вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" жовтня 2018 р. Cправа № 902/407/18
Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод - Україна", м.Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР", м.Вінниця
про стягнення 108716,8 грн заборгованості згідно договору поставки
сторони правом участі у судовому засіданні не скористались
До Господарського суду Вінницької області 17.07.2018 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод - Україна" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" 108716,80 грн заборгованості, що нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки №19/40-16 від 19.10.2016, з яких: 95976,86 грн - основний борг; 11706,54 грн - пеня та 1033,59 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 23.07.2018 постановлено відкрити провадження у справі №902/407/18, розгляд справи №902/407/18 здійснити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 11 вересня 2018 року.
Ухвалою від 11.09.2018 судом закрито підготовче провадження у справі №902/407/18, призначено її до розгляду по суті, повідомлено учасникам справи, що судове засідання по розгляду справи №902/407/18 по суті призначено на 02 жовтня 2018 року.
На визначену судом дату (02.10.2018) сторони не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені завчасно та належним чином ухвалою суду від 11.09.2018, яка надіслана на їх адресу згідно відомостей у ЄДРЮОФОПГФ рекомендованим листом та вручена їм під розписку, що стверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції вх.№8566 від 27.09.2018 та № 8614 від 01.10.2018.
З огляду на вищезазначене, суд приходить висновку, що сторін належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутністю, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Крім того суд наголошує, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
19.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод - Україна" (позивач, за договором - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" (відповідач, за договором - Покупець) укладено договір №19/10-16 (надалі Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується за заявками (замовленням) Ппокупця в терміни, обумовлені Договором, поставляти і передавати у власність Покупцю товари (далі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати цей Товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору, (п.1.1. Договору).
Згідно п.п. 1.2, 1.3. Договору найменування Товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю Товару (гривнева вартість) Товару вказуються в накладних. Накладні оформляються на кожну партію Товару, крім передавального документа виконують одночасно функцію специфікації на Товар, і є невід'ємною частиною Доrовору (далі - накладні). Загальна вартість Товару (ціна Договору), поставка якого здійснюється на умовах цього Договору, визначається на підставі всіх оформлених і підписаних повноважними представниками сторін накладних.
В пунктах 3.1., 3.2. Договору вказано, що Покупець оплачує постачальнику кожну партію Товару за ціною, вказаною в накладних по мірі реалізації цієї партії, але не пізніше 45 календарних днів з дня отримання. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів Покупцем на рахунок Постачальника.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом одного року (з дати зазначеної у верхньому правому куті на першій сторінці Договору) (п.8.1 Договору).
Також п.6.1. Договору сторони передбачили, що при порушенні Покупцем термінів оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмір: подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення терміну платежу, зазначеному у п.3.1.
Як слідує з поданої до суду позовної заяви, наданих суду доказів Позивач, на виконання умов Договору поставки, передав Відповідачу згідно видаткових накладних (а.с.17-42), а Відповідач прийняв товар, обумовлений Договором поставки на суму 557312,58 грн.
Згідно видаткових накладних на повернення товару (а.с.43-46) Відповідач повернув частину нереалізованого товару Позивачу на суму 106558,56 грн.
Також Відповідачем було здійснено часткову оплату за товар на загальну суму 354777,16 грн (а.с.47-68).
З огляду на невиконання відповідачем зобов'язання щодо погашення решти суми заборгованості по Договору поставки, Позивач звернувся до Відповідача з претензією №1-04/18 від 03.04.2017 про погашення боргу.
Розрахунків за товар відповідач не провів, порушивши зобов'язання по оплаті товару за Договором поставки № 19/10-16 від 19.10.2016.
Вказані вище обставини стали підставою звернення ТОВ "Прошанський коньячний завод - Україна" з даним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд, перевіривши розрахунок суми боргу, прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 95976,86 грн боргу.
Водночас, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 11706,54 грн пені та 1033,59 грн 3% річних.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1. Договору №19/10-16 від 19.10.2016 сторони передбачили, що при порушенні Покупцем термінів оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмір: подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення терміну платежу, зазначеному у п.3.1.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
З огляду на викладене, суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних, встановив що заявлені суми позивачем обраховано вірно, а відтак вимоги про стягнення 11706,54 грн пені; 1033,59 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.
Слід також роз'яснити, що відповідно до положень частин 4 та 5 статті 240 ГПК України в зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписав рішення у справі №902/407/18 без його проголошення. Датою ухвалення рішення у дані справі, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" (21034, м.Вінниця, вул.Максима Шимка, 56В, код ЄДРПОУ 40572085) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод - Україна" (01133, м.Київ-133, вул.Генерала Алмазова, буд.18/7, офіс 514; код ЄДРПОУ 37402655) 95976,86 грн - основного боргу; 11706,54 грн - пені; 1033,59 грн - 3% річних; 1762,00 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 12 жовтня 2018 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - ТОВ "Прошанський коньячний завод-Україна" (01133, м.Київ-133, вул.Генерала Алмазова, буд.18/7, офіс 514);
3 - відповідачу - ТОВ "ТО-НАР" (21034, м.Вінниця, вул.Максима Шимка, 56В).