Справа № 535/735/17
Провадження № 1-кс/535/444/18
18 жовтня 2018 року Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Котелевського відділення Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву слідчого судді ОСОБА_4 про самовідвід ;-
Через розподіл автоматизованою системою документообігу суду, надійшло на розгляд судді Котелевського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , заява про самовідвід судді Котелевського районного суду ОСОБА_4 , по справі 535/735/17 (номер провадження: 2/535/444/18).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 03.10.2018 року, суддя ОСОБА_4 визначена як головуючий суддя по кримінальному провадженню № 535/735/17 (номер провадження: 2/535/271/18) за скаргою ОСОБА_5 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження. До цього скарга ОСОБА_5 перебувала у провадженні слідчого судді Котелевського районного суду Полтавської області ОСОБА_6 , який з 04.10.2018 року по 27.03.2019 року відправлений у відрядження з до Червонозаводського районного суду м. Харкова для здійснення правосуддя.
Суддя ОСОБА_4 обгрунтувала свій самовідвід тим, що раніше своєю ухвалою від 24.05.2018 року скаргу ОСОБА_5 на постанову слідчого - заступника начальника СВ Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області, про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 01.04.2017 року за №12017170210000117 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.125 КК України, повернута заявнику у зв'язку із пропуском строку для подання такої скарги.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22.06.2018 року дана ухвала слідчого судді ОСОБА_4 скасована, матеріали провадження за скаргою повернуті до Котелевського районного суду Полтавської області для розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Сторони процесу про час та місце розгляду заяви про самовідвід судді повідомлялися в установленому законом порядку, але до суду не з'явилися.
На думку суду в матеріалах провадження по скарзі є достатньо доказів для розгляду заяви слідчого судді про самовідвід та прийняття рішення по суті, і такий розгляд заяви відповідає вимогам кримінального процесу.
Прокурор, який брав участь в розгляді заяви про самовідвід підтримав вище зазначену заяву слідчого судді ОСОБА_4 .
Суд, системно дослідивши заяву про самовідвід судді, заслухавши прокурора по розгляду вище зазначеного самовідводу, вивчивши відповідні норми кримінально-процесуального законодавства, приходить до переконання, що дана заява задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Нормами ч.5 ст. 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим. Тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує відвід судді і усунення його від участі у судовому провадженні.
Приписами частини 2 статті 76 КПК України передбачено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Виходячи із змісту вимог п.24 ч. ст.3 КПК України судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
При цьому слідчий суддя провадження по скарзі не відкривав, по суті поважності пропущення чи не пропущення строків реального судового розгляду не проводив, а лише відразу повернув скаргу скаржнику ОСОБА_5 , що в свою чергу підтверджує взагалі відсутність судового розгляду і прийняття судового рішення по суті скарги. Тобто слідчий суддя судового розгляду не проводила, рішення по суті розгляду скарги (щодо строків) не приймала.
За таких обставин суд вважає, що слідчому судді ОСОБА_4 , жодних перешкод по розгляду скарги ОСОБА_5 на теперішній час не має. Саме по собі повернення скарги скаржнику у зв'язку із пропуском строку для подання такої скарги, не є а судовим розглядом з винесення конкретного судового рішення по скарзі. , що в свою чергу жодним чином не свідчить про те, що слідчий суддя ОСОБА_4 по розгляду саме вище вказаної скарги на дії слідчого буде упередженою при її судовому розгляді.
Крім цього і в самому змісті ухвали Полтавського апеляційного суду від 22.06.2018 року застереження, щодо розгляду скарги в іншому, новому складі відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії». Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року.
Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» від 7 серпня 1996 poку).
Суд не вбачає підстав, передбачених ст. 76 КПК України, для самовідводу слідчого судді ОСОБА_4 від участі у розгляді вище вказаної скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, оскільки ніякого нового провадження після скасування ухвали про повернення скарги за строками не може бути, оскільки воно фактично і не відкривалося, а питання про поважність чи неповажність пропущення строків не розглядалося.
Керуючись ст. ст. 76, 80-81 КПК України, суд;-
У задоволенні заяви слідчого судді Котелевського районного суду ОСОБА_4 , про самовідвід у розгляді скаргиОСОБА_5 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 535/735/17 (номер провадження: 2/535/271/18),- відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя