18 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2839/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1
провизнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України п.8 від 06.07.2018 оформлене протоколом № 69 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду війни III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити одноразову грошову допомогу як інваліду війни третьої групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, встановленому п.п. б пункту 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції закону з 07 травня 2017 року і постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та перерахувати на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи для подальшої виплати ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, встановленому п.п. б пункту 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції закону з 07 травня 2017 року і постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є інвалідом ІІІ групи починаючи з 07.12.2017 року з причин поранення, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Проте Міністерство оборони України, всупереч вимог чинного законодавства відмовило позивачеві в призначенні допомоги, з причин того, що останній проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а відповідно до п. 17 Порядку виплата одноразової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Відповідач - Міністерство оборони України в установлений судом строк подав відзив, в якому проти задоволення позову заперечив та пояснив, що позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а відповідно до п. 17 Порядку виплата одноразової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Крім того, відповідач зазначає, що позивач проходив військову службу в збройних силах СРСР не будучі громадянином України. Також позивач проходив строкову службу, інвалідність йому встановлена більше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а тому останній не має права на виплату одноразової грошової допомоги.
Від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначає надійшов відзив на позов, в якому останній просить в задоволенні позову відмовити, оскільки без відповідного рішення розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України Чернігівський ОВК не має законних підстав для виплати допомоги. В разі прийняття такого рішення Міністерством оборони України одноразова допомога буде перерахована позивачеві в найкоротші терміни.
Позивач направив відповідь на відзив, в якій зазначає, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.03.1986 по 24.11.1987 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Прикордонних військ КДБ СРСР, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 18.10.1985.
Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Прикордонних військ КДБ СРСР, ОСОБА_1 отримав поранення (мінно-вибухова травма та осколкові поранення голови), яке, згідно з протоколом засіданні Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26.12.2016 № 5217, пов'язане з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ 058082 від 07.12.2017, ОСОБА_1 з 07.12.2017 до 01.01.2019 встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (вперше).
Позивачем 20.12.2017 на адресу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено заяву про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби, з пакетом відповідних документів.
Листом від 28.12.2017 № 5/4678c тимчасово виконуючий обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача про той факт, що заява ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності та додані до неї документи повертаються без реалізації, оскільки з 01.01.2017 Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до законодавства, які стосуються військовослужбовців. Так, у відповідності до підпункту 6 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повернення, без реалізації, документів ОСОБА_1 стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги, як інваліду війни III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, позивач звернувся до суду та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2018, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
На виконання судових рішень ІНФОРМАЦІЯ_2 було оформлено та направлено відповідні документи до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України стосовно виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду війни III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Протоколом № 69 від 06.07.2018 Міністерством оборони України прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду війни III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
З вказаним рішення Міністерства оборони України позивач не погоджується, а тому звернувся до суду за захистом свої прав на законних інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як було встановлено раніше, ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, було встановлено позивачу 07.12.2017 року. Відтак, оскільки саме з датою встановлення особі інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби законодавство пов'язує виникнення в особи права на отримання одноразової грошової допомоги, до спірних правовідносин підлягають застосуванню нормативні акти, якими дане питання було врегульовано у грудні 2017 року.
Так, частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, що була чинна на момент встановлення позивачеві інвалідності (далі - Закон) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Згідно з ч. 6 ст. 2 цього ж Закону існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
В контексті спірних правовідносин саме пункт 6 частини 2 статті 16 Закону є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Таким чином, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону (в редакції чинній на момент встановлення інвалідності) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Оскільки, позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону у позивача відсутнє.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №21-446а14.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи наведене, проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .
Відповідач: Міністерство оборони України, пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022.
Чернігівський обласний військовий комісаріат, вул. Г.Полуботка, 68, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 08536958.
Дата складення повного рішення суду - 18.10.2018.
Суддя Ю. О. Скалозуб