Справа № 524/2011/18
Провадження № 2/524/1402/18
02.10.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:
головуючого - судді - Кривич Ж.О.,
з участю секретаря судового засідання - Крижановській Я.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2018 року до суду звернувся ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1, просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору № б/н від 10.09.2007 року в сумі 83 494 грн. 43 коп.
У судове засідання представник позивача не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував; просив суд справу слухати в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином через оголошення на веб-сайті Судової влади України, про причини неявки суд не повідомляв, письмової заяви про розгляд справи в його відсутність суду не надав.
Сторони у судове засідання не з'явилися, суд приходить до висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин.
Ч. 8 ст. 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Ч. 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне:
10.09.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно якого позивач банк надав відповідачу кредит у сумі 21 600 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном поверненням, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
ОСОБА_1 зобов'язався належним чином прийняти, використовувати і повернути Банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти та комісії) у терміни, встановлені Кредитним договором.
Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором; щомісячних платежів не здійснює, чим порушує права позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Розрахунками, наданими позивачем, підтверджується наявність заборгованості відповідача перед банком, яка станом на 28.02.2018 року становить 83 494 грн. 43 коп., з яких:
-6 999 грн. 46 коп. - заборгованість за кредитом;
-70 080 грн. 95 коп. - нараховані відсотки за користування кредитом;
-2 200 грн. 00 коп. - пеня;
а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил банківських послуг:
-250 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина),
-3 964 грн. 02 коп. - штраф (процентна ставка).
Зміст кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
В ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи те, що вимоги позивача підтверджуються належними доказами, суд вважає їх обґрунтованими та доведеними.
Разом із тим, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе відмовити АТ КБ «Приватбанк» у стягненні з відповідача штрафу.
При цьому, суд враховує правову позицію висловлену Верховним Судом України у Постанові за № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року. Зокрема, що цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Також, суд враховує, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а звідси штраф не може бути постійною величиною.
Отже, приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, суд частково задовольняє вимоги АТ КБ «Приватбанк» та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 10.09.2007 року в розмірі 79 280 грн. 41 коп., з яких:
-6 999 грн. 46 коп. - заборгованість за кредитом;
-70 080 грн. 95 коп. - нараховані відсотки за користування кредитом;
-2 200 грн. 00 коп. - пеня.
В частині стягнення 250 грн. 00 коп. штрафу (фіксована частина) та 3 964 грн. 02 коп. штрафу (процентна ставка) слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з того, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. при поданні позову, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідач не визнав позов, а також, що відповідач не надав документів, які свідчать про наявність підстав для звільнення його від обов'язку повернення сплаченого позивачем судового збору. Тому, відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, при обчисленні розміру коштів, які підлягають стягненню у повернення сплаченого судового збору, застосовуючи пропорційність задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у повернення сплаченого судового збору кошти у розмірі 1 673 грн. 07 коп. (94,95%).
Враховуючи вище викладене, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 1 673 грн. 07 коп.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,-
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.09.2007 року, яка станом на 28.02.2018 року становить 79 280 грн. 41 коп., з яких:
-6 999 грн. 46 коп. - заборгованість за кредитом;
-70 080 грн. 95 коп. - нараховані відсотки за користування кредитом;
- 2 200 грн. 00 коп. - пеня.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) судовий збір у розмірі 1 673 грн. 07 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя