїхала, пояснюючи це відсутністю паспортного документа і коштів, а також надала розписку про відмову від виконання рішення про примусове повернення в країну походження, яка датована 15 березня 2018 року.
На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2018 року, що набрало законної сили, з метою забезпечення примусового видворення за межі території України громадянка В'єтнаму ОСОБА_4 була затримана строком на 6 місяців, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Відповідно до акту-прийому передачі іноземця або особи без громадянства від 20.03.2018 року, ОСОБА_4 було передано до Чернігівського пункту тимчасового розміщення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
16.03.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні з листом № 5100.5.5-4372/51.3-18 щодо встановлення особи та документування громадянки В'єтнаму ОСОБА_4 з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.
21.03.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні з листом № 5100.5.5-4552/51.3-18 щодо встановлення особи та документування громадянки В'єтнаму ОСОБА_4 з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.
Аналогічне звернення відбулось також 03.09.2018 року. Станом на 05.09.2018 року відповіді не отримано.
Аналіз фактичних обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, свідчить про законність та обґрунтованість судового рішення про задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Частиною 11 статті 289 КАС України встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Отож, виходячи з правового аналізу вказаної норми можна стверджувати, що продовження строку затримання застосовується адміністративним судом виключно у разі наявності умов за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи, а саме:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Відповідно до п. 1 розділу 6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.12., № 353/271/150, зареєстрованої в Мін'юсті 21.05.12р. за №806/21119, якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.
Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Як свідчать матеріали справи ГУ ДМС України в Одеській області неодноразово зверталось до консульської установи В'єтнаму з проханням ідентифікувати ОСОБА_4 та підтвердити її громадянство, але відповіді не отримало.
Доводи апелянта про те, що відсутні докази направлення відповідних запитів щодо ОСОБА_4 до консульської установи В'єтнаму спростовуються наданими ГУ ДМС України в Одеській області доказами, а саме - копією витягів з системи документообігу «Мегаполіс».
Переходячи до аналізу доводів представника апелянта про застосування до спірних правовідносин Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав та здійснити реадмісію ОСОБА_4, колегія суддів бажає зазначити наступне.
Стаття 2 даної Угоди встановлює вимоги та умови реадмісії.
Такими обов'язковими вимогами є: наявність громадянства держави запитуваної Договірної Сторони, мали законне постійне проживання на території держави запитуваної сторони та не мають постійного місця проживання в третій країні, підлягають чинному наказу про депортацію згідно із національним законодавством держави запитуючої Договірної Сторони.
Водночас, перелічені вище умови для реадмісії ОСОБА_4 - відсутні, що не дає можливість застосувати до останньої вказану міжнародну угоду.
До того ж слід зазначити, що не заснований на положеннях даної Угоди довід апелянта про те, що вона забороняє тримання іноземців, які незаконно перебувають в Україні, в пункті тимчасового перебування.
Так, стаття 4 встановлює, що особи, які підлягають реадмісії можуть знаходиться в закладі, що знаходиться під охороною або заарештовані з метою здійснення депортації.
Окрім того, як наголошував позивач для виконання реадмісії, відповідно до ст. 7 Угоди необхідно укладання виконавчого протоколу, в якому визначатимуться:
- органи, відповідальні за виконання окремих положень цієї Угоди;
- пункти передачі та прийняття громадян;
- необхідні дані та інформація для передачі, прийняття та супроводження осіб, які підлягають реадмісії та порядок виконання необхідних процедур.
Позаяк до теперішнього часу не укладено виконавчого протоколу між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам, використання процедури реадмісії, за ствердженням суб'єкта владних повноважень, неможливе.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, на підставі ст. 316 КАС України.
Керуючись ст.ст. 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, що є представником громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_4 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя Л.П. Шеметенко