Справа № 361/6355/18
Провадження № 1-кп/361/716/18
17.10.2018
підготовчого судового засідання
17 жовтня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари обвинувальний акт з додатками в кримінальному провадженні № 12017110130005199 від 26.12.2017 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ростов-на-Дону Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, такого, що не працює, зареєстрованого АДРЕСА_1 , не судимого,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
04.10.2018 до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками в кримінальному провадженні № 12017110130005199 від 26.12.2017 про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190 КК України.
В підготовчому судовому засіданні 17.10.2018 прокурор Іванківо-Чорнобильського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 просила відкласти його проведення з урахуванням недоставки до суду ОСОБА_5 , який, будучи обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, обвинувальний акт в якому скеровано до Київського районного суду м. Одеси, перебуває в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, та неявки потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з'явилась, хоча направленою 09.10.2018 за місцем проживання судовою повісткою була належним чином повідомлена про дату і час його проведення.
Вислухавши думку прокурора, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 3 КПК України, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 110 КПК України, процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, є обвинувальний акт, що повинен відповідати вимогам статті 291 КПК України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. В статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод унормовано право кожної людини на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї кримінального обвинувачення; кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має, щонайменше, право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення. Обвинуваченням, за правилами пункту 13 частини першої статті 3 КПК України, є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 зазначив про необхідність відповідно до підпункту «а» пункту 3 статті шостої Конвенції приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. В рішеннях у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25.03.1999, «Матточіа проти Італії» від 25.07.2000, «І.Н. та інші проти Австрії» від 20.04.2006, «Даллос проти Угорщини» від 01.03.2001 Європейський суд з прав людини стверджує, що надання повної детальної інформації стосовно пред'явленого особі обвинувачення є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду; право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення має розглядатися у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» пункту 3 статті шостої Конвенції. В рішенні «Меріт проти України» від 30.03.2004 Європейський суд з прав людини роз'яснює, що в кримінальних справах «розумний строк», передбачений статтею 6 параграфа 1 Конвенції, починається з того часу, коли особі було пред'явлено обвинувачення, це, серед іншого, може статись з дня, коли відповідна особа була офіційно повідомлена, що проти неї висунуте обвинувачення у справі.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, що є об'єктивно необхідними для їх виконання, які не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень; кожен має право, щоб обвинувачення відносно нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або було закрите. Відповідно до статті 113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, в межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії; процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки та в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України.
За змістом частини другої статті 42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт відносно якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, що встановлює суб'єктний склад осіб, які складають та затверджують обвинувальний акт, вимоги до змісту обвинувального акта й перелік документів, що до нього додаються. При цьому з частини четвертої статті 291 КПК України вбачається, що до обвинувального акта при скеруванні його до суду додається, крім іншого, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу). Наданню суду розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування безсумнівно передує регламентована статтею 293 КПК України процедура, яка передбачає обов'язок прокурора одночасно з переданням обвинувального акта до суду надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування під розписку підозрюваному. В контексті наведеного вище рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України», лише після виконання прокурором передбаченого статтею 293 КПК України обов'язку особа набуває процесуального статусу обвинуваченого, підтвердженням чого в розумінні частини другої статті 42 КПК України є надання суду розписки вказаної особи про отримання копії обвинувального акта.
Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є, серед іншого, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Аналіз норм КПК України дає суду підстави стверджувати, що належна процедура набуття особою процесуального статусу обвинуваченого передбачає вручення прокурором або слідчим за дорученням прокурора копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування під розписку підозрюваному з подальшим направленням обвинувального акта до суду з такою розпискою. Разом із тим, копію обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12017110130005199 від 26.12.2017 підозрюваному ОСОБА_5 , який, зі слів прокурора, перебуває в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України як обвинувачений в іншому кримінальному провадженні, не вручено, а 11.09.2018 поштою направлено до невідомої установи - ОУВП УДПтСУ в Одеській області по вул. Люстдорфська дорога, 11 в м. Одесі, тобто прокурором Броварської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 , яка 03.09.2018 затвердила обвинувальний акт в кримінальному провадженні, проігноровано вимоги статей 291, 293 КПК України.
В частині першій статті 134 КПК України унормовано здійснення судом судового виклику учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою. За правилами частини другої статті 314 КПК України, підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника та інших учасників згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Грубе порушення прокурором передбаченої статтями 291, 293 КПК України процедури висунення обвинувачення в порядку, встановленому пунктом 13 частини першої статті 3 КПК України, зокрема невручення ОСОБА_5 копії обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12017110130005199 від 26.12.2017, не породжує відповідних процесуальних наслідків у вигляді набуття підозрюваним ОСОБА_5 статусу обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні.
В свою чергу, діючи на виконання завдань кримінального провадження та відповідно до положень статей 8, 9 КПК України, суд позбавлений можливості застосувати до ОСОБА_5 заходи забезпечення кримінального провадження та викликати його в підготовче судове засідання в процесуальному статусі обвинуваченого.
Крім того, відповідно до статті 129 Конституції України, забезпечення обвинуваченому права на захист є основною засадою судочинства та, за змістом статті 7 КПК України, віднесено до загальних засад кримінального провадження. В частинах другій, третій статті 29 КПК України унормовано повідомлення особі про підозру державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення; слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом. Факт неволодіння особою мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, на стадії досудового розслідування встановлюється слідчим, прокурором під час безпосереднього спілкування з нею при проведенні допиту та інших процесуальних дій, повідомленні процесуальних прав та обов'язків і з'ясуванні, чи зрозумілі вони їй, чи потребує вона перекладача. Враховуючи, що підозрюваний у кожний конкретний момент кримінального провадження відносно нього повинен мати змогу правильно зрозуміти, що саме відбувається у цьому провадженні та своєчасно й повною мірою скористатися своїми процесуальними правами для захисту законних інтересів, не тільки повне незнання, а й недостатнє знання ним мови, якою здійснюється провадження, зобов'язує слідчого, прокурора для реалізації процесуального статусу підозрюваного вжити заходів до забезпечення участі в провадженні перекладача і захисника.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні стосовно осіб, що не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, з моменту встановлення цього факту. За правилами частини першої статті 49 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, якщо, відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу, участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний не залучив захисника. Належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики Європейського суду з прав людини, в рішенні якого у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 йдеться про «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…що є однією з основних ознак справедливого судового розгляду», а в рішенні «Кромбах проти Франції» від 13.02.2018 вказано, що «хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду». Правову позицію Європейського суду з прав людини щодо початкового етапу забезпечення права на захист у кримінальному провадженні викладено в рішеннях «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, «Сальдуз проти Туреччини» від 27.11.2008, «Яременко проти України» від 12.06.2008, в яких зазначено, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження». Необхідною умовою реалізації права на захист є забезпечення основних його гарантій на всіх стадіях кримінального провадження, оскільки непризначення підозрюваному під час досудового розслідування захисника за наявності підстав для його обов'язкової участі зумовлює визнання недопустимими доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, як про це зазначено в статті 87 КПК України; при цьому призначення захисника у судовому провадженні в таких справах не може саме по собі відновити порушене право на захист.
Із обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12017110130005199 від 26.12.2017 вбачається, що ОСОБА_5 народився і постійно проживає в м. Ростов-на-Дону Російської Федерації, є громадянином Російської Федерації, відтак з'ясування достатності володіння ним українською мовою необхідне для забезпечення гарантованого статтею 129 Конституції України, статтею 20 КПК України права на захист, зокрема вирішення питання про призначення захисника і перекладача та проведення всіх процесуальних дій з вказаними особами, перекладу необхідних документів.
Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 12017110130005199 від 26.12.2017 не застосовувався.
Керуючись ст.ст. 314, 395 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт з додатками в кримінальному провадженні № 12017110130005199 від 26.12.2017 про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190 КК України повернути до Броварської місцевої прокуратури Київської області для виконання вимог статті 291 КПК України, зокрема вручення особі в передбачений спосіб копії обвинувального акта.
Зобов'язати прокурора усунути вказані недоліки протягом 30 діб з дня проголошення ухвали.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Броварський міськрайонний суд.
Суддя ОСОБА_1