Справа №295/13293/18
1-кс/295/6328/18
Іменем України
16.10.2018 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
заявника - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі клопотання заявника ОСОБА_3 про скасування арешту земельної ділянки,-
Заявник ОСОБА_3 08.10.2018 року звернулася до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Житомирського районного суду від 26.04.2013 року на земельну ділянку, кадастровий номер №1822055600:01:000:0683 пл. 0, 0870 га, що розташована на території Новогуйвинської селищної ради та належить їй на праві власності.
На обґрунтування своїх доводів вказала, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер №1822055600:01:000:0683 пл. 0, 0870 га, що знаходиться на території Новогуйвинської селищної ради, яку отримала на підставі розпорядження олови Житомирської районної державної адміністрації від 07.05.2010 року за № 556.
Ухвалою слідчого судді Житомирського районного суду від 26.04.2013 року накладено арешт на вказану земельну ділянку за клопотанням слідчого СВ Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області в рамках кримінального провадження №42013060170000002 від 15.01.2013року.
Із змісту клопотання вбачається, що заявниця жодних протиправних, тим більше, кримінально карних діянь щодо вказаної земельної ділянки, не вчиняла і на законних підставах набула права власності на нерухоме майно. Вона не є ні обвинуваченим, ні свідком, ні підозрюваним, ні потерпілим у кримінальному провадженні і накладення арешту на нерухоме майно є порушенням її конституційних прав.
Зазначає, що вона в силу закону не несе і не може нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану інкримінованими злочинними діяннями підозрюваного, а тому на її майно не могло бути накладено арешт.
Вважає, що заслуговує на увагу той факт, що за п'ять з половиною років досудового розслідування слідчі не спромоглися навіть встановити наявність ознак злочину при відчуженні земельної ділянки, оголосити підозру будь-якій винній особі тощо. Наразі вже тривалий час будь-які слідчі дії не проводяться, а тому й відпала потреба в застосуванні вказаного запобіжного заходу. Ухвала про арешт земельної ділянки була винесена без повідомлення власника.
В судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з наведених підстав та просила клопотання задовольнити, скасувати арешт земельної ділянки кадастровий номер№1822055600:01:000:0683 пл. 0, 0870, що знаходиться на території Новогуйвинської селищної ради.
Представник Житомирського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області в судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином.
Відповідно ч.3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали скарги і представлених копій матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Зі змісту ч. 2 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 3 статті 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Нормами ч. 10 ст.170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, в тому числі і на рухоме майно.
Частина 11 ст. 170 КПК України визначає, що заборонаабо обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що згідно ухвали ухвалою слідчого судді Житомирського районного суду від 26.04.2013 року на земельну ділянку, кадастровий номер №1822055600:01:000:0683 пл. 0, 0870 га, що розташована на території Новогуйвинської селищної ради та належить на праві власності ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №42013060170000002 від 15.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Слідчим не надано будь-яких доказів на підтвердження повідомлення будь-кому про підозру. З доданих до матеріалів заяви - Державного акту на право власності на земельну ділянку - вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер №1822055600:01:000:0683 пл. 0, 0870 га, що розташована на території Новогуйвинської селищної ради.
Земельна ділянка, на яку накладено арешт, не є речовим доказом і не містить слідів злочину, санкція статті не передбачає спеціальної конфіскації чи конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, позов у кримінальному провадженні не пред'явлений.
Прокурором Житомирського району пред'явлено в порядку цивільного судочинства позов про скасування розпорядження, яким надано у власність земельну ділянку, скасування державної реєстрації, тощо, в забезпечення якого також було накладено арешт на вказану земельну ділянку. Натомість, рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 11.04.2016 року у задоволенні позову прокурора відмовлено, арешт знятий.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 23.08 2018 року зазначене вище рішення залишене без змін.
Накладення арешту на майно та позбавлення ОСОБА_3 більше п'яти років користуватися своєю власністю, порушує її конституційне право на власність, заподіює її матеріальні збитки, оскільки остання, будучи в стані невизначеності, не може користуватися, розпоряджатися своєю власною земельною ділянкою.
Слідчим не доведено, що існують обставини, які підтверджують, що не застосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За таких обставин, коли особа, відносно майна якої застосовано арешт, не є підозрюваним, особою, яка в силу закону не несе відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного або неосудної особи, слідчий суддя вважає необхідним скасувати застосовані заходи забезпечення.
Аналізуючи надані докази, слідчий суддя вважає, що при розгляді даного клопотання знайшло своє підтвердження обставина, що в подальшому в застосуванні заходу накладення арешту відпала потреба, а відтак клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Житомирського районного суду від 26.04.2013 року на земельну ділянку кадастровий номер №1822055600:01:000:0683 площею 0,0870 га, що розташована на території Новогуйвинської селищної ради, та належить на праві власності ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1