17.10.2018 637/681/18
Іменем України
11 жовтня 2018 року с.м.т.Шевченкове
Шевченківський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу №637/681/18 (2/637/258/18) за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
11 червня 2018 року позивач, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту ПАТ КБ «ПриватБанк»), звернулось до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборогованості за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог зазначило, що 12 березня 2007 року між позивачем та відповідачем, було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 4200.00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( далі по тексту ЗАО КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено найменування позивача, про що зазначено у п.1.1 статуту ПАТ КБ «ПриватБанк».
17 липня 2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін - номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування кредитною карткою складає між нею та банком договір. В свою чергу відповідач, зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує та порушила умови кредитного договору та правила користування кредитною карткою. Відповідно до кредитного договору при порушенні (позичальником) відповідачем строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідач не надала своєчасно позивачу - банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, чим порушила умови договору.
Станом на 30 квітня 2018 року заборгованість становить 60 379.45 грн.; яка складається з заборгованості за кредитом - 815.61 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 51 415.60 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 4796.84 грн.; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 2851.40 грн.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором, яка становить 60379.45 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом справи, документально підтверджені, в розмірі 1762.00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився надавши до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, надав відповідь на відзив відповідача та просив задовольнити позовні вимоги у поному обсязі.
В судове засідання відповідач не з'явилася, надала до суду письмову заяву про розгляд справи у своєї відсутності та відзив (заперечення) проти позову. У наданому відповідачем відзиві вона зазначила, що мала у відповідача пенсійну карту, тому вирішили взяти кредит. Щомісяця з пенсійної картки банком, списувалась заборгованість. За кредитним договором. Продовжувалось це до 12 вересня 2012 року , після чого вона перевела пенсію в іншій банк вважаючи ,що виплатила взятий кредит. З цього часу будь-яких відносин з позивачем не мала , ніяких грошей нікуди не вносила . Незрозумілим в розрахунках наданих банком є відомості щодо сплати за кредитом в період з 12 вересня 2012 року. В цей час вона була впевнена ,що повністю розрахувалась з банком і ніяких платежів не проводила, окрім того термін банківської картки закінчився і іншої вона не отримувала Відомості щодо сплати нею 103.16 грн. нібито в травні 2015 року є взагалі недостовірними , враховуючи ,що до цього часу жодного платіжу вона не робила, так як вважала ,що все виплатила. Враховуючи , що ПАТ КБ «ПриватБанк» дізнався при нездійсненні нею чергового платежу 31 січня 2014 року, а звернувся до суду із зазначеним позовом лише 11 червня 2018 року, тобто після спливу строку позовної давності , просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою судді від 27 серпня 2018 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У наданий в ухвалі час від відповідача надійшло заперечення (заява), відзив проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
11 вересня 2018 року судом постановлена ухвала про подальший розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням та викликом в судове засідання сторін.
Суд вважає можливим продовжити розгляд справи у відсутності позивача та відповідача, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України за неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи (письмові доводи сторін) дійшов наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору б/н від 12 березня 2007 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, остання отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 4200.00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку.
В своїх заперечення відповідач не заперечувала проти факту отримання кредиту в зазначеної сумі , але зазначила ,що позивачем враховуючи наявність пенсійного рахунку проводились відрахування за вказаним кредитним договором до 12 вересня 2012 року. З цього часу будь - яких відносин з позивачем вона не мала, і не має до теперішнього часу.
З довідки наданої « ОСОБА_3 Аваль» від 13 вересня 2018 року вбачається, що 12 вересня 2012 року на ім'я ОСОБА_2 відкритий картковий рахунок№0815964700 до вказаного рахунку випущена платіжна карта строк дії якої до 31 серпня 2019 року.
Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності враховуючи той факт, що про своє порушене право ПАТ КБ «Приват Банк» дізнався ще в 2012 році , а звернувся до суду лише в червні 2018 року. При цьому жодним чином не повідомляв про, як на думку банку про заборгованість тим , самим сприявши її збільшенню.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність за правилами передбаченими ст.257 Цивільного кодексу України) встановлюється тривалістю у три роки .
Частина 2 ст.258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України договір вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 Цивільного Кодексу України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З умов договору сторін та змісту зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платіжками, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Аналізуючи зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платіжками, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Зазначена правова позиція сформульована в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13.
За висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року, № 6-32цс14 від 10 вересня 2014 року, № 6-125цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах № 6-53 цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-125цс14 від 17 вересня 2014 року).
Суд не може прийняти до уваги розрахунок позивача відповідно до якого відповідач нібито сплатила в травні 2015 року 103.16 грн., при цьому до цього часу виплат ніяких не відбувалось , так як позивачем не надано суду допустимих та належних доказів того , що кредитний договір був пролонгований та кредитор був опізнаний щодо цього факту.
Відтак суд дійшов до висновку ,що про порушення свого права банк дізнався в жовтні 2012 року , а до суду звернувся за захистом порушеного права 11 червня 2018 року , тобто поза межами строку позовної давності . Поважної причини пропуску строку звернення та заяви про поновлення строку захисту свого порушеного права, до суду не подавав.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За правилами частини 2 пункту 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оцінивши надані докази у їх сукупності надавши їм належну правову оцінку , виходячи з засад справедливості та законності , суд дійшов висновку , що в позові вимоги ПАТ КБ «ПриватБанку» до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають , у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 133, 141, 223, 247, 263-265, 274 ЦПК України, ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 549,,551,598,599,616, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статті 61 Конституції Українисуд, -
В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.