Справа № 379/785/18
2/379/311/18
(ЗАОЧНЕ)
10.10.2018 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря: Різник Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ,
Позивач звернулася до суду з даним позовом і просить визнати: будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, загальною площею 63,4 кв. м спільною сумісною власністю подружжя та за нею визнати право власності на 1/2 частину цього житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, без виділу її в натурі.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 17.10.1995 року по 08.12.2015 року. Під час шлюбу, а саме 28.08.2013 року сторонами було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом Таращанського нотаріального округу Швецем С.П. за реєстровим №723. Право власності було зареєстровано на відповідача, як главу сім'ї.
В зв'язку з тим, що після розірвання шлюбу сторони не змогли розділити спільне майно, а саме спільно придбаний у період шлюбу житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, позивачка звернулася до суду з даним позовом .
В судове засідання позивач не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належно, проте подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач двічі у судові засідання 19.09.2018 та 10.10.2018 року не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи позицію позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи та, перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено, що 7 жовтня 1995 року між сторонами було укладено шлюб, який рішенням Таращанського районного суду Київської області від 08 грудня 2015 року було розірвано. Рішення набрало законної сили 23.12.2015 року. (а.с.7)
За час спільного проживання сторонами, 28 серпня 2013 року, було придбано житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1, розміром загальної площі: 63,4 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрованого приватним нотаріусом Таращанського нотаріального округу Швецем С.П. в реєстрі за №723. Продаж житлового будинку було здійснено за 72 000,00 грн. (а.с. 28-31).
Згідно виписки з погосподарської книги №7 за 2016-2020 роки, виданої Ківшоватською сільською радою Таращанського району Київської області від 13.06.2018 №582, ОСОБА_2, відповідач по справі, є головою домогосподарства по АДРЕСА_1 (а.с. 10)
В зв'язку з тим, що після розірвання шлюбу сторони не змогли в добровільному порядку розділити спільне майно, а саме спільно придбаний у період шлюбу житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, позивачка звернулася до суду з даним позовом та просить визнати будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, загальною площею 63,4 кв. м спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину цього житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, без виділу її в натурі.
Указані обставини встановлено з матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
СК встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
В пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно до пункту 23 цієї ж Постанови, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Враховуючи дані обставини та, виходячи з того, що у відповідності з вимогами ст.ст. 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і в разі поділу, частки майна дружини та чоловіка є рівними, суд вважає за можливе позов задовольнити.
Позивач просить суд залишити судові витрати за нею.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 81, 142, 200, 206, 258, 259, 263- 265, 268, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 325, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 63,4 кв. м є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою с. Кирдани, Таращанського району Київської області, зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1, право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 63,4 кв. м, без виділу її в натурі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Головуючий:В. І. Зінкін